§ 16. Витрати, доходи та прибуток підприємства

Кожне підприємство під час своєї діяльності повинне розв’язувати низку завдань. Що виробляти (які товари, послуги) та в якій кількості? За якою технологією? Як організувати своє виробництво? Як виробляти та продавати продукцію, щоб не тільки покривати витрати на її виробництво, а ще й отримувати прибуток? Щоб відповісти на ці питання, слід перш за все проаналізувати, які витрати і в якому обсязі несе підприємство під час виробництва продукції.

Для підприємства економічні витрати — це ті виплати, які фірма повинна зробити постачальникам необхідних ресурсів, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Si»:

шшШЯШЯк

Економічні витрати поділяються на явні та неявні.

Явні (зовнішні) витрати — це оплата зовнішнім постачальникам за ресурси, що не належать власникам даної фірми. Прикладами явних витрат є витрати на сировину, матеріали, найм працівників, амортизацію обладнання або погашення позик. Природно, що ці виплати здійснюються в грошовій формі, тому явні або зовнішні економічні витрати ще називаються бухгалтерськими витратами.

Неявні (внутрішні) витрати

U

це витрати на власний і само

стійно використовуваний ресурс фірми. «Девізом» цієї категорії витрат є: «Я за це не сплачую, але я це втрачаю». Неявні витрати за своїм змістом відображають грошову оцінку втрачених можливостей підприємця використати власні ресурси (працю, власне приміщення, гроші) при найкращому альтернативному їх використанні. Саме тому альтернативні неявні витрати, відшкодовані

• ••

• ••

в результаті реалізації продукції даного підприємства, утворюють нормальний прибуток підприємства. Нормальний прибуток — це рівень прибутку, який спонукає власника бізнесу залишити свої ресурси в їхньому нинішньому способі використання. Таким чином, неявні (внутрішні) витрати — це плата за власні ресурси, необхідна для того, щоб залучити й утримати їх у певному виді діяльності (варіанті використання).

Слід також зробити уточнення різних понять доходу. Загальний дохід від реалізації продукції (TR) — це виторг, який отримує

• ••

підприємець від реалізації продукції.

TR-P Q ,

де TR

загальний дохід; Р

ціна, за якою була продана

продукція; Q — кількість реалізованої продукції

Граничний дохід (MR)

це додатковий дохід, який був

• ••

отриманий від продажу додаткової одиниці продукції.

MR = ~-TR • Тобто MR

AQ

і

TR, — TRn

1 і-, або MR

TRV — TR,

Q,-Qo

9

Qy-Q

8

де TR0 — дохід (виторг), який отримав підприємець при реалізації Q0 продукції за ціною Р0; TR] — дохід (виторг), який підприємець отримав при реалізації Q, продукції за ціною Р].

Ці різновиди витрат та доходів зумовлюють різні підходи до визначення прибутку, який у найзагальнішому вигляді розглядають як перевищення доходів над витратами. Тому слід розрізняти бухгалтерський та економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток — це різниця між загальним доходом та явними витратами.

92

Економічний прибуток визначається як різниця між загальними доходами та сумою явних і неявних витрат.

Інакше, бухгалтерський прибуток

це прибуток підпри

ємства до вирахування витрат, пов язаних із використанням власних ресурсів підприємства, а економічний прибуток дорівнює різниці бухгалтерського прибутку та неявних (внутрішніх) витрат підприємця. Економічний прибуток — це дохід понад нормальний прибуток, що потрібний для збереження зацікавленості підприємця в певному виді діяльності. Тому розрахунок економічного прибутку дає можливість відповісти на запитання: чи правильним було прийняте підприємцем рішення щодо запо-чаткування власного бізнесу?

Оскільки в короткостроковому періоді на підприємстві можлива лише зміна трудових ресурсів, матеріалів та сировини, це означає, що всі витрати в короткостроковому періоді можна по-

• U

це витрати підприємства, які не

ділити на постійні и змінні.

Постійні витрати (FC) — пов’язані з обсягом виробництва продукції. Вони залишаються незмінними при зміні обсягів виробництва. Більш того, вони іс-

• •

нують і тоді, коли підприємство не випускає жодної одиниці продукції. Уникнути постійних витрат у короткостроковому періоді неможливо. До складу постійних витрат відносять, наприклад, зарплату адміністративного персоналу, орендну плату приміщення, рентні платежі, страхові внески, витрати на охорону, неявні витрати.

Змінні витрати (VC) — це витрати підприємства, які прямо залежать від обсягу продукції, що випускається (чим більшим є обсяг виробництва, тим більший їх розмір, і навпаки). До них належать витрати на виплату заробітної плати робітникам, витрати на сировину, матеріали, енергію, транспортні послуги тощо. Проте зауважте, що приріст змінних витрат зі зростанням обсягу випуску продукції на одну одиницю відбувається, але на різну величину, що обумовлено дією закону спадної віддачі.

Загальні витрати (ТС)

• U

— це сума постійних і змінних витрат за кожного обсягу виробництва, тобто: ТС = FC + VC. За нульового обсягу випуску продукції загальні витрати дорівнюють

• О

постійним витратам.

