§ 15. Визначальні риси та види підприємницької діяльності. Функції підприємців

Історія підприємництва починається від середніх віків. Купці, ремісники, торгівці — це вже були підприємці-

ІІП

початківці. Підприємництво зародилося ще

Київській Русі

у формі торгівлі та промислів. Першими підприємцями в Україні можна вважати дрібних торгівців і купців. Пізніше, у XVII XVIII ст. створюється мануфактура, бурхливо розвиваються гірська, суконна, полотняна промисловість. На початку XX ст. підприємництво на території України стає масовим явищем, розвивається ринок робочої сили, відкриваються акціонерні банки, великі промислові й торговельні об’єднання. Проте за часів радянської влади у 20—30-х рр. XX ст. були націоналізовані всі великі підприємства та майно підприємців, а державою не заохочувалася вільна підприємницька діяльність. Тільки в 90-х рр. XX ст. зі здобуттям Україною державної незалежності були відновлені в правах усі форми власності й підприємницька діяльність сама по собі.

Що ж мається на увазі під поняттями «підприємництво» і «підприємець»? Ці терміни вперше вжив англійський економіст кінця XVII — початку XVIII ст. Річард Кантильйон (1680—1734), за визначенням якого «підприємець — це людина, яка на свій страх і ризик спрямована до ринкового обміну з метою отримання прибутку *.

На думку класиків економічної науки — Адама Сміта (1723 1790) і Давида Рікардо (1772—1823), підприємець як власник капіталу заради реалізації певної комерційної ідеї й отримання прибутку йде на ризик, компенсацією якого і є підприємницький прибуток.

82

Пізніше відомий французький економіст кінця XVIII

по

чатку XIX ст. Жан Батіст Сей (1767—1832) дав оригінальне тлумачення суті підприємця: це економічний агент, який, комбінуючи фактори виробництва, «перетягує» ресурси зі сфери низької продуктивності й прибутковості в галузі, де вони можуть дати найбільший результат (прибуток, дохід).

Лише на межі XIX—XX ст. починається усвідомлення значення й ролі підприємництва. Французький економіст Андре Маршали (1907—1968) першим додав до трьох факторів виробництва (земля, праця, капітал) четвертий фактор — організацію. Від того часу поняття підприємництва розширюється, як і функції, що

надаються йому.

Значний внесок у теорію підприємництва зробив відомий американський учений Пітер Друкер (1909—2005). На його думку, під підприємцем розуміють людину, що відкриває власний новий бізнес, який створює новий ринок, формує нових покупців.

Для діяльності підприємця характерно, що всі вони привносять на ринок нові товари або послуги, відкривають нові ресурси або використовують старі на новий лад, сприяють розвитку нових технологій, відкривають нові ринки та реорганізовують існуючі підприємства.

Підприємець виконує чотири функції, властиві саме цьому виду діяльності: ресурсну, управлінську, інноваційну, ризикову.

Ресурсна функція полягає в тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару або надання послуги.

Управлінська функція підприємця полягає в прийнятті управлінських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності,

• О

• • •

• ••

здійснення організації, планування, мотивації та контролю виробництва.

Інноваційна функція передбачає освоєння нової продукції, нових технологій та нових форм організації виробництва й праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають аналогів у господарській діяльності.

Ризикова функція полягає в необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через невизначеність та мінливість економічної ситуації. Підприємець ризикує не лише своєю власністю, вкладеними коштами, а й своєю працею, часом, діловою репутацією.

Що вирізняє підприємця? Психологія підприємців інша, ніж у решти людей. Підприємця характеризують три особливос-

83

і

ті, а саме: прагнення незалежності, підвищене прагнення досягти мети та схильність до ризику.

Характер підприємницької діяльності дійсно висуває певні вимоги до особистості підприємця. Підприємець повинен мати не лише бажання або схильність до підприємництва, а й певні ділові якості й риси характеру, а саме: упевненість у собі, уміння ризикувати, рішучість і сміливість, уміння знаходити нестандартні рішення, оцінювати перспективність нових ідей.

Багато людей вважають, що єдина мета підприємця

отри

мання прибутку, але це не так. Відомий американський економіст Йозеф Шумпетер (1883—1950) зазначав, що «підприємець — це людина особливого роду. Прибуток для нього є лише символом успіху. Головне — ступити на невідомий шлях, далекий від усталених рішень». Дослідження вчених-соціологів свідчать, що перші місця мотивів у діяльності підприємців посіли можливість діяти самостійно, бажання проявити свої здібності та займатися улюбленою справою і лише потім —

— отримання високого доходу, У підприємницькій діяльності поєднуються приватний та

суспільний інтереси. Передусім підприємець реалізує свій особистий, приватний інтерес. Він організовує власну справу таким чином, щоб отримати від неї найбільшу вигоду. Постає питання: чи не суперечить мета власного збагачення підприємця суспільним інтересам? Така ситуація не виключена.

