Взагалі слід відзначити, що тактичний засіб «відвернення» — найдійовіша зброя при проведенні комбінацій, мотивом яких є ;слабкість 1(8)-ї горизонталі.

Ця позиція виникла в партії Барца—Тарновський, Щавно-Здруй, 1950 рік. (Діаграма 60.)

Вважаючи, що перша горизонталь під надійним захистом, білі перейшли до активних дій: 1.14—f5? Тепер чорні красивим ударом

1…ФЇЗ + ! — відвернення тури П від захисту першої горизонталі —

ДІАГРАМА 58

ДІАГРАМА 59

ДІАГРАМА 61

могли здобути перемогу 2.T:f3 ТЫ + 3-TdI T:dl+ 4.ТИ ТТІХ.але не скористалися цією можливістю.

Одним із засобів захисту від мата на 1(8)-й горизонталі є так звана «кватирка». Однак треба постійно слідкувати, щоб цей шлях ;до порятунку не був під обстрілом ворожих фігур, як, наприклад, ;у партії Новотельное—Суетін, Саратов, 1948 рік. (Діаграма 61.)

На І.Тсбіеб? продовження l…Td8—dl+ 2.Kpgl—h2 Ce7—d6 + з’ясувало, що «кватирка» не рятує білих, бо на 3.g3 буде З…ФЇЗ ;з матом. Тому білим довелося відкупитися якістю: 3.Te6:d6 ;ФІ5—е5+ 4.І2—І4 Tdl:d6 5.f4:e5 Td6:a6, хоча й це не врятувало ;їх від поразки.

У наступній позиції (діаграма 62), яка виникла в одній із партій М. Ботвинника (білі), на перший погляд, не віриться, що в чорних слабка остання горизонталь, проте це так: l…Kg6—f4? Цей випад слід було підготувати ходом l…®g7, що зберігало за чорними гарні шанси. Тепер же після 2.Tf6:f4! e5:f4 3.Cd2:f4+ їм лишається тільки здатися, оскільки на З…Кра8 буде 4.Фс8х.

2. Ослаблення 2(7)-ї горизонталі

Ослаблення 2(7)-ї горизонталі — здебільшого непоправна помилка. Саме тут міститься найбільше фігур та пішаків (згадайте, як «лютує» в «обжерному ряду» тура в комбінації «Млин»), саме ;звідси фігури супротивника можуть нанести удар по вашому королю.

Особливо небезпечна поява на передостанній горизонталі двох

41

ворожих важких фігур. Так, у партії Верлинський—Левенфіш, 1925 рік (діаграма 63), чорні необережно дозволили пройти на 7-му ;горизонталь двом білим турам: 1…Фсб—с7? Слід було зробити типовий у таких позиціях захисний хід 1…Тс7!, прикриваючи поле ;вторгнення d7. 2.Td5—d7 Фс7—а5 З.ТЫ—Ь7! Звичайно поява однієї важкої фігури на передостанній горизонталі відкриває шлях ;для проникнення туди другої важкої фігури, після чого позицію ;важко захищати. З…Кс4:е5 4.Kf3:e5 Те8:е5 5.Td7:f7 Те5—g5.

6.Ф61—d7. Три (І) важкі фігури на передостанній горизонталі. У чорних безвихідь, вони змушені здатися (немає захисту від

7.T:g7 + ). Цікаво могла закінчитися ця партія при З…ТЇ8— 4.Ф65 КЬ6 5.ТТ7! K:d5 6.T:g7 + , і білі дають класичний мат по передостанній горизонталі: 6…Kph8 7.Th7+ Kpg8 8.Tbg7X.

Проте часто навіть одна важка фігура, проникнувши до ворожого табору, може стати причиною поразки, що й трапилося у партії Абрамов—Стрекаловський, Москва, 1950 рік. (Діаграма 64.)

Своїм останнім ходом Тс8 чорні спробували розміняти активну ворожу туру, але білі ходом 1.СЇ4—Ь6! довели, що зусилля суперника марні: І…Тс8:с7.

Нічого іншого немає, бо 1…Фе8 2.Tg7+ Kph8 З.Фе5І програє одразу; 2.Ch6:f8 Kpg8:f8 З.ФеЗ—Ь6 + , і білі поступово реалізували ;свою матеріальну перевагу. Чорним треба було обережніше поставитися до вторгнення тури супротивника на 7-му горизонталь — подальші спроби виправити становище успіху не мали.

Особливого значення набуває володіння 7(2)-ю горизонталлю в ендшпілі. Звичайно воно навіть компенсує невеликі матеріальні ;втрати.

