ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Ф. Енгельс, у творі «Анти-Дюріпг».

2. М. В. Ломоносов. Твір «Елементи математичної хімії», в якому було викладено ці положення, загубився в архівах Російської Академії наук. Ф. Енгельс не міг про нього знати.

3. Ф. Енгельсу. В праці «Діалектика природи» він писав: «Хімію можна назвати наукою про якісні зміни тіл, що відбуваються під впливом зміни кількісного складу». (Ф. Енгельс. Діалектика природи. К-, Держполітвидав УРСР, 1953, с. 38—39).

4. В. І. Леніну. (Повне зібр. тв., т. 29, с. 157).

5. «Розвиток капіталізму в Росії».

6. За виробництвом вугілля, залізної руди, цементу, сталі, нафти, мінеральних добрив. (Матеріали XXV з’їзду КПРС. К-, Політвидав України, 1976, с. 39).

7. СРСР за темпами розвитку хімії та за обсягом хімічної продукції займає перше місце в Європі. Наша країна випередила США за виробництвом мінеральних добрив, нафти, сталі, цементу, вугілля, залізної руди, чавуну, віконного скла.

8. Так називали хіміків. На відміну від закордонних алхіміків російські алхі-місти не витрачали марних зусиль на перетворення неблагородних металів у золото. Вони виготовляли ліки, згодом робили аналіз металічних руд тощо.

9. «Перші основи металургії або рудних справ» (1763) М. В. Ломоносова. У праці йдеться не тільки про металур-

гію, а й про основи «пробірного мистецтва», методи виділення металів з руд, добування сірчаної та азотної кислот тощо.

10. М. В. Ломоносов.

11. «Слово про користь скла».

12. «Періодичний закон, дослідження пружності газів, розуміння розчинів як асоціацій, «Основи хімії».

13. О. М. Бутлеров — видатний російський хімік-органік.

14. Д. І. Менделєєв був на Донбасі і в Києві. Повернувшись з Донбасу, він подав нову для того часу ідею підземної газифікації вугілля, яка була втілена в життя лише за Радянської влади. У 1903 р. під головуванням Д. І. Менделєєва відбувся перший випуск інженерів Київського політехнічного інституту.

15. У 1860 р. в Карлсруе. На з’їзді були присутні Д. І. Менделєєв, М. М. Зінін, О. М. Бутлеров, О. П. Бородін та ін.

16. Всесвітньо відоме наукове товариство російських хіміків (Російське хімічне товариство) виникло в 1868 р. Зазначимо, що Американське хімічне товариство виникло в 1876 р., Бельгійське— в 1878 р., Англійське — в 1841 р., Німецьке — в 1867 р.

17. Всесоюзне хімічне товариство ім. Д. І. Менделєєва.

18. Перший Менделєєвський з’їзд розпочав роботу 20 грудня 1907 року, десятий, присвячений 100-річчю з дня організації Російського хімічного товариства і 100-річчю відкриття періодичного закону, — 23 листопада 1969 р.

19. Ганна Федорівна Волкова. Вона працювала в лабораторії відомого хіміка О. М. Енгельгардта. її перша наукова праця з’явилася в Російському хімічному журналі (1871).

20. Про М. М. Зініиа.

21. Вісім. Перше в 1869 р., восьме — в 1906 р. Крім того, за життя вченого праця вийшла англійською, німецькою та французькою мовами.

22. І. О, Каблуков (1875—1942). Ще в 1891 р. він вказав, що іони у воді гідратуються, що дисоціація на іони і гідратація (сольватація) іонів відбуваються одночасно [8].

23. М. І. Кібальчич (1854—1881)—революціонер-народник. Під його керівництвом виготовлялися метальні снаряди [11].

24. У 1914 р. Л. В. Писаржевський (1874—1938) — видатний український радянський хімік, академік АН СРСР.

25. В СРСР у 1932 р. Автор першого промислового синтезу — академік С. В. Лебедев.

26. О. М. Морозов, який 25 років був ув’язнений при царському уряді.

27. Академік М. М. Семенов. Серед його численних наукових праць особливо відомі дослідження з механізму ланцюгових реакцій. За ці дослідження вій одержав Нобелівську премію у 1956 р.

28. О. М. Несмеянов (нар. 1899 р.). «Третьою хімією» називають хімію елементоорганічних (перш за все металоорганічних)

сполук, наприклад, такого складу: (CH3)2Zn, (СН3)3Р, CH3MgI та ін.

