2,,.ФЬ4—Ы+ чорні беруть слона Ь7 із шахом.

34

3.Kpgl—g2 ФЬ1:Ь7 + , і білі здалися.

Роблячи проміжний хід, слід пам’ятати, що, відповідаючи, супротивник може знайти ;ще сильніший хід.

Ось як недогледів проміжний хід — відповідь супротивника — Макаричев у партії з Білявським, Рига, 1973 рік.

(Діаграма 48.) У білих під боєм кінь, але вони зіграли ;I.f5:g6, сподіваючись відкрити ;лінію «Ь> після hg або fg. Однак чорні пішли l…f7—f6!, і ;з’ясувалося, що білі втрачають ;фігуру. Проміжний хід чорних ;виявився сильнішим!

Ще один приклад взаємного обміну проміжними ходами бачимо в партії Гульдін—Уфімцев, Горький, 1950 рік. (Діаграма 49.)

У відповідь на I.h5:g6!? чорні зробили сильний проміжний хід

l…Kg4—f2! Тут поєднання подвійного удару з відкритим шахом (якщо 2.Kp:f2, то fe + ) 2.g6:h7 + . Цей проміжний хід не полегшує ;становища білих. 2…Kpg8—h8 З.ФбЗ—f3 Ї5:е4. Навпаки, проміжні ;ходи чорних дуже дійові. 4Де2—f4 Tf8:f4 5.ФЇЗД4 Kf2:h 1 6.ФІ4—h2 ;Kb6-d5! 7.ФЬ2:Ы e4—еЗ, і білі здалися.

г

35

5. Помилки при проведенні комбінацій

Розглянемо три типи таких помилок: а) комбінація правильна, але неточно здійснена; б) комбінація неправильна; в)комбінація ;лишилася непоміченою.

а) Правильний задум — половина діла. Треба вміти точно його розрахувати й виконати.

Макогонов—Чеховер, Тбілісі, 1937 рік. (Діаграма 50.)

Білі цілком слушно вирішили ухилитися од вічного шаха, перевівши короля до центру. Однак замість l.Kpfl! неточно зіграли

1. Kpgl—f2?, що призвело до катастрофічних наслідків. І…Те8—ГЗ

2. Td6—d8 — саме на цю контрзв’язку розраховували білі, коли ставили короля на лінію «f». 2…<J>g4—h4 + l — несподіване спростування задуму білих, неможливе при правильному ході l.Kpfl. Білі ;здалися.

Дуже цікавий у цьому відношенні фрагмент з партії Таль— Горт, Мілан, 1975 рік. (Діаграма 51.)

Краще розташування фігур дає змогу білим почати цікаву комбінацію: l.Cg5:e7! Kg8:e7 2.e5:d6 Ке7—g8. Програвало 2…Kd5

3. d7! (але не 3. K:d5? cd 4.d7 Td6) 3…K:c3+ 4.Kpal Tf8 5.Te8 Tb8

6.Tdel, і чорні беззахисні. 3. d6:c7 (тут 3.d7? уже програвало через З…ТЬ8 4.Те8 Tf8 5.Tdel Cf6 або 5…Kf6) 3…TF5—f8 4.Tel—еб! Tf8—с8 5.КсЗ—d5 ТЬ6—аб.

Хоча у чорних на фігуру більше, вони не мають жодного корисного ходу, і 6.а4! ставило їх перед нерозв’язними проблемами, оскільки однаково погано 6…cd 7.Т:а6 або 6…Та7 7.Т:с6, а на випадок

6…КИ6 було б 7.Tdel.

ДІАГРАМА 50

ДІАГРАМА 51

Та замість 6.а4! білі зіграли 6.Tdl—d3?, давши змогу супротивникові після 6…а4! 7.ТсЗ Та5 звільнитися від зв’язки. Надмірна похапливість при проведенні комбінації перешкодила білим досягти перемоги.

З іншого боку, так само небезпечні при здійсненні комбінації непослідовність і повільність. Ставши на шлях, пов’язаний із жертвами, не можна збочувати на півдорозі.

Торт—Уйтелкі, Прага, 1963 рік. (Діаграма 52.)

Тут чорні почали правильну комбінацію, пов’язану з наступною жертвою ферзя: 1…Тс8:сЗ! 2.ТеЗ:сЗ (2.Ф:сЗ Ф:сЗ З.Т:сЗ К:е4)

2…Ф65—а7? У вирішальну мить чорні пожалкували за найсильні-шою фігурою, ‘і згодом білі реалізували матеріальну перевагу.

Треба бути рішучішим: 2…К:е4! З.Тс8+ Т:с8 4.Ф:а5 Cd4! Тепер після 5.ФЬ4 C:f2+ б.КрП Тс2 7.Ф:е4 СЬ5+ чорні вигравали, а після ;5.КГЗ C:f2+ б.КрН Тс2 7.g4 C:g4 здобували перевагу.

б) Найважливіша умова правильності комбінації — позиційна ;перевага. Правильна комбінація здебільшого не виникає сама собою, а є логічним завершенням попередньої позиційної гри.

Якщо ж комбінацію починає сторона, що не має позиційної переваги, то дуже ймовірна наявність у такій комбінації «дір».

У цій позиції, яка сталася в одній із партій чемпіонату СРСР, Баку, 1972 рік, білі мають незначну перевагу завдяки двом сильним слонам. (Діаграма 53.) Прагнучи розміняти одного з них, ;чорні почали ходом 1…Ксб—d4? розмінну комбінацію, яка зустріла ;рішуче спростування: 2.e3:d4 e5:d4 3.Tdl—el! d4:c3 4.Ce2—g4!, і ;через слабкість 8-ї горизонталі чорні’ втрачають фігуру. Ще раз

ДІАГРАМА 52

ДІАГРАМА 53

проаналізувавши позицію на діаграмі, бачимо, що у чорних не було жодних об’єктивних передумов для переходу до активних ;дій.

