Теоретична економіка

це набір правил, дотримуючись

яких можна стати багатим. Але вона не дає готових відповідей

на всі проблеми. Теорія

лише інструмент, спосіб осмислення

економічної дійсності. Володіння цим інструментом, знання основ теоретичної економіки може допомогти кожній людині зробити правильний вибір у багатьох життєвих ситуаціях.

Економіка як методологічна наука формує принципи економічного мислення: кожний вибір пов’язаний із витратами; люди передбачувано реагують на стимули; добровільний обмін вигідний для всіх; вибір має наслідки, що виникнуть у майбутньому; економічні системи впливають на індивідуальний вибір. За цими принципами можна пояснити й охарактеризувати будь-яку економічну проблему.

Ь

Отже, вивчення предмета економіки, тобто вивчення механізму дії економічних законів, допоможе нам приймати ефективні, раціональні рішення як споживачам, виробникам, громадянам.

Навчаємося разом

• ••••••••••••••••••••••••••••в………………………………………

Раціональний вибір припускає такий алгоритм дій: постановка проблеми, визначення альтернатив, визначення критеріїв, оцінка

• •

альтернатив, прийняття рішення та визначення альтернативної вартості цього рішення.

Постановка проблеми. Проблему, яку нам потрібно розв’язати, необхідно конкретизувати, виділивши основні обмежувальні умови. Наприклад, яку копіювальну техніку придбати в межах конкретного обмеженого бюджету; що можна виробляти з деревини в умовах малого підприємства; як органам шкільного самоврядування організувати святкування Дня економіста; до якого вузу свого рідного міста вступити навчатися.

Виявлення альтернатив. Альтернативи

це всі можливі варіанти

розв’язання поставленої проблеми. Чим більше варіантів ми зможемо визначити, тим більшою є ймовірність вибрати з них найбільш раціональний. На День економіста можна організувати економічний турнір, зустріч із підприємцями, конкурс «Економічна інтерпретація відомих казок», провести дебати з макроекономічних проблем з ученими-економістами, ученими, які працюють у вашому місті.

Визначення критеріїв. Критерій — це оціночний показник, що визначає повноту реалізації поставленої проблеми. Кожна проблема оцінюється за своїми критеріями. Можна виділити критерії, які використовуються найчастіше: матеріальні (грошові) витрати; витрати часу; користь для здоров’я; естетичне задоволення. Для нашого прикладу візьмемо такі

• •#

критерії: інтерес для школярів усіх вікових груп; складність організації; витрати часу на підготовку; можливість використання інформації в подальшому вивченні економіки; матеріальні витрати.

Оцінка альтернатив. Кожну альтернативу оцінюємо за наведеними критеріями. Оцінка може здійснюватися за принципом «+*, «-» або з використанням балів. Діапазон балів може бути різним (найчастіше це десятибальна шкала оцінювання). Кожну альтернативу ми оцінюємо за всіма критеріями, розглядаючи повноту реалізації. Та сама альтернатива за різними критеріями може мати однакові оцінки. Оцінюються вигоди для суб’єкта, який приймає рішення. У нашому випадку чим складніше для школярів буде організувати той чи інший захід, чим більше при цьому знадобиться витрат, тим менше балів отримує альтернатива.

Усі кроки прийняття рішення можна подати у вигляді таблиці «Ґрат-ка прийняття рішення». Оцінювання будемо здійснювати за п’ятибальною їпкалою.

Прийняття рішення (вибір) і визначення альтернативної вартості вибору.

із підприємцями». Альтернативна

набрала альтер їть вибору

це те, від чого

відмовляється той, хто робить вибір, із найбільшими для себе втратами. Альтернативна вартість вибору — це друга за сумою балів альтернатива (упущені вигоди): проведення економічного турніру. (Оцінки в таблиці будуть залежати від складності організації зустрічі з підприємцями та вченими в конкретному місті або селищі України.)