Крім того, слід розрізняти середні постійні витрати, середні змінні витрати та середні загальні витрати.

Середні постійні витрати (AFC) за будь-якого обсягу продукції визначаються як відношення постійних витрат до обсягу

випуску продукції, тобто: AFC

FC

93

Середні змінні витрати (AVC) за будь-якого обсягу продукції визначаються як відношення змінних витрат до обсягу ви-

VC

пуску продукції, тобто: AVC =

Q

Середні загальні витрати (АТС) за будь-якого обсягу продукції визначаються як відношення загальних витрат до обсягу

ТС

виробленої продукції, тобто: АТС = — або АТС = AFC + AVC .

Q

У табл. 7 наведено приклад розрахунку та динаміки зміни витрат підприємства у короткостроковому періоді.

Отримання інформації про середні загальні витрати дуже важливе для підприємця, тому що він має можливість порівняти їх рівень із рівнем ринкових цін. Якщо ціна вища за середні загальні витрати (Р>АТС), то підприємець отримує економічний та нормальний прибуток.

Табл 7. Витрати підприємства в короткостроковому періоді

+

О

Еь,

?

FC

VC

4J

Ьц

О

II

§

о

Еч

1

2

3

4

5

0

52

0

52

1

52

48

100

52

2

52

86

138

26

3

52

120

172

17,33

4

52

148

200

13,0

5

52

176

228

10,40

6

52

204

256

8,67

7

52

234

286

7,43

8

52

274

326

6,50

9

52

318

370

5,78

10

52

372

ЛОА

5,20

VC

Q

+

О

А ТС A Q

II

II

AVC

II

о

мс

Е-ч

6

7

8

48

100

48

43

69

38

40

57,33

34

37

50,00

28

37,20

45,60

28

34

42,67

28

33,43

40,86

ЗО

34,25

40,75

40

35,33

41,11

44

37,20

42,40

54

94

Якщо ціна і середні загальні витрати рівнозначні (Р = АТС), то фірма отримує лише нормальний прибуток як частину витрат. А якщо ціна нижча, ніж середні загальні витрати, то підприємець отримує збитки.

У сучасній економічній науці застосовують ще один дуже важливий показник — граничні витрати. Граничні витрати (МС) це додаткові витрати підприємства, які пов’язані з випуском додаткової одиниці продукції. Таким чином, граничні витрати показують, у яку суму обходиться підприємству зростання обсягу

виробництва на 1 одиницю: МС

або МС

ТС. — ТС

б

6

Q.-Q

256-228

6-5

А ТС A Q

Тобто МС

ТС, — ТС0

Яг-Qo

28, де ТСх — загальні витрати

при виробництві продукції в кількості Qv— ТС0 — загальні витрати

при виробництві продукції в кількості Q0.

Навчаємося разом

Підприємець Б. Федорчук для здійснення власного бізнесу наймає чотирьох робітників, виплачуючи їм по 2400 грн зарплати на місяць. За оренду приміщення він сплачує 1600 грн на місяць, ще 1500 грн на рік становлять страхові платежі, а на сировину й матеріали він витрачає 300 000 грн на рік. У Федорчука була можливість покласти ці 300 000 грн на депозит до банку та отримувати 7 % річних доходу, а також працювати в акціонерному товаристві й отримувати 4300 грн на місяць. Річний виторг становить 525 000 грн. Визначте, чи правильним було рішення Федорчука займатися підприємницькою діяльністю.

• • •

Розв’язання

Усі явні витрати підприємця дорівнюють сумі витрат на оплату праці, оренду, страхові внески та закупівлю сировини й матеріалів. А саме:

Явні витрати = (2400 грн-4 особи • 12 міс.)+(і600 грн 12 міс. )+1500грн +

+ 1500+300 000 грн = 435 900 грн.

Бухгалтерський прибуток = Загальний дохід — Явні витрати = 525 000 —

— 435 900 = 89 100 грн. Але отримання бухгалтерського прибутку ще не відповідає на поставлене питання, тому що Федорчук міг отримувати заробітну плату, працюючи в акціонерному товаристві, та отримувати дохід від депозиту в банку. Тому слід обчислити неявні витрати Федорчука та порівняти їх з отриманим бухгалтерським прибутком.

Неявні витрати =(4300 грн-12 міс.)+(300 000грн • 0,07) = 72 600грн .

Економічний прибуток = Бухгалтерський прибуток — Неявні витрати = = 89 100 — 72 600 = 16 500 грн.

Відповідь. Федорчук прийняв правильне рішення, оскільки він має економічний прибуток у розмірі 16 500 грн.

7

Запитання та завдання

до неяв-

1. Які витрати підприємства належать до явних, а які — них? 2. Чим відрізняється економічний і бухгалтерський прибуток? 3. Поясніть зміст нормального прибутку підприємця. 4. Перелічіть види загальних та середніх витрат підприємства, наведіть формули для їх розрахунку та графічно проілюструйте їх за даними таблиці. 5. Чи правильним є твердження, що граничні витрати — це приріст змінних витрат у разі збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю? Свою відповідь обґрунтуйте математично.