29. В. І. Леніну (Повне зібр. тв., т. 18, с. 256).

30. Не відповідає. Слово «атом» походить від грецького слова «атомос» — неподільний. Як відомо, атом є неподільним тільки при хімічних реакціях.

31. Засновник біохімії в Росії О. М. Бах (1857—1946) [15].

32. Д. П. Коновалов (1856—1929), учень О. М. Бутлерова.

33. Відомий американський фізик і хімік, іноземний член АН СРСР (1958), двічі Лауреат Нобелівської премії Л. Полінг.

Р. Вудворт. Він, зокрема, синтезував хінін, холестерин, хлорофіл, вітамін В. Лауреат Нобелівської премії, іноземний член АН СРСР.

34. Кількість волосинок на головах усіх людей наближено дорівнює 4-109-4-104, тобто 1,6- 1014. Це в мільярди разів менше, ніж число Авогадро.

35. 60 млн. років. Розрахунки слід провести так само, як і в попередній задачі.

36. 54-10~5 г, або 0,00054 г. Маса електрона 9,1 • 10~28 г. В молі буде 6,02-1023 електронів.

37. Вважатимемо, що об’єм світового океану дорівнює 1,37-109 км3, або 1,37 -1024 мл (см3). Отже, взявши до уваги значення числа Авогадро та кількість молів води в склянці (200 г),

6,02- 10-200-200 ,

знаходимо: —і8• 1 37■ 1- ~10®0 (молекул).

38. Бронза (олов’яна) складається з олова і міді. Водень з кислоти витискує тільки олово. Процентний вміст олова приймаємо за х. Відповідно до наважки а це становить 100 ах. Складаємо пропорцію 118:22,4=0,01 ах : У0, де 118 — а. м. олова; 24,4 — мольний об’єм.

39. 660-4-109 л, або 2,64-1011 м3.

40. (NaCr/6)3°° — кристалохімічна формула. Вона позначає, що: 1) у твердому хлориді натрію навколо кожного іона натрію є 6 хлорид-іонів, і навпаки; 2) така будова повторюється в трьох вимірах безмежне число; 3) у твердому хлориді натрію немає молекул NaCl.

Формула ТіОо.7-1,3 вказує на те, що оксид титану (II) на грам-атом титану може містити в молі цієї сполуки від 0,7 до 1,3 моля кисню. Отже, склад молекули змінюється залежно від способу добування, а тому закон сталості складу для цієї сполуки не справджується.

41. Близько 300 ізотопів нерадіоактивних і 1500 ізотопів радіоактивних. Майже для всіх хімічних елементів тепер відомі Ізотопи.

42. П’ятдесят. Як відомо тепер, два великих періоди мають по 32 елементи (2-42). Цей період може мати 2-52.

43. Від назви країни або місцевості, де знайдено мінерал чи хімічний елемент, від прізвища першовідкривача або іншого

великого вченого, від імен міфічних стародавніх богів, назви характерної ознаки елемента [20].

44. Рутеній (Ruthenia (лат.) —стародавня назва Росії), самарій, менделєєвій, курчатовій.

45. Є багато ізотопів елементів, сполуки яких інколи різко відрізняються одна від одної. Крім того, відомо дуже багато не-стехіометричних сполук змінного складу — гідриди, карбіди, бориди, нітриди, силіциди, різні змішані сполуки тощо. Отже, хоч органічних речовин звичайно більше, проте є дуже багато й неорганічних речовин. їх значно більше від 100 000, як це традиційно вважають.

46. Відомий шведський хімік Ієнс Якоб Берцеліус. За його пропозицією хімічні елементи почали з 1814 р. позначати 1—2 латинськими літерами від назви елемента [6].

47. Як паливо.

48. Водню і гелію. Вважають, що в космосі 76% за масою водню, 23% гелію й приблизно 1% інших елементів. Маса Сонця складається на 60% з водню [14].

49. Виходячи з електронної будови атома водню, можна передбачити утворення його сполук з ковалентним неполярним, ковалентним полярним та іонним хімічними видами зв’язків, наприклад: СН4, НСІ, NaH.

50. Гідриди.

51. У медицині, ним лікують бронхіальну астму та захворювання горла. Цим повітрям дихають під час роботи водолази.

