ПОРАДИ ЮНИМ ШАХІСТАМ Для середнього і старшого шкільного віку

Київ «Веселка» 1981

Радянським шахістам нині належать усі найвищі шахові титули. Анатолій Карпов і Майя Чибурданідзе — чемпіони світу в особистому заліку, збірні СРСР виграли ;командні чемпіонати світу і Європи.

Постійно демонструють високий клас гри гросмейстери Тигран Петросян, Михайло Таль, Василь Смислов, Борис Спасський, Нона Гапріндашвілі, Лев Полугаєв-ський, Юхим Геллер, Нана Александрія, Ірина Левітіна. ;Впевнено виступають у міжнародних та всесоюзних змаганнях представники молодого покоління: Олег Рома-нішин, Олександр Білявський, Артур Юсупов, Ніно Гу-рієлі, Пана Іоселіані та наймолодший у світі гросмейстер ;Гаррі Каспаров. Завтрашній день шахів належить їм. ;А ті, хто прийме від них естафету спортивних звитяг, хто ;розвиватиме традиції славетних майстрів шахової гри, ;сьогодні ще тільки навчаються в шахових гуртках, у ;спортивних школах.

Любі мої читачі! Книжка, яку ви тримаєте в руках,— одна з багатьох, що видаються в нашій країні для юних ;шахістів. У ній розповідається про найтиповіші помилки, яких припускаються гравці під час шахових партій. ;Бо від помилок не гарантований ніхто: читаючи книжку, ;ви побачите, що більшість прикладів узято з партій відомих гросмейстерів і майстрів.

Не слід, проте, думати, що помилки одного гравця автоматично ведуть до перемоги його супротивника. За ;перемогу треба боротися!. Як свідчать приклади, вона є ;наслідком майстерних дій другого шахіста.

Кажуть: «На помилках учаться», маючи на думці насамперед свої помилки. Але в шахах такий спосіб навчання малопродуктивний і досить болісний. Набагато раціональніше вчитися на чужих помилках, які вже проаналізовано й систематизовано. Але це, звісно, жодною ;мірою не означає, що ви не повинні аналізувати своїх ;власних партій, уміти об’єктивно оцінити їх.

ББК 75.581 7А9.1 ;К62

В книге мастера спорта СССР по шахматам рассказывается о наиболее типичных ошибках, совершаемых игроками на всех стадиях шахматной партии,— в дебюте, мительшпиле, эндшпиле.

Рецензенти’.

I. В. Платонов, гросмейстер СРСР,

П. В. Марусенко, відповідальний секретар Федерації шахів УРСР

Художнє оформлення Володимира Розенталя

к

70803—218 М206(04>—61

-179.82. 4802010000.

(Є) Видавництво

«Веселка f. 1981

я

vJ JL кщо шахову партію часом порівнюють із війною, коли у двобої зустрічаються армії супротивників, то дебют — початок гри — можна справедливо назвати мобілізацією сил. Дійсно, під час перших десяти — п’ятнадцяти ходів ;відбувається розвиток фігур, супротивники приводять армії в бойову готовність, накреслюють плани воєнних дій.

.Часто дебют визначає весь подальший хід гри. Тут знову напро-

4

шується порівняння з воєнними діями: той, хто швидше мобілізує свої сили, займе вигідні позиції на полі бою, зможе іноді оволодіти ;вирішальною ініціативою.

Не слід, однак, думати, що дебют — це спокійний період шахової партії. У переважній більшості дебютів відбувається гостра боротьба, під час якої навіть одна серйозна помилка може призвести до поразки.

Сучасні шахові майстри рідко застосовують гострі початки, що були популярні в минулому столітті: королівський гамбіт, гамбіт ;Еванса, італійську партію та деякі інші, де рукопашні сутички починаються вже з перших ходів, як, наприклад, у такому варіанті ;захисту двох коней: 1.е2—е4 е7—е5 2.Kgl—ЇЗ КЬ8—сб З.СП—с4 ;Kg8—Ї6 4.КІЗ—g5 Cf8—с5!? 5.Kg5:f7 Cc5:f2+ 6.Кре1:Г2 КЇ6:е4 +

7.Kpf2—gl Od8—h4 8.g2—g3 Ke4:g3 9.Kf7:h8 і таке інше.

У сучасних дебютах, що відповідають стратегії «дальнього прицілу», гра підпорядкована підготовці до тривалої маневреної боротьби. Проте і в цих початках треба грати точно, уникаючи численних підводних каменів.

Головною причиною невдач у дебютах є відставання у розвитку фігур, тобто порушення основного дебютного принципу. Відомий ;датський гросмейстер А. Німцович дотепно назвав затримку розвитку фігур «бігом на місці».