Починаючи комбінацію, завжди пам’ятайте, що супротивник у відповідь може заготувати контрудар. У партії Тайманов—Заходя-кін, Москва, 1945 рік, після ходів: 1.е4 е5 2.КІЗ Кеб З.СЬ5 аб 4.Са4 ;d6 5.сЗ f5 6.ef C:f5 7.d4 e4 8.Kg5 d5 9.f3 еЗ 10І4 Cd6 11.С:еЗ Фе7 ;12.Фе2 виникла така позиція. (Діаграма 54.)

За пішака чорні мають певну компенсацію, але їхня спроба одразу перевести гру на рейки комбінаційної боротьби зустріла цікаве спростування: 12…Cf5—d3? ІЗ.Фб 1 :d3 Cd6:f4. Здається, що ;чорні відіграють фігуру, але білі завдають першого контрудару:

14.Kg5—17! Тепер ні 14…Kp:f7? 15.0—0!, ні 14…<b:f7? 15.ТИ! не можуть влаштувати чорних, тому вони обрали 14…Cf4:e3 15.Kf7:h8 Kg8-f6 16.КЫ—d2 Ce3:d2++ 17.Kpel:d2 Kf6—e4 + 18.Kpd2—c2 ;Ke4—f2, що нібито дало їм хорошу гру. Однак білі завдали другого контрудару: 19.Kh8—g6!, який остаточно з’ясував обстановку. ;Далі було: 19…h7:g6 20^d3:g6+ Кре8—d8 21.Tal—el Kf2—е4 ;22.Са4:сб Ь7:с6 23.<5g6:c6, і чорні здалися.

Несподіваний контрудар був причиною поразки чорних і в партії Уусі—Ківіойя, Пярну, 1977 рік. (Діаграма 55.)

Тут замість правильного l…cd Ківіойя спокусився комбінацією, що базується на сильній позиції слона g7: 1…Ке6—d4? 2.Kf3:d4 ;e5:d4 3.®d2:d4 Kf6:e4? 4.®d4:g7 + ! А ось і вирішальний контрудар,— він побудований на відкритому шаху 4…Kpg8:g7 ;5.КсЗ—Ь5+ Ке4—f6 6.КЬ5:с7 Te8:el+ 7.Tal:el Та8-с8 8.d5:c6. ;Чорні здалися.

38

в) Майже в кожній партії шахіст має змогу здійснити якийсь ;цікавий удар або провести багатообіцяючу комбінацію. Та, на ;жаль, далеко не завжди такі можливості використовуються. Так, ;у партії Левенфіш—Рюмін, Москва, 1936 рік (діаграма 56), білі ;зіграли 1.КИ5—g3?, не помітивши, що після 1.КЇ6-Н gf 2.gf вони ;одразу вигравали, бо чорні не мають захисту від 3.0g3+ або

З.ФТ8+ T:f8 4.Т68Х. ; ; ;~~

Цікавий випадок стався у партії Торт—Портіш, Мадрід, 1973 рік. (Діаграма 57.) У цій позиції білі пройшли повз комбінацію:

l.Tg4 + ! fg 2.<£g5+ Kph8 З.ФІїб!, і чорні не можуть врятуватися від мата. Білі зробили хід 1.ТН—Ы?, але тут, у свою чергу, прогавили чорні. Портіш не помітив загрози і зіграв 1…Сс6—Ь5? (правильно 1…Ф68). А далі було вже знайоме: 2.ТЬ4—g4+ f5:g4

3. ФЇ6—g5+ Kpg8—h8 4.®g5—h6, і чорні здалися.

Часто шахісти хоча й починають правильну комбінацію, під час її проведення зупиняються на півдорозі, не помічаючи вирішального удару. На підтвердження наведемо партію Вуткевич—Коп-пель, Юрмала, 1978 рік. (Діаграма 58.) В цій позиції у білих ве^ ;лика перевага, і вони правильно вирішили реалізувати її комбінацією. l.Ce5:g7+! Te7:g7 2.Ф64—f6 + Tg7—f7 (2…Kpg8 З.Ф68+ і

4. T:d7 + ) З.ФЇ6—h8+ Kpf8—e7 і тут, не знайшовши завершального ;удару 4.Те6+!! (4…Кр:е6 5.Фе5Х; 4…С:е6 5.®d8X), білі зробили ;нічию за допомогою вічного шаха: 4.ФЬ8—е5 + ?

II

Звичайно передумовою для тактичних ударів є позиційні помилки, допущені партнером. Розберемо такі типи позиційних помилок.

1. Ослаблення 1 (8)-ї горизонталі

Для проведення нищівних ударів шахісти не раз використовували слабкість 1(8)-ї горизонталі супротивника. Так, скажімо, в партії Барріра—Белькаді, Зіген, 1970 рік (діаграма 59), замість ;того, щоб ходом l.Cd2 з’єднати тури й убезпечити першу горизонталь, білі необережно зіграли l.f2—f4? і після 1…Се5—d6!

2.Tel:e8+ Фб8:е8 З.Фс5—12 (єдиний відступ, який дозволяє захистити пункт еі) настало 3…Cd6—с5! —відвернення. Тепер у білих вибір: або віддати ферзя, або одержати мат. Тому вони здалися. Цікаво, що хід слоном на с5 вирішував долю партії при

2.ФІ2.