Однак роль бізнесу не зводиться тільки до заробляння грошей. Прибуток для підприємства — це як кисень для людини. Але якщо вона думатиме лише про це, то чимало втратить. Тобто бізнес повинен мати ще якусь мету, крім прибутку. Він не самоціль, а засіб зробити щось корисне для інших. Підприємці в сучасних умовах мають ширше залучатися до розв’язання проблем, які постають перед країною та світом, вони мають бути більш соціально відповідальними. Дати відповіді на глобальні виклики, що нині постали перед людством, уряди країн не в змозі без участі приватного сектору.

Для прикладу наведемо той факт, що Вілл Гейтс, засновник корпорації «Майкрософт», статок якого оцінюється в 57 млрд дол., вирішив залишити у спадок своїм дітям лише приблизно по 11 млн дол. Решту він віддає на благодійність і потреби корпо-

84

рації. Так, Білл та його дружина Мелінда заснували благодійний фонд, який ЗО вересня 2009 р. в межах програми «Бібліоміст» надав Українській бібліотечній асоціації грант на 25 млн дол. Кошти витрачаються на створення в бібліотеках комп’ютерних класів і забезпечення їх безкоштовним доступом до Інтернету. Фонд Р. Ахметова «Розвиток України» підтримує перший національний

інтернет-портал Sirotstvy.net, де міститься доступна потенційним батькам інформація про українських дітей, які потребують усиновлення.

Щоб успішно здійснювати підприємницьку діяльність, необхідно знати законодавство, яке регулює цю діяльність у тій або іншій країні. Найповніше визначення суті підприємництва в Україні наведене в Господарському Кодексі: «Підприємницька діяльність (підприємництво) — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою отримання прибутку».

Усе різноманіття підприємницької діяльності можна класифікувати за різними ознаками: за видом діяльності, формами власності, організаційно-правовими ознаками тощо. Кожна класифікація дає можливість проаналізувати характерні ознаки тієї або іншої форми підприємницької діяльності, її переваги й обмеження.

За видом або призначенням підприємницьку діяльність можна поділити на виробничу, комерційну (торговельну), фінансову (фінансово-кредитну) та посередницьку. Розглянемо ці види підприємництва більш детально.

Виробниче підприємництво є процесом господарювання з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг. Оскільки виробниче підприємництво здійснюється у сфері матеріального виробництва, воно класифікується залежно від галузі господарської діяльності на промислове, будівельне, сільськогосподарське та ін. Відповідно виділяють підприємництво за підгалузями, наприклад у промисловості організовується підприємницька діяльність у машинобудуванні, верстатобудуванні тощо.

Виробниче підприємництво з державної точки зору є визначальним, тому що саме на цих підприємствах здійснюється виробництво продукції виробничо-технічного призначення та товарів масового споживання, необхідних для домогосподарств, фірм та держави в цілому. Кожний із підприємців приймає рішення стосовно того, що виробляти, для кого виробляти та як виробляти. При цьому вони керуються власними інтересами отримання доходів. Прикладом виробничого підприємництва може бути Харківський державний авіаційний завод або підприємство «Турбоатом», Дніпропетровська меблева фабрика «Прогрес», булочно-кондитерський комбінат «Київ-хліб», Молочна компанія «Галичина» тощо.

Комерційне підприємництво характеризується насамперед

можливістю

• •

тим, що основу цього виду підприємницької діяльності станов-

85

лять операції й угоди з купівлі-продажу, тобто з перепродажу товарів і послуг. Комерційна справа стає доцільною, якщо вона забезпечує чистий прибуток не менш ніж 20 %, що зумовлено високим рівнем ризику, який характерний для комерції. Прикладів комерційного підприємництва можна навести безліч, оскільки

• •

з ними ми стикаємося кожного дня, купуючи речі, їжу, ЛІКИ, одяг тощо.

Фінансово-кредитне підприємництво є особливим видом ко-

%

мерційного підприємництва. Об’єктом купівлі-продажу в цьому разі виступає дуже специфічний товар — гроші, іноземна валюта, цінні папери (акції та облігації).

По суті, підприємець має справу з продажем одних грошей за інші в прямій або непрямій формі. Для організації фінансово-кредитного підприємництва утворюються спеціалізовані організації: комерційні банки, фінансово-кредитні компанії (кредитні спілки), фондові, валютні біржі тощо.