52. Ізотоп літію-6. З нього добувають тритій (Т, або 8Н) за ядерною реакцією, рівняння якої:

зГі -j- оп ~ іН -Т гНе.

Нині тритій — сировина для термоядерного палива.

53. Ні. Кисень розчиняється у воді, хоч і не дуже добре. Розчиненим у воді киснем дихають, наприклад, риби й інші мешканці водойм.

54. Кисень.

55. Це метод визначення віку археологічних, палеонтологічних та інших найстародавніших знахідок за вмістом у них радіоактивного вуглецю **С. Період напіврозпаду радіоактивного

вуглецю постійний — 5570 років. Кількість вуглецю ‘(]С в живому організмі незмінна. Після смерті організму вона поступово зменшується. Час, що пройшов з моменту смерті організму, можна обчислити за вмістом у ньому ^С.

56. Є три стабільних ізотопи кисню: Cl80, 1780, 1880. Найпоширеніший з них перший: (99,75%).

57. Металургійна промисловість.

58. Якщо враховувати різні ізотопи водню і кисню, то можна передбачити принаймні 12 різновидів води. Найпоширеніша во

ДО

да з легкого водню й кисню. JH2 *860. Відома важка і надважка

вода D20, Т20.

59. Азот у сполуках.

60. Пероксид водню Н202. Така назва спрощено передає склад і властивості цієї сполуки.

61. Так. Органічні речовини, просочені рідким киснем, при підпалюванні вибухають. Такий вибуховий матеріал називають оксиліквітом.

62. Природний сплав золота з платиною. Білим золотом його назвали стародавні римляни.

63. Два: вода і нестійкий оксид хлору (VII)C1207.

64. Багато. Це, зокрема, солі вугільної кислоти, карбіди, ок-сикарбіди, змішані карбіди, ціаніди.

65. Графіт має змішану кристалічну решітку. Вона подібно до алмазу атомна і, як у металів, має металічний зв’язок.

66. Подіяти на мінерал соляною кислотою. Карбонати реагують із шипінням: виділяється вуглекислий газ.

67. Алмазним фондом СРСР називається найунікальніша в світі державна колекція алмазів та дорогоцінних каменів і виробів з них [4].

68. Неон, його відкрив Рамзай, назву газу дав син хіміка.

69. Так академік Ферсман назвав йод за поширеність у природі.

70. Тому що фтор надзвичайно енергійно реагує з водою.

71. Кремній. Він входить до складу багатьох гірських порід ї силікатів. З кремнію і кисню складається один з найпоширеніших мінералів — діоксид кремнію.

72. Ні. П лавикова кислота — електроліт слабкий, але вона реагує із сполуками кремнію, утворюючи фторид кремнію (IV) SiF4. Отже, плавикова кислота реагує із склом тому, що це її специфічна властивість, а не тому, що вона сильна.

73. Сірчана кислота у вигляді розчинів зустрічається в деяких водах вулканічного походження та іноді в річковій воді.

74. Сірчану кислоту; її застосовують у багатьох галузях хімічної та інших видів промисловості. За роки Радянської влади виробництво сірчаної кислоти в нашій країні збільшилося в 150 раз.

75. Рубінові Кремлівські зірки встановлено в 1937 р. до 20-ї річниці Великого Жовтня. Каркас зірок зроблено з нержавіючої сталі. Його засклено рубіновим склом. Деталі виготовлено з позолоченої листової міді. Зсередини зірки освітлюються потужними лампами. Виготовлення зірок технологічно було дуже складною і відповідальною справою. Чудового рубінового кольору склу зірок надає колоїдний розчин селеніду кадмію. Таке рубінове скло називається селеновим. Є рубінове скло мідне, золоте та ін. Селенове рубінове скло найкращої якості. Кожна зірка важить близько тонни.

76. Самоцвіти (штучні) застосовуються як надтверді матеріали. Крім того, використовують їх оптичні властивості.

77. Метали, крім ртуті, за нормальних умов — тверді речовини. Теоретично доведено можливість існування газоподібного металу. Це буде важкий аналог ртуті — мешканець восьмого періоду з порядковим номером 130. Цього елемента ще не добуто.

78. Рубідій. Його названо так за утворення червоних ліній у спектрі.

79. Алюміній. Рубін і сапфір — це кристали оксиду алюмінію, забарвлені відповідно домішкою оксиду хрому і оксиду титану.