42

Часто захопленню передостанньої горизонталі передує боротьба за відкриту лінію. В наведеній нижче партії чемпіонів світу Капабланки (білі) й Альохіна чорним, незважаючи на винахідливий захист, не вдалося запобігти проникненню тури супротивника на ;7-му горизонталь. (Діаграма 65.)

І.ТсЗ—d3 Феб—f6! — одночасно атакуючи пішака Ь2 і готуючи хід турою на d8. 2.®dl—ЬЗ — у свою чергу, білі, захищаючи пішака Ь2, одночасно готують здвоєння тур і нападають на пішака Ь7.

2.. ФЇ6—е7 З.ТП—dl Та8—d8! (Якби чорні зіграли 3…Tfd8?, то ;цю партію ми розглядали б у розділі «Ослаблення 1 (8) -ї горизонталі», бо далі буде 4.Ф:Ь7! із розгромом.)

4.h2—h3! — корисний у таких позиціях хід, який усуває загрозу мата по першій горизонталі. 4…Td8:d3 (загрожувало 5.T:d8 T:d8 6.T:d8+ Ф:б8 7.Ф:Ь7) 5.Tdl:d3 g7-g6 б.ФЬЗ-dl! Фе7—е5

7.Ф61—d2 а7—а5 8.Td3—d7! По відкритій лінії тура вдерлася на 7-му горизонталь, що й визначило позиційну перевагу білих.

3. Ослаблення позиції рокіровки

Одним із засобів боротьби у шаховій партії є атака на ворожого короля. ПрироДно, що її успіх багато в чому залежить од надійності королівської фортеці, яка складається з пішаків. Найвигідні-ше для захисту короля таке розташування пішаків (рис.1). Цілком надійне становище короля з фіанкетованим слоном (рис. 2), проте ;лише доти, доки слон «живий» і захищає ослаблену рухом пішака

43

діагональ. Тому’ до розміну цієї фігури треба ставитись особливо обережно. Ось характерний приклад.

Какагельдиєв—Куїнджі, Даугавпілс, 1974 рік. (Діаграма 66.) l.Cg2:c6? — помилка, яка робить позицію білих безнадійною.

1.. .Тс8:с6 2.Фб2:а5 Ф(І7:ЬЗ — покарання. Чорні зосереджують всю ;свою увагу на ослабленому королівському фланзі супротивника.

3. Фа5:е5. Одразу програвало З.Ф:а7? Kg4, тепер же, якщо 3…Kg4?

4. Ф65+ і 5.0g2, білі встигають організувати оборону. Однак чорні ;напоготові: З…Тс6—с5! 4.Фе5:б4 Тс5—с2! 5.Фб4:а7. Ферзя білих виведено з місця бою, і чорні фігури атакують короля супротивника:

5.. .КЇ6—g4 6.12—f3 ®h3:g3+ 7.КИ4—g2 фgЗ—h2 + , і з огляду на ;варіант 8.Kpfl ФЫ 9^gl T:f3+ lO.ef Kh2X білі здалися.

Розглянемо іншу пішакову структуру, що захищає позицію рокіровки (рис. 3). Як уже відзначалося, цей корисний у деяких випадках рух крайнього пішака може призвести до важких наслідків. З-поміж інших вад ходу Ь7—И6 (Ь2—ЬЗ) або а7—аб (а2—аЗ), що, ;безумовно-, ослаблює позицію рокіровки, відзначимо насамперед

таку—полегшується пішаковий штурм позиції короля таранним рухом пішака «g». У цьому випадку рух пішака до g5 ;(g4) майже автоматично веде ;до відкриття лінії «g», по якій ;фігури супротивника одержують доступ до королівської резиденції. Повчальне закінчення ;партії Шпильман—Лерме, Магдебург, 1927 рік. (Діаграма 67.)

Намагаючись одвернути увагу білого слона від нападу на позицію рокіровки, чорні зіграли 1…с5—с4. Але укриття їхнього короля непоправно ослаблене ходом h7—h6, що й доз-діаграма 66 ; ; ; ;волило білим почати навальну

44

атаку. 2.g4—g5! Kf6—d7. Безнадійно 2…cd 3.gf або 2…КИ7 3.C:h7+’ Kp:h7 4.g6 + l — відкритий напад. Але тепер — красива жертва ферзя 3. ФЬ4:Ь6І g7:h6 4.g5:h6+ Kpg8—Г8 5.Tgl—g8 + l 1 через

5.. .Kp:g8 6.h7+ Kpf8 7.h8 Ф(Т)Х чорні здалися. Красномовний ;приклад нападу на ворожого короля по відкритих вертикалях «g» ;і «Ь».