Фінансове підприємництво здійснюється на таких ринках: на ринку цінних паперів, на ринку банківських послуг, на ринку страхових послуг та на ринку інших фінансових послуг. Фінансова угода доцільна, якщо за її тривалості менше року розрахунковий прибуток становить щонайменше 5 % обсягу угоди. Для більш тривалих угод відсоток прибутку підвищується до 10—15 %.

Посередницьке підприємництво — це підприємництво, у якому підприємець сам не виробляє і не продає товар, а виступає в ролі посередника, що пов’язує людей, фірми в процесі товарного обміну, у товарно-грошових операціях. Вони можуть надавати також інформаційні, консультаційні, маркетингові послуги, а їхніми агентами є брокери, маклери та дилери. За надання подібних послуг підприємець отримує дохід, прибуток.

Залучення посередника у відносини між виробником і споживачем істотно скорочує термін оборотності капіталу, тобто підвищує прибутковість виробництва. Посередницька діяльність веде до насичення товарних ринків до об’єктивно необхідних розмірів і функціонування безпосередніх товаровиробників відповідно до інтересів кінцевих споживачів (оскільки посередник спеціалізується головним чином на вивченні споживчого попиту й замовленні або придбанні тільки тієї продукції, споживчий інтерес до якої він уже виявив).

У цілому частка різних видів підприємництва в Україні у 2009 р. в загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, по

слуг) склала: виробниче підприємництво

36,92 %, комерцій

не

51,74 %, фінансове

4,22 % і посередницьке

7,12 %.

86

Для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, тор-

• •

говельної та іншої підприємницької діяльності створюються підприємства.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку з назвою підприємства та ідентифікаційним кодом.

Матеріальну основу підприємства становить власність. Власник має право використовувати належне йому майно (споруди, засоби виробництва, виготовлену продукцію, транспортні засоби, кошти, цінні папери тощо) для здійснення підприємницької діяльності. При цьому всім власникам держава забезпечує рівні умови здійснення підприємницької діяльності.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

Приватне підприємство — діє на основі приватної власності одного або кількох громадян України, та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

Підприємство колективної власності — діє на основі колективної власності. До них належать: виробничі та інші коопе

ративи, підприємства споживчої кооперації, усі товариства (товариства з обмеженою відповідальністю, із додатковою відповідальністю, акціонерні товариства), громадські та релігійні організації, інші підприємства, передбачені законом.

Державне підприємство — діє на основі державної власності та випускає товари й послуги, необхідні для розвитку національної економіки. Державні підприємства утворюються органом державної влади. Вони діють як державні комерційні підприємства (створені з метою отримання прибутку) або як казенні підприємства. Державним комерційним підприємством є, наприклад, виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (місто Дніпропетровськ).

Крім того, підприємства можуть діяти на основі мішаної форми власності на базі об’єднання майна різних форм власності:

• •

• •

приватної, колективної та державної.

Особливе місце серед підприємств, заснованих на мішаній формі власності, належить підприємствам з іноземними інвестиціями та іноземним підприємствам. У разі, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10 %, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями, а якщо 100 %, то воно вважається іноземним підприємством. Тобто

іноземним підприємством є підприємство, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або це діюче підприємство, придбане повністю у власність іноземцями.

Нині державні підприємства ще відіграють провідну роль в економіці, але поступово з проведенням роздержавлення й приватизації, ринкової інфраструктури, повинні зміцнитися недержавні сектори економіки та скоротитися частка державного підприємництва.

Підприємства можна класифікувати також за ознакою роз

міру. Розміри підприємств залежать від специфіки галузей та їх технологічних особливостей. Є галузі, пов’язані з високою капіта-лоємністю та значними обсягами виробництва, і галузі, для яких не потрібні великі підприємства, а, навпаки, перевага віддається малим підприємствам. Отже, існування різних за розміром підприємств об’єктивно обумовлено економічними процесами ринкової економіки.

Як показує світовий досвід, основним критерієм поділу підприємств на великі й малі є середня кількість працівників, зайнятих на підприємстві за звітний період (рік), розмір статутного капіталу, обсяг активів, обсяг обороту (прибутку, доходу) тощо. У країнах Європейської спільноти до малих підприємств відносять

підприємства, що не перевищують такі показники: кількість за

инятих працівників 4 млн екю; сума балансу

до 50 осіб; річний оборот

менше ніж

менше ніж 2 млн екю. До середніх

• •

підприємств відносять підприємства, що в результаті своєї діяль ності не перевищують такі показники: кількість зайнятих праців

иків — від 50 до 250 осіб; річний оборот

менше ніж 16 млн

екю; сума балансу

менше ніж 8 млн екю.

Згідно із законодавством України малими (незалежно від форми власності) вважаються підприємства, на яких кількість працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період становить на більше 70 млн грн.