Ось характерний приклад відставання у розвитку фігур, широко відомий як мат Легаля: 1.е2—е4 е7—е5 2.Kgl—f3 d7—d6 З.СП—с4 ;Сс8—g4 4.КЫ—сЗ g7—g6? 5.КЇЗ:е5Н Cg4:dl 6.Cc4:f7 +Кре8—е7

7.КсЗ—d5x. Нерозвинену армію чорних було блискавично розгромлено.

Але не думайте, що часи подібних «надмініатюр» давно минули. Наведемо партію Разуваев—Купрейчик, яку було зіграно 1970 року: 1 ,с2—с4 е7—е5. 2.КЫ—сЗ КЬ8—сб 3.Kgl—ЇЗ Ї7—Ї5 4.<f2—d4 ;е5—е4 5.СЫ—g5 Kg8—Ї6 6.d4—d5? е4:ЇЗ 7.d5:c6 ЇЗ:g2 8.c6:d7 + ?? ;(краще 8.C:g2, відкупляючись пішаком). 8…Kf6:d7!, і після цієї відповіді білі здалися через втрату фігури. (Діаграма 1.)

За кілька місяців у фіналі 38-го чемпіонату СРСР Дорошкевич так само програв Тукмакову.

Чому ж відбувається затримка в розвитку фігур? Проаналізуємо деякі типи дебютних помилок:

1. ; ; ;Ходи крайніми пішаками, поступаючись центром супротивникові.

2. ; ; ;Початок активних дій до закінчення розвитку фігур.

3. ; ; ;Раннє виведення важких фігур.

4. ; ; ;Гонитва за одержанням матеріальної переваги. «Пішако-їдство».

5. ; ; ;Затримка короля у центрі.

6. ; ; ;Безпланова гра у дебюті та інші помилки.

5

Слід відзначити, що наведена систематизація досить умовна. Так, раннє виведення ферзя само по собі є початком активних дій ;до завершення розвитку фігур і нерідко обумовлене гонитвою за ;матеріальною перевагою. А внаслідок цього король часто затримується в центрі й стає об’єктом нападу.

1. Ходи крайніми пішаками. Центр віддається супротивникові

Ось позиція, яка виникла в одній із партій юних шахістів після ходів 1.е2—е4 е7—е5 2.Kgl— f3 d7—d6 З.СП—c4 h7—h6? 4.d2-d4 ;e5:d4 5.Kf3:d4 a7—аб 6.Kbl—сЗ Ь7—Ь5? (Діаграма 2.)

За шість ходів чорні не розвинули жодної фігури і в той же час дуже послабили свою позицію. Тепер білі могли б завдати нищівного удару 7.C:f7+! з невідпорною атакою: 7…Kp:f7 8,Oh5+ Кре7 ;(на 8…g6 відповідь 9.Ф65+ і 10.Ф:а8) 9.Kd5+ Kpd7 Ю.ФЇ5+ Кре8

ll.®g6+ Kpd7 12.ФебХ. Проте білі забарилися, і після їхнього ходу 7.Сс4—d3? ініціатива перейшла до чорних: ; ; ; ;7…Kg8—f6

8.а2—аЗ с7—с5 9.Kd4—f5 Cc8:f5 Ю.е4:ї5 d7—d5 з великою перевагою.

Отже, зробимо висновок: перевагу в розвитку фігур слід реалізовувати енергійно, бо вона може ;зникнути. Адже недарма шахи іноді називають «трагедією ;одного темпу». В нашому прикладі всього один хід 7.C:f7 + ! відділяв білих од перемоги.

Наступний приклад — партія Ейве — Абрахамс, Борнемут, 1932 рік.

6

I.d2—d4 Ь7—Ь5?! —так починається польський захист, що цілком справедливо має сумнівну репутацію. 2.е2—е4 Сс8—Ь7 З.Ї2—f3 а7—аб 4.с2—с4 Ь5:с4 5.СП:с4 е7—еб б.КЬІ—сЗ d7—d5? Перевага ;білих у центрі очевидна, і контрудар чорних зустрічає рішуче заперечення: 7.Ф61—ЬЗ! КЬ8—сб (перевага білих зберігається і після

7.. .dc 8.Ф:Ь7 Kd7 9.Фсб) 8.e4:d5! (але не 8.Ф:Ь7Р? Ка5) 8…Kc6:d4

9.ФЬЗ:Ь7 Та8—Ь8? Ю.ФЬ7:а6 ТЬ8—а8 11.С11—Ь5 + Кре8—е7. (Діаграма 3.) Може видатися, що білий ферзь заплутався, але 12.d5— d6 + ! позбавляє чорних будь-яких ілюзій (12…cd 13.Cg5 + Kf6 ;14.ФЬ7+ або 12…Kpf6 13.dc). Чорні здалися.