80. Кальцій. Він входить у сполуки, мінерали, суміші (вапно, крейда, мармур, гіпс, алебастр, цемент та ін.), які використовуються в будівництві.

81. Перли. При довгому зберіганні відбувається виділення води, яка знаходиться в перлах, тому вони висихають і розсипаються. Дотикання до шкіри людини та знаходження на вологому повітрі підтримує в них певну кількість вологи [23].

82. Цезій. Він застосовується в електроніці й автоматиці, в атомних реакторах і космічних кораблях та ін.

83. Алюміній.

84. Свинець. З нього робили труби для подачі води. Під впливом води та розчинених у ній газів свинець переходив у розчин, потрапляв в організм людини і поступово отруював його.

85. Звичайне біле олово при низьких температурах переходить у сіре олово — дуже крихкий метал. Експедиція Роберта Скотта до Південного полюса (1912) закінчилася трагічно, бо паливо, яке зберігалося в залізних цистернах, запаяних оловом, витекло.

86. Магній. Він входить до складу хлорофілу.

87. Скло-плексиглас. Воно пропускає ультрафіолетове проміння.

88. Напилюванням металу.

89. Поклади марганцю — мінеральні утворення округлої форми, що зустрічаються на дні океану. Марганцю в них близько 25%. За розрахунками вчених, на дні Тихого океану поклади конкрецій становлять 1,5 млрд. тонн.

90. Є, але дуже мало. Наприклад, залізо зустрічається в самородному стані в Гренландії [14].

91. Сахарин, органічна сполука С6Н

/С°\

4\яо/

NH,

це

безбарвні кристали. Він солодший від цукру в 400—500 раз. Хворі на діабет вживають сахарин замість цукру [12, 20].

Комплексна сіль срібла Na3[Ag(S203)2] —неорганічна речовина, яка значно солодша, ніж цукор. Солодкий смак відчувається у воді, навіть при концентрації 1 : 320 000. Але вживати його не можна.

92. Високоякісна вуглецева сталь, яка відзначається високою

70

твердістю, пружністю і в’язкістю. Батьківщиною булату вважається Індія, де його виробництво було відоме в 1 ст. до н. е. В XIV ст. секрет виготовлення булату було втрачено. У першій половині XIX ст. таємницю виготовлення булату відкрив російський металург П. П. Аносов.

93. Монокристал заліза, названий так на честь видатного російського металурга. Вага кристала 3450 г, довжина — 39 см.

94. Так. У майбутньому залізна руда відновлюватиметься сумішшю оксиду вуглецю (II) і водню в реакторі. Губчасте залізо переплавлятиметься в електричній печі. В СРСР поблизу м. Старий Оскол будується металургійний комбінат, який працюватиме за цією схемою.

95. Кобальт і нікель. Це легуючі елементи. Крім того, нікель — основа багатьох сплавів. Чимале значення має нікелювання, яке захищає металічні поверхні від корозії. Кобальт бере участь у синтезі в організмі вітаміну Ві2, кобальт застосовують-для лікування злоякісних пухлин.

96. Платину. У перекладі з іспанської мови слово «платина» означає сріблечко. Тепер платина використовується не тільки в ювелірній справі, а й у техніці.

97. За час, що минув з 1962 р. (відкриття першої сполуки ксенону), було добуто багато різних сполук інертних газів, тому сьогодні ми з повним правом говоримо про хімію цих елементів. Тепер вже інертними їх назвати не можна.

98. Торій, уран і плутоній.

99. «Чорним золотом» називають нафту за її велике господарське значення.

100. Нафта, кам’яне вугілля, природний газ, деревина.

101. Високомолекулярну сполуку (пластмасу) політетрафто-ретилен, інакше тефлон ( — CF2 — CF2 — )«• У хімічному відношенні вона стійкіша, ніж платина.

102. Може. Кристалічний каучук можна добути в особливих умовах. Зрозуміло, його не використовують як звичайний каучук.

103. Високомолекулярні полімери фосфонітрилхлоридів, ЯКІ мають високу еластичність, наприклад:

СІ СІ

1 І

• • • =N—P=N—P=N—-.

I I

Cl Cl

Молекулярна маса цього полімеру лежить у межах 20 000— 80 000 в. о. Застосування його обмежується значною схильністю до гідролізу.

104. Так. Це, зокрема, різні оксиди, гідроксиди, природні мінерали. Типовими тривимірними полімерами є алмаз, лінійний полімер карбін (модифікація вуглецю) —С = С—С = С—С = С—…, різні поліметафосфати та багато інших сполук.

