§ 23. Безробіття й зайнятість трудових ресурсів

Невід’ємною рисою ринкової економіки й одним із проявів макроекономічної нестабільності є безробіття. Воно є центральною економічною та соціальною проблемою сучасного суспільства, оскільки може негативно позначатися як на житті конкретної людини та її сім’ї, так і на функціонуванні всієї на-

• •

ціональної економіки.

Безробіття — тимчасова незайнятість економічно активного

• м

населення, такни стан ринку праці, коли величина пропозиції робочої сили перевищує обсяг попиту на неї. Згідно з міжнародними стандартами, розробленими Міжнародною організацією праці (МОП), усе населення країни можна представити як економічно активне й економічно неактивне (пасивне) населення.

Щоб отримати дані про економічно активне населення, необхідно із загальної кількості населення вирахувати:

дітей віком до 16 років; осіб пенсійного віку;

тих, хто утримується в спеціальних закладах (психіатричних клініках, тюрмах, колоніях, виправних закладах тощо);

тих, хто потенційно має можливість працювати, але не працює й не шукає роботи з певних причин (домогосподарки, учні та студенти денної форми навчання, особи без певного місця проживання тощо).

Залишок і є економічно активною частиною населення, яка за офіційною статистикою складає робочу силу країни. Таким чином, економічно активне населення, або робоча сила — це населення працездатного віку, яке складається із зайнятих і безробітних.

Зайнятість

це діяльність громадян, яка пов’язана із за

доволенням особистих та суспільних потреб і приносить їм ДОХІД у грошовій або іншій формі.

128

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать громадяни, які працюють за наймом на підприємствах, незалежно від форм власності, або самостійно забезпечують себе роботою, тобто зайняті підприємницькою, індивідуальною трудовою або творчою діяльністю, особи, які перебувають на оплачуваних посадах в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях, особи, які проходять службу у Збройних силах України тощо.

Безробітними в Україні визнаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів та обов’язково зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу й готові та здатні стати до неї.

Рівень використання робочої сили можна проілюструвати за допомогою показників рівня зайнятості та рівня безробіття.

Рівень зайнятості визначається відношенням кількості за-

• •

инятих до загальної кількості працездатних:

Рівень зайнятості

Зайняті

Особи віком від 16 років і старше

•100% •

Рівень безробіття вимірюється шляхом зіставлення кількості безробітних із наявною робочою силою:

Рівень безробіття

Безробітні Робоча сил;

100 %

Розрахунок рівня безробіття має певні труднощі. Завищенню цього показника сприяє зайнятість населення в «тіньовій» економіці. З іншого боку, рівень безробіття може бути заниженим, оскільки показник не враховує частково зайнятих (тих, хто працює неповний робочий день, перебуває в неоплачуваних відпустках тощо), а також тих, хто зневірився знайти роботу й тому

вже не шукає її

Офіційний рівень безробіття в Україні за період 1996 2008 рр. коливався між 1,3 та 4,3 %, у той час як, за даними

МОП, рівень безробіття становив: у 2001 р.

10,9 %, 2002 р.

9,6 %, 2003 р.

9,1 %, 2004 р.

8,6 %, 2005 р.

7,2 %,

2006 р.

6,8 %, 2007 р.

6,4 %, 2008 р.

6 %.

Людина може потрапити до складу безробітних за різних обставин. Це може відбутися внаслідок чинників, які залежать від самого працівника, а можливо, і з не залежних від нього причин. Людина може бути безробітною через те, що шукає вигідніше місце роботи або нове місце роботи у зв’язку з переїздом до іншого регіону, а може втратити роботу внаслідок структурних змін або кризових явищ в економіці.

129

Розрізняють фрикційне, структурне й циклічне безробіття.