Ґратка прийняття рішення

Критерії

Альтернативи

О

Ф у

а а

Ф

h

В

гм

ь ‘Ег

о З

гЧ Су

х 2

аз

Ч

аз

u

£ а U с

я

аЗ >»

Я F CQ

g Д

Я •г-‘

а

о

я

я

PQ

я

Я

я

я

ff

я

S

a

о

■&

я

S

я

Ен Я

. . ft

& g

&;

S w

сЗ

В

Л

Рн

сС

СО

В

VO

Л

Економічний турнір

Зустріч із підприємцями

Конкурс «Економічна інтерпретація відомих казок »

3

4

4

4

З

5

3

4

2

5

4

1

4

5

2

19

20

14

Дебати

З

З

З

5

4

18

Запитання та завдання

1. За допомогою «ґратки прийняття рішення» розгляньте такі проблеми: як організувати в районі спортивно-оздоровчі змагання «Веселі старти»; яку туристичну поїздку вибрати для вашого класу під час осінніх канікул; яку спеціальність обрати для

майбутньої професії. 2. Проаналізуйте такі визначення предмета

економіки: «економіка — це наука про щоденну ділову життєдіяльність людей»; економіка вивчає «господарські процеси з точки зору інтересів людини». Чи не суперечать ці тлумачення визначен-

• •

ню науки, яка вивчає напрямки розв язання основної економічної проблеми суспільства?

§ 2. Обмеженість виробничих ресурсів. Виробництво та продукт економічної діяльності

В економічній науці все необхідне для виробництва товарів та послуг називають економічними ресурсами, які охоплюють фінансові, інформаційні, виробничі ресурси.

Гроші потрібні для обслуговування виробництва, але безпосередньо в процесі виробництва вони участі не беруть. Гроші на-

10

лежать до фінансових економічних ресурсів. На ринку вони пере

творюються на виробничі ресурси: природні, капітальні, трудові. Тобто гроші необхідні у виробництві для придбання виробничих ресурсів, але до них не належать.

Дуже важливе місце в сучасному процесі створення економічних благ належить інформації. Інформація використовується до початку самого процесу виробництва. Підприємець повинен мати інформацію щодо попиту та пропозиції, науково-технологічну інформацію, юридичну тощо.

Ресурси, які безпосередньо використовуються у виробничому процесі, мають назву виробничих. В економіці всі виробничі ресурси можна класифікувати так:

0 природні ресурси

це природні багатства, які люди вико

ристовують у виробництві (земля, корисні копалини, ліси, тваринний і рослинний світ, надра, родючість ґрунтів, клі

матичні умови тощо);

0 капітальні ресурси (капітал)

будинки, обладнання, ма

шини, механізми, порти, дамби тощо;

0 трудові ресурси (праця) — це люди працездатного віку з певним станом здоров’я, фізичної сили, рівнем освіти та фаховими навичками;

підприємницькі здібності. Підприємництво, або антрепренерство (від фр. entrepreneur — підприємець) — це здатність за-

иматися економічною діяльністю, пов язаною з ризиком започаткувати нову справу, або з привнесенням на ринок нових різновидів товарів чи послуг, із метою отримати прибуток.

Природні речовини перетворюються на природні ресурси, коли їх використовують у процесі виробництва товарів та послуг. Глина стає природним виробничим ресурсом, коли її добувають у кар’єрі, доставляють майстрам для виробництва глиняного посуду. В економічній науці природними ресурсами вважають лише те, що людина вперше бере в природи, вилучає з неї.

Зовсім інші ознаки мають, наприклад, фарби, лаки, які майстри використовують для покриття та фарбування посуду. Це сировина, що використовується як ресурс для виробництва, але ця сировина є вже готовим товаром попереднього процесу виробництва. Отже, сировину, що вже була опосередкована людською працею раніше, в економічній науці називають проміжними товарами (наприклад скло, пластик, тканини).

Капітальні ресурси

це створені людиною виробничі ре

сурси, які відіграють активну посередницьку роль між людиною, природними ресурсами та проміжними товарами у виробничому процесі.

У широкому значенні до капітальних ресурсів відносять широкий спектр нематеріальних обов’язкових умов сучасного виробництва: технічну інформацію, програмне забезпечення. Саме капітальні ресурси (знаряддя праці та технології) визначали рівень розвитку суспільства.

Підприємництво ґрунтується на праві володіння виробничими ресурсами.

У підручнику Кемпбелл Р. Макконнелл та Стен лі Л. Брю «Мікроекономіка» роль підприємця характеризують таким чином: «Виконуючи роль „свічки запалювання” і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва й посередником, який зводить докупи інші ресурси для здійснення процесу, що може виявитися прибутковою справою. Підприємець ризикує не

• •

лише своїм часом, працею та діловою репутацією, але и вкладеними коштами — власними та своїх компаньйонів або акціонерів». Уміння ризикувати — основна риса підприємця.

Наявність перелічених виробничих ресурсів є обов’язковою передумовою будь-якого процесу виробництва. Не існує виробництва, де відсутній хоча б один різновид виробничих ресурсів.