У цьому ж закінченні ми бачимо й іншу ваду руху крайнього пішака — можливість атакуючого супротивника здійснити жертву ;на h6 (ИЗ), яка призводить до руйнування позиції рокіровки. Це ;сталося і в партії Панов—Бондаревський, Тбілісі, 1937 рік. (Діаграма 68.)

1.. .Се6:ЬЗ! 2.Сс1—Ї4. Одразу програвало 2.gh Т:е2! З.Т:е2 ФgЗ+]

4.Kphl Ф:ЬЗ+ 5.Kpgl Kg4 6.Cf4 g5! або З.С:е2 ФgЗ-^- 4.Kphl Ф:ЬЗ+ 5.Kpgl C:f2 + ! 6.Kp:f2 Ke4+ 7.Kpgl ®g3+ 8.Kphl Kf2X.

2.. .Фс7—d7 3.g2:h3?. Правильно 3.C:c4 <J>g4l 4.C:d5 K:d5 5.Ф:65 ;T:e2 6.T:e2 Ф:е2 7.Cg3 Себ 8.Ф62 із трохи кращими шансами у ;чорних.

3.. .Ф67:ЬЗ 4.Cd3:c4 (загрожувало 4,..К:Ь2) 4…ФЬЗ—g4 + l Тепер ;безнадійно 5.Kphl ФЇЗ-f 6.Kpgl C:f2+ 7.Kph2 Kg4X або 5.Kph2 ;ФИ4+ 6.Kpg2 Ф:Ї2+ 7.Kph3 g5. Важчі завдання чорних при 5.Cg3 ;Т:е2! 6.Т:е2 Ф^3+ 7.Kpf 1 ФИЗ-Ь 8.Kpel dc 9.Kd4, але й тоді несподіваним ходом 9…Ке4! їм вдається одержати достатню матеріальну ;перевагу (10.Т:е4 ФЫ +). Зовсім погано 5.Kg3? Ф:Ї4 з цілим рядом ;невідпорних загроз: ®:g3 + , Ф:Г2 +, dc.

У партії білі обрали хід 5.Kpgl—И, але й це не врятувало їх від розгрому: 5…СЬ6:Ї2! 6.КрИ:Ї2 (єдиний захист від 6…Т:е2)

6.. .Kf6—е4+ 7.Кре2—П Фg4—f3+ 8.Kpfl—gl ФЇЗ—f2+ 9.Kpgl—hi

45

Те8—еб 10.Cc4:d5 ФЇ2—ЇЗ + ll.Kphl—h2 Te6—g6 12.Cd5: ;f7+ Tf8:f7 13.0dl-d8+ Tf7— ;f8 14,Od8-d5+ Kpg8—h8

15.Ke2—g3 ФІЗ—Ї2 + , і білі здалися.

Складний приклад, що показує, на які небезпеки нара-_жається король, після того як зруйнували його фортецю.

Отже, можна зробити^ висновок: без гострої потреби не варто рухати крайні пішаки, ;які захищають позицію рокіровки. Слабкість королівської ;фортеці часом дається взнаки ;дуже швидко, як було, наприклад, у партії Авербах-=Аро-

нін, Рига, 1954 рік. (Діаграма 69.)

Сподіваючись завоювати для своїх фігур пункт е5, чорні необережно зіграли l…g6—g5? (правильно 1…а6 2.КсЗ Cd4+ З.КрЬІ е5 з обопільними шансами).

Білі одразу ж скористалися з ослаблення позиції короля супротивника за допомогою прориву в центрі 2.е4—е5і, який відкрив їхнім фігурам дорогу до ворожого короля.

2…d6:e5 (до розгрому вело 2…gf З.еї fg 4.Cd3+ Kpg8 5.Ф:Ь6)

3.f4:g5! Cf6:g5 4.Ce2—d3+ Kph7—g7 5.Ф62—e2 ТЇ8—h8 (загрожувало 6.Фе4) 6.d5—d6! e7—e6 7.Kb5—c7 Ta8—b8 8.Tfl:f7 + !!, і чорні здалися, оскільки 8…Kp:f7 9.Ф1і5+ веде до мата.

4. Ослаблення пункту f7 (f2)

Пункт Ї7 (Ї2) відіграє важливу роль до рокіровки або після короткої рокіровки, оскільки розташований безпосередньо біля короля.