Фрикційне безробіття

тимчасове безробіття, пов’язане

з добровільним або вимушеним пошуком роботи внаслідок професійного, вікового або регіонального переміщення робочої сили. Цей вид безробіття виникає тому, що і робочі місця, і люди є неоднорідними, а тому повинен бути певний проміжок часу на пошук відповідного місця роботи. Причиною цього виду безробіття може бути закінчення терміну дії контракту на попередньому місці роботи, звільнення через порушення трудової дисципліни, закінчення вузу, зміна місця проживання, пошук більш вигідного місця роботи тощо. До фрикційного безробіття належить також і так зване сезонне безробіття, обумовлене в основному сезонним характером природних чинників. Суттєвою особливістю цього виду безробіття є наявність певних знань і вмінь працівників, які можна продати на ринку праці в даний момент.

Фрикційне безробіття є неминучим для будь-якого суспільства й певного мірою бажаним явищем для економіки. Пошук та отримання більш продуктивної та вищеоплачуваної роботи сприяє збільшенню доходів зайнятого населення, підвищенню рівня життя їх сімей, зростанню обсягів національного виробництва за рахунок раціонального перерозподілу трудових ресурсів.

Але, як вам уже відомо, попит на робочу силу є похідним від попиту на готову продукцію, яку вона виготовляє. Оскільки з часом структура споживання змінюється, то відповідно змінюється й попит на працівників. Певні професії та види робіт не знаходять попиту на ринку праці, застарівають. У результаті структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Це викликає структурне безробіття — безробіття, яке засвідчує невідповідність знань, умінь, навичок працівників потребам виробництва й вимогам роботодавців. Цей вид безробіття виникає внаслідок не лише змін структури споживання, а також і структурної перебудови національної економіки, технологічного переоснащення виробничих процесів. Структурне безробіття є більш тривалим, ніж фрикційне, оскільки безробітні не можуть отримати роботу без відповідного опанування нових знань, навичок, перепідготовки чи перекваліфікації. Саме необхідність наявності певного часу на підвищення чи перекваліфікацію характерна для цього виду безробіття.

Циклічне безробіття — це безробіття, яке виникає внаслідок зменшення сукупного попиту на робочу силу в періоди економічного спаду й депресії в усіх галузях і регіонах країни. Оскільки в період економічного спаду зменшується сукупний попит на товари й послуги, знижуються загальні обсяги національного виробництва, то закономірним є зниження зайнятості населення.

Безумовно, держава намагається зменшити рівень безробіття, створити сприятливі умови в працевлаштуванні для певних категорій населення, збільшити зайнятість.

Розрізняють три основні види зайнятості: повну, раціональну й ефективну. Повна зайнятість — це надання суспільством

усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сім’ї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб. Разом із тим повна зайнятість сама по собі не є свідченням високого рівня організації виробництва, її доцільності й розумності. Раціональна зайнятість —

— зайнятість, наявна в суспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньої структури. Цей вид зайнятості не завжди буває ефективним, оскільки здійснюється з ме

тою поліпшення статево-вікової зайнятості, залучення до трудової діяльності працездатного населення окремих відсталих регіонів тощо. Ефективна зайнятість — це зайнятість, що здійснюється відповідно до вимог інтенсивного типу відтворення та критеріїв еко-

• •

и

номічної доцільності и соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

Повну зайнятість ще називають зайнятістю на рівні природного безробіття. Природне безробіття включає фрикційне та структурне безробіття та є внутрішньою (природною) потребою будь-якої економіки. Це означає, що повна зайнятість досягається за умови відсутності циклічного безробіття.

Формулу рівня безробіття можна використати й для визначення рівнів фрикційного, структурного та циклічного безробіття, тобто:

Рівень фрикційного безробіття

Рівень структурного безробіття

Кількість фрикційних безробітних

Робоча сила

Кількість структурних безробітних

Робоча сила

•100%

100 %

Природний рівень безробіття = Рівень фрикційного безробіття +

+ Рівень структурного безробіття.