Великими визнаються підприємства, на яких кількість працюючих за звітний рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період складає понад 100 млн грн.

Решта підприємств визнаються середніми.

Роль малих, середніх та великих підприємств у загальному обсязі випуску продукції в Україні, кількості найманих працівників подано в табл. 6.

88

Світовий досвід і практика господарювання свідчать, що

• •

в структурі сучасної мішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються малий, середній та великий бізнес.

Табл. 6. Основні показники діяльності підприємств — суб’єктів

господарювання в Україні за розмірами у 2009 р.*

Показники

Частка кількості підприємств відповідного розміру до загальної кількості, %

Кількість найманих працівників, у % до загальної кількості найманих працівників

Обсяг реалізованої продукції, у % до загального обсягу реалізованої продукції

Великі під- Середні під- Малі під

приємства

0,5

40,0

45,6

приємства приємства

5,8

34,7

37,7

93,7

25,3

16,7

Але на відміну від двох останніх малий бізнес є вихідним, найбільш численним, а тому й найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Малий бізнес

• О

це самостійна, систематична господарська

діяльність малих підприємств будь-якої форми власності, яка здійснюється на власний ризик із метою отримання прибутку. Практично це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Підприємства малого бізнесу мають право перейти на спрощену систему оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності (на вибір суб’єкта малого підприємництва), яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Роль і місце малого бізнесу в національній економіці найкраще проявляється в притаманних йому функціях. Розглядаючи функції малого бізнесу в стабільній ринковій економіці, слід наголосити на деяких фактах. *

* Джерело: Держкомстат України, 20.10.2010.

89

По-перше, неоціненним є внесок малого бізнесу в справу формування конкурентного середовища. По-друге, малий бізнес, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. По-третє, у ринковій економіці величезним є значення малого бізнесу в здійсненні прориву за низкою важливих напрямків НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Наприклад, у США на сектор малого бізнесу припадає близько 50 % науково-технічних розробок. По-четверте, малий бізнес робить вагомий внесок у розв’язання проблеми зайнятості. Він створює нові робочі місця й поглинає надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. По-п’яте, важлива функція малого бізнесу полягає в пом’якшенні соціальної напруженості, у формуванні середнього класу, сприянні соціально-політичній стабільності суспільства.

Отже, відродження й розвиток малого бізнесу в Україні вкрай необхідні. Становлення значної кількості суб’єктів малого бізнесу має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що значною мірою обумовлює створення сучасної рин

кової економіки із соціальною спрямованістю.

Особливе місце у функціонуванні економіки України має розвиток підприємництва на селі й особливо фермерських господарств, головною метою створення яких є збільшення обсягів продовольчих фондів держави та підвищення добробуту сімей селян на основі їх участі в підприємницькій діяльності. Згідно з чинним законодавством, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

До складу майна фермерського господарства входять: будівлі й споруди, матеріальні цінності, цінні папери, вироблена в господарстві продукція, отримані доходи, права на користування землею, водою, будівлями, спорудами, а також інше майно та майнові права. Фермерське господарство має право бути засновником або членом асоціацій, корпорацій, консорціумів, галузевих та територіальних об’єднань, кооперативів, спільних підприємств. Це право значно розширює виробничі й фінансові можливості господарства. Так, у Швеції через кооперативи реалізується 98 % молока, виробленого фермерськими господарствами, 80 % м’яса птиці та тварин, понад 80 % зерна, 75 % яєць, забезпечується до 60 % постачання засобів виробництва.

Навчаємося разом

Визначте, чи правильне твердження: «Поняття “підприємець” та “менеджер” — це синоніми».

Відповідь. Дійсно, нерідко ці поняття збігаються, тому що підприємці-початківці виконують на початку своєї справи і функцію менеджерів. Крім цього, чимало менеджерів стали власниками або співзасновниками керованих ними підприємств. Але в цілому це твердження не є коректним

(правильним), адже один із них

власник, а інший

управлінець, до

функцій якого входить внесення організації та порядку в дію підприємства.

?

Запитання та завдання

1. Які функції виконують підприємці? Які професійні якості властиві сучасному підприємцю? 2. Підготуйтеся до виступу «Портрет підприємця» (на прикладі з вашого села, міста, району, області). 3. Які види та форми підприємницької діяльності ви знаєте? 4. Чому виробниче підприємництво зараховують до провідного виду підприємництва? Дайте обґрунтовану відповідь. 5. Підготуйте короткі доповіді про діяльність підприємств в Україні, що належать до всіх видів підприємництва, б. У чому полягає роль малого бізнесу в сучасній економіці? Які переваги має малий бізнес? 7. Які перспективи, на вашу думку, має розвиток фермерства та фермерських кооперативів в Україні?