71

105. Вода, яка містить багато розчинених солей магнію і кальцію (часом і заліза). За їх вмістом визначають твердість природної води.

106. У водяному газі немає води. Це — переважно суміш оксиду вуглецю (II) і водню.

107. Іони срібла мають бактерицидну дію. Тепер «срібну воду» використовують у медицині. Учені визначили, що 0,5 г срібла за півгодини знищує всі шкідливі бактерії в літрі води.

108. Золото розчиняється в хлорній воді. Це знав ще М. В. Ломоносов.

109. йдеться про алмаз і сажу, що накопичується у димарях. Хімічний склад їх однаковий — вуглець.

ПО. Оксид тритію ®НгО, або Т20. На Землі у вільному стані важкої води лише кілька кілограмів.

111. Клеопатра розчинила в бокалі з оцтом своє коштовне намисто з перлів і випила розчин. Перли складаються переважно з карбонату кальцію і тому легко розчиняються в кислотах.

112. Назву особливого елемента, з оксиду якого, на думку алхіміків, нібито утворювався хлороводень.

113. Перетворення звичайного (білого) олова в сіре відбувається з утворенням на білому олові своєрідних лишаїв, які викришуються. Явище розвивається як хвороба. Через це воно дістало назву «олов’яна чума» [20].

114. При згинанні олов’яної палички в результаті тертя кристалів виникає своєрідний звук. Це явище дістало назву «олов’яний крик».

115. Білки, вуглеводи та жири. За рахунок їх «спалювання» людина і дістає необхідну їй енергію.

116. Ємкості для транспортування рідкого кисню. Не зважаючи на те, що вони відкриті, втрата кисню невелика — 3—4%.

117. Платина. Платина, яка застосовується як каталізатор, значно погіршує свої каталітичні властивості під впливом сполук миш’яку.

118. Сусальне золото — це сульфід олова (IV) SnS2. Таку назву сполука дістала за свій вигляд.

119. Азот вступив би в реакцію з киснем повітря, утворивши оксиди азоту. Життя на Землі стало б неможливим.

120. Може. Нагріта вода горить у струмені фтору голубим полум’ям, оскільки відбувається енергійне окислення кисню за рівнянням:

30 -4- 2F, -= 02 -Ь 4HF.

121. Повітря не сполука кисню й азоту, а їх суміш. Дихати сполукою азоту й кисню неможливо.

122. Електронами в промисловості називають легкі сплави на основі магнію, наприклад Mg—А1 — Zn, Mg—-Mn, Mg — Zn — Zr [12].

123. «Гірський льон», або азбест, — мінерал, який має хіміч

*70

ний склад 2Si02-2Mg0-3H20. Такий «льон» витримує дуже сильне нагрівання.

124. їх основою є оксид кремнію (IV).

125. Від вмісту в ньому срібла, міді, платини [14].

126. Родичі. Вони мають дуже подібні хімічні ознаки, але відрізняються за електронною будовою атомів.

127. Нітрогліцерин.

128. Сірчаний ефір — так називали в свій час алхіміки діетиловий ефір С2Н5-0-С2Н5. Вони вважали, що до його складу входить сірка, оскільки для його добування застосовується сірчана кислота.

129. Можна, якщо свічка стеаринова, а не парафінова.

130. «Сльози дерева» — це молочний сік (латекс) каучуконосного дерева гевеї. З нього добувають натуральний каучук.

131. У одязі з ацетатного шовку, бо він пропускає ультрафіолетове проміння.

132. Натрієвими і калієвими солями деяких органічних кислот (пальмітинової, стеаринової, олеїнової тощо). Вони і є основою мила.

133. Гумове. Гуму добувають із каучуку, вулканізуючи його сіркою. Проте, крім сірки, є й інші вулканізуючі агенти (селен, телур, фізичні методи) [12].

134. Можна. Вони називаються синтетичними.

135. На підставі того, що постійно збільшується кількість штучних ізотопів.

136. «Кисневий лід» — це твердий кисень.

137. В атмосфері оксиду вуглецю (IV) спалити магній. Пригадайте дослід на с. 36.

138. З тис. років тому виготовляли олов’янисту бронзу. Тепер відомо, що в ній є сполуки олова з міддю: Cu3Sn, CueSns та ін. так звані інтерметалічні сполуки (нестехіометричні). Очевидно, це перші сполуки металів [17].