Виробництво — це цілеспрямована діяльність людей, результатом якої є створення благ, що задовольняють різноманітні потреби. У цьому процесі взаємодіють основні фактори виробництва — праця, капітал, земля, підприємницькі здібності.

Виробництво можна класифікувати за різними ознаками. Важливим підходом є його розгляд із точки зору поділу на матеріальне та нематеріальне.

Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства й галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування тощо).

Нематеріальне виробництво охоплює галузі, у яких створюються нематеріальні блага (кінопродукція, твори мистецтва), а також надаються нематеріальні послуги (охорона здоров’я, освіта, наукове консультування тощо).

Існує також поділ виробництва на первинне, вторинне, третинне та четвертинне, який свідчить про те, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.

Первинне виробництво ґрунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва належить сільське господарство (землеробство та тваринництво), гірничодобувна промисловість, золотодобувні виробництва, лісництво, рибальство.

12

Вторинне виробництво охоплює всі галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.

Третинне виробництво — це галузь виробничих та споживчих послуг.

Інформація й знання утворюють четвертинний сектор економіки. Капітал і праця —

основа індустріального суспільства

основі постіндустріального

поступаються місцем інформації —

(інформаційного) суспільства.

Сукупність галузей, що обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру. Це — транспорт, зв’язок, торгівля, фінансово-кредитна сфера, інформація, реклама, лізинг, консуль-

• • •

тацп з управління

Соціальна інфраструктура складається з таких підкомплексів: соціально-культурного (театри, палаци культури, бібліотеки, музеї);

оздоровчого (поліклініки, диспансери, санаторії, аптеки); матеріально-побутового (водо-, теплопостачання, хімчистки, перукарні, магазини, кав’ярні, ресторани).

Із точки зору використання технологій виділяють ручне, машинне, автоматизоване, комп’ютеризоване виробництво, засноване на біо- та нанотехнологіях.

У процесі виробництва створюється суспільний продукт (економічне благо), який проходить стадії виробництва, розподілу, обміну та споживання, що взаємопов’язані між собою.

Просте виробництво — це процес, за якого виробництво з року в рік відбувається в незмінному обсязі. Результат розширеного

виробництва

це збільшення обсягів суспільного продукту.

Економічне благо характеризується трьома ознаками. Економічне благо завжди обмежене. Обмеженість визначається не кількістю блага, а співвідношенням наявності блага й потребою в ньому. Обмеженість — недостатність із погляду бажання мати це благо. Те саме благо в різних умовах може бути економічним і неекономічним. Пісок у пустелі — це неекономічне благо; пісок у кар’єрі — необхідне благо

для будівництва, обмежене, і тому

економічне благо.

Економічні блага є результатом процесу виробництва. Благо має розподілятися через суспільний обмін, і його може отримати або той, хто готовий заплатити його ціну, або той, за кого погодилося заплатити суспільство. Якщо продукт праці не пройшов етап ринкового кругообігу, то цей продукт не може бути враховано економікою як економічне благо.

Класифікація економічних благ відбувається за кількома критеріями. По-перше, усі товари й послуги можна розділити за ознакою споживання. Якщо вони споживаються в процесі задоволення потреб людей, то це прямі (споживчі) блага.

Прикладами споживчих благ є одяг, житло, побутові товари, товари особистої гігієни, циркові й театральні вистави, транспортні перевезення. Прямі блага споживаються таким економічним суб’єктом, як домашнє господарство. Якщо ж товари й послуги споживаються в процесі виробництва інших товарів і послуг, то це непрямі (інвестиційні, виробничі) блага. Інвестиційні товари — це те, що купує фірма для виробничої діяльності: верстати, обладнання, транспорт, сировину. Фірма споживає й виробничі послуги: юридичні, рекламні, аудиторські. Тобто споживачем інвестиційних благ виступає такий ринковий суб’єкт, як фірма.

Економічні блага поділяють на індивідуальні, суспільні та квазісуспільні блага.

Товари індивідуального споживання (предмети споживання й засоби виробництва) мають певні ознаки:

ці товари подільні, тобто існують у вигляді порівняно малих

одиниць, які доступні окремим покупцям; на ці речі поширюється «принцип виключення» (виключаються споживачі, які не в змозі платити за благо за ринковою ціною);

Е такі товари мають ознаку «конкурентності» (споживачі конкурують між собою за те, кому дістануться корисні властивості цього товару або послуги). Споживачем такого блага може бути тільки один суб’єкт (або одне домогосподарство, або одна фірма).