Природний рівень безробіття змінюється з розвитком держави й суспільства. У 60-ті рр. XX ст. економісти визначали його на рівні 4 %, за сучасних умов він зростає й коливається від З до 7 %. Це обумовлене різними чинниками. Наприклад, система страхування на випадок безробіття, виплати у зв’язку з безробіт-

• •

тям та їх зростання знижують стимули до швидкого працевлаштування. Це, з одного боку, сприяє досягненню більшої збалан-

131

сованості структури робочих місць і структури робочої сили, а з іншого, — спричиняє збільшення кількості безробітних і підвищення рівня безробіття. Інструментом розв’язання цієї проблеми є державні інвестиції в інфраструктуру ринку праці (розгортання різноманітних систем перепідготовки кадрів, підвищення їх фахової й географічної мобільності, удосконалювання інформації про вакансії тощо). У короткостроковому періоді фінансування програм із регулювання зайнятості може збільшити навантаження на державний бюджет, проте вже в середньостроковій перспективі це буде сприяти зниженню природного рівня безробіття.

Загальний рівень безробіття в сучасному світі, як правило, вищий за природний, тому надмірне безробіття призводить до значних економічних утрат. І головною з них є втрата товарів та послуг, які б могла отримати держава за умови відсутності надмірного безробіття.

Відомий американський економіст Артур Оукен емпіричним шляхом установив зв’язок між рівнем безробіття та відставанням за обсягами ВВП. Цей зв’язок відомий зараз як закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень на 1 %, то втрати ВВП становлять 2—3 %. Щоб визначити відхилення фактичного ВВП від потенційного ВВП, використовують формулу:

У-У*

Y *

/

де У

фактичний ВВП, тобто ВВП, створений за аналізо

ваний період; У*

потенційний ВВП; (З

коефіцієнт Оукена,

коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття. Він розраховується окремо для кожної країни та має значення в межах від 2 до 3. Найчастіше значення коефіцієнта беруть за 2,5; и — фактичний рівень безробіття, виражений у частках;

природний рівень безробіття, виражений у частках.

Різниця між фактичним і природним рівнем безробіття

и

і є циклічним рівнем безробіття.

Узагалі, безробіття

це багатоаспектне явище, яке при

зводить до суперечливих наслідків

Безробіття

це резервна армія праці. З одного боку, це

означає, що в суспільстві не повною мірою використовується

трудовий потенціал країни. А з іншого

це все ж таки резерв,

причому дуже важливого ресурсу, який вкрай необхідний країні

для здійснення розширеного відтворення, структурної перебудови

економіки.

132

Безробіття є порушенням макроекономічної рівноваги на ринку праці, яке відбувається, наприклад, унаслідок активізації діяльності профспілок або прийняття урядом закону про мінімальну заробітну плату. Але саме це підвищення безробіття обмежує агресію профспілок, їхні вимоги до підвищення заробітної плати й тим самим посилює стимули до розвитку підприємництва.

Люди побоюються потрапити до складу безробітних, оскільки це означає відсутність постійного місця роботи, постійного доходу, зниження рівня споживання, скорочення заощаджень, утрату кваліфікації. Проте страх залишитися без роботи та стати безробітним — найкращий стимул якісної та продуктивної праці й дотримання виробничої дисципліни.

Безумовно, люди по-різному сприймають різні види безробіття. Зростання безробіття призводить до соціального напру-

• ••

ження, підриває психічне здоров я нації, посилює злочинність.

Зазначене вище пояснює, що державна політика зайнятості й соціального захисту посідає чільне місце в загальному державному регулюванні.

Соціальний захист на ринку праці в Україні виявляється в таких державних гарантіях: реалізація прав громадян на працю й на допомогу у випадку безробіття; оплата праці на рівні встановленої мінімальної заробітної плати; надання державної допомоги малозабезпеченим і багатодітним сім’ям; пенсійне забезпечення; підтримка життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій відповідно до зміни індексів цін на товари споживання та послуги.