139. Не завжди. Серед полімерів багато низькомолекулярних сполук та сполук «середньомолекулярних» — олігомерів.

140. Можна, використовуючи потік елементарних частинок.

141. Залізним інструментам.

142. Ізотопи: протій }Н(Н), дейтерій ^H(D) і тритій ^Н(Т), нестійкий ізотоп [Н, особливі форми молекул водню, чистих та «змішаних», відомі форми орто- і пара-воднів, мезо-водні та ін. [14].

143. 1,06-1028-6,02-1023А, або 6- 10і8 см, або 6-Ю15 м. Нагадаємо, що радіус земного екватора становить приблизно 6,4-106 м. Отже, довжина його близько 4-Ю7 м. Водневу «нитку» можна було б обкрутити навколо Землі більше 100 000 000 раз.

144. Маса 22,4 л повітря дорівнює приблизно 29 г; маса 22,4 л водню — 2 г. Отже, воднева куля мольного об’єму має піднімальну силу: 29 —2=27(г). Предмет масою 5 г можна підняти за допомогою водневої кулі об’ємом приблизно 4,5 л.

145. Закон Авогадро.

146. За законом Бойля — Маріотта: VqP0 = V\P\, де V0 — об’єм, який зайняли водень і кисень, добуті з 1 моля води. За н. у. ця величина дорівнює 33 600 мл. Об’єм моля води — 18 мл. Отже, 33 600 = 18х; х= 1867 ат.

147. Молекулярна формула ізооктану С8Ні8. За умовою його необхідно 144 кг (12 кг-12). Складаємо рівняння горіння ізооктану:

8Н18 + 2502 = 16С02 + 18Н20.

144.25-22 4

З рівняння знаходимо об’єм кисню:-U4-2L =~354 м3.

Через карбюратор пройде повітря приблизно в 5 разів більше, тобто 1790 м3.

148. Гідроксид амонію NH4OH (нашатирний спирт). Алхіміки називали спиртами леткої рідини.

149. Немає. Можна говорити про ступінь чистоти речовин.

150. Є солі солоні, гіркі, солодкі та ін. Солодкі, наприклад, солі берилію, свинцю. Колись берилій за солодкий смак називали гліциній (від лат. «солодкий»). Ацетат свинцю і тепер називають солодким цукром.

151. Він вирішив «сплавити» дрібні алмази у великий, нагріваючи їх за допомогою збільшувального скла. Алмази згоріли.

152. Вусами або віскерсами називають добуті штучно ниткоподібні кристали деяких речовин. Є вуса графітні, з карбіду кремнію, оксиду алюмінію, заліза, кобальту, міді та ін. Особливо міцні вуса з сапфіру — близько 2800 кг/мм2. Зазначимо, що міцність сталі близько 200 кг/мм2. Це пояснюється майже повною відсутністю дефектів у структурі оксиду алюмінію, з якого складається сапфір. Сапфірові вуса застосовують для виготовлення підвісок для приладів та інших виробів, які застосовуються в наукових лабораторіях і на виробництві.

153. У мінеральних жилах часом трапляються порожнини, стінки яких вкриті кришталем, аметистами, топазами та іншими мінералами.

154. Унікальний самородок золота, який було знайдено в СРСР (1935). Вага зливка 3345 г. Формою він нагадує заячі вуха.

155. Алхіміки позначали хімічні елементи значками, що спричинялося часом до плутанини. Ртуть, зокрема, мала 60 позначень.

156. Фтор. Назва походить від латинського «фторос» — руйнівний. Флюор (цю назву вживають, зокрема, у Франції) походить від слова «текти». Фториди металів часто є легкоплавкими мінералами. Для фтору характернішою є властивість вступати в енергійні хімічні реакції.

157. Така пропозиція має певну наукову підставу. Є безкис-неві кислоти, і з цієї точки зору кисень не можна назвати еле-

74

ментом, який обов’язково входить до їх складу. Безводневих кислот немає. Отже, і виникла думка змінити назви цих елементів. Проте, це було б надзвичайно незручно, оскільки згадані елементи названо дуже давно і їх назви вжито в тисячах книжок.

158. В одному з варіантів періодичної системи першим елементом Д. І. Менделєєв назвав «світовий ефір» і помістив його в нульову групу над гелієм, надавши йому атомну масу 0,000001. Вчений помилився: такого «елемента» не існує.