Важливе місце в регулюванні соціальних процесів на ринку праці належить такому інституту інфраструктури, як біржа праці, та державним центрам зайнятості. Саме через ці органи держава впливає на рівень та термін безробіття, скорочує час на пошук роботи шляхом організації та вдосконалення системи інформації про наявність вільних робочих місць, розвиває систему профорієнтації, перепідготовки та підвищення кваліфікації, проводить моніторинг стану ринку робочої сили, стимулює розвиток підприємницької діяльності.

.j Іг Навчаємося разом

Про склад населення регіону відомо, що кількість зайнятих ста

новить 12 млн осіб, пенсіонері

2,8 млн осіб, зайнятих непов

ний робочий день

1 млн осіб, кількість безробітних

1,4 млн

осіб, серед яких 0,28 млн осіб — фрикційні безробітні, а 0,47 млн

осіб

структурні безробітні. Визначте: 1) рівень безробіття в ре

гіоні; 2) природний рівень безробіття; 3) утрати ВВП регіону вна-

слідок безробіття, якщо протягом року, який аналізується, у регіоні кінцевих товарів і послуг створено на суму 320 млн грош. од. Коефіцієнт Оукена становить 2,5.

Розв’язання

1) Щоб визначити рівень безробіття в регіоні, необхідно встановити кількість робочої сили. До її складу, як відомо, входять зайняті та безробітні. Зайняті неповний робочий день належать до зайнятих, а тому вже враховані в їх кількість. Тому:

Робоча сила = 3 + Б = 12+1,4 = 13,4 млн осіб.

Рівень безробіття _ Безробітні jqq % _ . ЮО % = 10,45 % .

Робоча сила

13,4

2) Перш ніж скористатися законом Оукена, необхідно визначити при

родний рівень безробіття.

Природний рівень безробіття =

0,28 + 0,47 13,4

Фрикційні та структурні безробітні

Робоча сила

100%=

100% = 5,6%.

3) Далі шляхи розв’язання можуть бути різними. Наведемо два ва

ріанти.

І варіант. Природний рівень безробіття меншин за фактичний рівень. Це означає, що перевищення фактичного рівня безробіття над природним, тобто циклічне безробіття, становить 10,45 % — 5,6 % = 4,85 % . Утрати ВВП, спричинені безробіттям, таким чином, становлять 2,5-4,85 % = 12,125 % потенційного ВВП. А фактичний ВВП регіону дорівнює лише 100 %-12,125 % = 87,875 % потенційного його рівня. Отже, 0,87875У* = 320 млн грош. од. Звідси У* = 364,15 млн грош. од. Оскільки потенційний ВВП дорівнює 364,15 млн грош. од.,

ф

а фактичний — 320 млн грош. од., то втрати ВВП внаслідок безробіття становлять 44,15 млн грош. од.

У-У *

II варіант. Оскільки -= -В(

320-У*

У*

у *

= -2,5(0,1045-0,056),

320-У*

У*

0,12125

320-У* = -0,12125У *, 320 = 0,87875У * , У* = 364,15 млн грош. од Утрати ВВП регіону внаслідок безробіття становлять:

364,15-320 = 44,15 млн грош. од.

Запитання та завдання

1;

1. Поміркуйте, які чинники впливають на зростання природного рівня безробіття. 2. Визначте статус осіб із точки зору їх зайнятості (зайняті, безробітні (уточніть форму безробіття), економічно неактивні): 1) військовий інженер-конструктор, який у 35 років вийшов на пенсію й не бажає більше працювати; 2) рахівник, звільнений із роботи у зв’язку з комп’ютеризацією, який навчається на курсах перекваліфікації; 3) автомеханік, який звільнився

134

з роботи у зв’язку з переїздом до Києва; 4) робітниця швейного підприємства, яка перебуває в декретній відпустці; 5) шкільний учитель, який працює на півставки; 6) менеджер корпорації, який звільнився за власним бажанням і зареєструвався як приватний підприємець; 7) програміст, який звільнився через погіршення зору й шукає роботу; 8) студент другого курсу університету; 9) випускник академії, який уперше шукає роботу; 10) жінка, яка присвятила себе догляду за дітьми.