159. Закон сталості складу, його сформулював французький хімік Ж- Пруст (1808).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. З, 29.

2. Матеріали XXV з’їзду КПРС. К., Політвидав України, 1976.

3. А с т а х о в О. І., З о т о в В. І., Р у с ь к о О. М. Практичні роботи та вправи з загальної хімії. К., Радянська школа, 1954.

4. Астахов О., Зотов В. Цікава хімія. К., Молодь, 1954.

5. Астахов О. І., Н і к о л а є ва Г. М. Методика і техніка хімічного експерименту в середній школі. К-, Радянська школа, 1958.

6. Астахов О. І. Хімічна стенографія. К., Радянська школа, 1966.

7. Боєчко Ф. Ф. Основи хімії полімерів. К., Радянська школа, 1970.

8. Власов Л. Г., Т р и ф о н о в Д. М. Цікаво про хімію. К-, Техніка, 1968.

9. Верховський В. Н. Техніка і методика хімічного експерименту в школі. К., Радянська школа, 1950, т. 1.

10. Довідник з хімії для вчителів. / За ред. проф. О. І. Астахова. К., Радянська школа, 1976.

11. К а д а н е р Л. І., ІД о к і н а А. О. Досліди з електрохімії в школі. К-, Радянська школа, 1970.

12. Краткая химическая энциклопедия. М., Советская энциклопедия, 1961—1967, т. 1—5.

13. Некрасов Б. М. Основы общей химии. М„ Химия, 1965—1970, т. 1—3.

14. Популярная библиотека химических элементов. М., Наука, 1977, т. 1—2.

15. О р л о в с ь к и й С. Т. Історія хімії. К-, Радянська школа, 1959.

16. С о м и н Л. Е. Увлекательная химия. М., Просвещение, 1978.

17. Т а у б е Л. Р., Р у д а н к о Е. И. От водорода до нобелия. М., Высшая школа, 1961.

18. У г а й Л. А. Общая химия. М., Высшая школа, 1977.

19. Фіалков Ю. Я. Оповідання з хімії. К., Радянська школа, 1969.

20. Хімічна хрестоматія для учнів 7—8 класів середньої школи / Упор. М. Я. Коваленко. К-, Радянська школа, 1971.

21. Хімічна хрестоматія для учнів 9 класу середньої школи / Упор. М. Я- Коваленко. К„ Радянська школа, 1972.

22. X о д а к о в Ю. В. Общая и неорганическая химия. М., Просвещение, 1965.

23. Ходос Л. Ф. Вечори цікавої хімії. К., Радянська школа, 1966.

24. Энциклопедия неорганических материалов. К., Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1977, т. 1—2.

ЗМІСТ

До юних хіміків…….. 5

Поради з техніки хімічного експерименту і техніки безпеки в хімічній лабораторії 6

Досліди і спроби . 11

Запитання і завдання …… 58

Відповіді на запитання і завдання … 65

Список використаної літератури … 76

Когда сделаны уроки Александр Иванович Астахов ЗАНИМАТЕЛЬНЫЕ РАБОТЫ ПО ХИМИИ

(на украинском языке)

Издательство «Радянська школа» Государственного ко* митета Украинской ССР по делам издательств, полиграфии и книжной торговли

Зав. редакцією біології і хімії И. І. Зайченко Редактор О. В. Іванова Літредактор Т. П. Неліна Художній редактор М. Ф. Неварикаша Обкладинка художника JJ. 5. Сергія Технічний редактор Я. М. Горбунова Коректор Л. С. Бобир

Інформ. бланк № 2069

Здано до набору 25. 09. 79. Підписано до друку 31.01,80. БФ 07024. Формат 60X84,/ve. Папір друк. № 2 Гарнітура літературна. Спосіб друку високий. Умови, арк, 4,34. Обл.-видави, арк. 5. Тираж 66 000. Вндавн. К* 26543. Зам. 935. Ціна і5 к.

Видавництво «Радянська школа» Державного комітету Української РСР у справах видавництв, поліграфії І книжкової торгівлі, 252053. Київ, вул, Юрія Коцюбинського, 5. Темплан 1980 р.

Білоцерківська книжкова фабрика республіканського виробничого об’єднання «Поліграфкнига» Державного комітету Української РСР у справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі. 256400, м. Біла Церква, вул. Карла Маркса, 4.