§ 25. Необхідність і цілі державного регулювання

економіки

Ринкова економіка

одна з найбільш ефектив

них економічних систем. У її умовах розвиток економіки спрямований на досягнення кращого результату, тобто ринок спрямовує ресурси на виробництво найбільш необхідних суспільству товарів, примушує підприємства застосовувати найефективніші комбінації використання обмежених ресурсів, сприяє розробці та

• О

впровадженню нових технологій.

Ринковий механізм забезпечує системну ефективність лише за умов досконалої конкуренції. Проте в умовах мішаної економіки ринки не є досконало конкурентними. Такий стан речей зумовлює необхідність державного втручання у функціонування ринку. Державне регулювання економіки — система заходів законодав-

• U

чого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних державними установами та громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються. Найбільш глибоке й усебічне обґрунтування необхідності державного впливу на економіку було зроблене англійським економістом Дж. Кейнсом. Історія розвитку країн із розвиненою ринковою економікою характеризується неоднозначністю рішень щодо втручання держави в економіку (посилення або послаблення). Сьогодні держава не тільки визначає загальні межі й правила функціонування ринкового господарства, а й сама діє насамперед через ринковий механізм, доповнюючи його.

Необхідність державного регулювання сучасного ринкового господарства зумовлена об’єктивними причинами:

відсутністю досконалої конкуренції. У багатьох галузях існують переваги для великого виробництва, що призводить до монополій або олігополій;

142

• •

• #•

для певної категорії товарів ціновий механізм не працює.

це «товар», якому не

Наприклад, національна оборона можна давати ціну і продавати його на ринку; через ці причини держава бере на себе відповідальність за виробництво такого «колективного» товару і водночас змушує громадян оплачувати цю продукцію;

0 стосовно деяких виробництв ціни і витрати виробництва не відображають суспільного характеру продукції. Це виробництва з так званим зовнішнім ефектом. До них слід віднести виробництва, які витрачають значні кошти на охорону навколишнього середовища, розвиток освіти, охорону здоров’я. Держава в цих випадках втручається в механізм ціноутворення або виділяє дотації на виробництво таких товарів і послуг;

0 наявність ринків, де адаптація здійснюється повільно і досить болісно порівняно з класичною моделлю саморегулювання. Таким ринком, наприклад, є ринок робочої сили. У сучасному суспільстві, де відносини між роботодавцями і продавцями робочої сили визначаються трудовими договорами, рівень заробітної плати не може стрибати вгору і вниз так, як це визначається простими моделями попиту та пропозиції. Відплив робочої сили з однієї галузі в іншу

• ••

вимагає організації гнучкої системи освіти и перепідготовки кадрів.

Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки

• І

зумовлена також тим, що державні та міждержавні інститути покликані зберігати такі цінності, як стабільність і гармонійність суспільства, збереження й відтворення середовища існування неприродного, національно-історичного, культурного. Тому сучасна держава виконує ряд важливих функцій ре-

родів

гулювання економічних процесів, а саме:

0 забезпечує правові засади ефективного функціонування рин нової економіки. Із цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існування різних

• •

видів господарської діяльності, регулює відносини між виробниками та покупцями товарів, регламентує здійснення

• •

окремими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, визначає обов’язки підприємств перед державою тощо. Спираючись на економічне законодавство, держава виконує роль арбітра у сфері господарських відносин, виявляє ви-

• »

падки незаконної діяльності та вживає відповідні заходи до порушників;

143

здійснює політику стабілізації економіки. В основу стабілі

заційної функції держави покладається та обставина, що рівень виробництва залежить від рівня сукупних витрат. Витрати приватного сектору можуть бути або недостатніми для досягнення повної зайнятості, або надмірними. У першому випадку виникає надмірне безробіття, у другому — зростання інфляції. У першому випадку держава може застосувати стимулюючу політику, у другому — стримуючу. Основними методами виконання державою стабілізаційної функції є фіскальна та грошово-кредитна (монетарна) політика; перерозподіляє доходи і матеріальні блага з метою вирівнювання їх споживання. Ефективний розподіл ресурсів, який забезпечує ринок, ще не означає ефективного розподілу доходів членів суспільства. Конкурентні ринки здатні породжувати нерівномірність розподілу доходів і навіть цілковитий брак коштів для забезпечення непрацездатних членів суспільства. Для зменшення нерівності в доходах держава

• •

здійснює їх перерозподіл через різноманітні соціальні програми у формі трансфертних платежів. Крім цього, держава може регулювати індивідуальні доходи через втручання в процес формування первинних доходів (установлення мінімальної заробітної плати, запровадження прогресивної форми оподаткування, індексація доходів з урахуванням інфляції тощо). Окрім перерозподілу доходів держава забезпечує

• О

мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів, індексацію доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян

•*

••

та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін, пільгові умови задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціаль-

• •

ноі підтримки;

здійснює підтримку конкуренції. Для захисту конкуренції та обмеження монополістичних тенденцій держава проводить антимонопольну політику. Вона реалізується на підставі антимонопольного законодавства, яке дає правову оцінку таких явищ, як зловживання монопольним становищем на ринку; неправомірність деяких угод між підприємцями;

дискримінація підприємців органами влади и управління; недобросовісна конкуренція. Нормативно правовими актами також регламентуються засоби державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, відповідальність за його порушення тощо.

144

Із метою забезпечення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту інтересів підприємців та споживачів від його порушень створено спеціальний державний орган — Антимонопольний комітет України. Основними завданнями Антимонопольного комітету є: здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства; захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення ан-

••

тимонопольного законодавства в межах своїх повноважень; сприяння розвитку добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки;

корегує зовнішні ефекти (екстерналії).

Зовнішні ефекти — це побічні наслідки економічної діяльності, які не регулюються ринком і впливають на інтереси третіх осіб як у сфері виробництва, так і у сфері споживання.

Зовнішні ефекти мають місце в тих випадках, коли на економічний стан суб’єктів здійснюється позитивний або негативний вплив у результаті дій інших економічних суб’єктів (без сплати за позитивний вплив або компенсаційної шкоди).

Негативні зовнішні ефекти — це ситуація, коли діяльність певних економічних суб’єктів завдає шкоди третім особам, які не є ні виробниками, ні покупцями певного блага (наприклад, хімічний завод виливає стічні води в річку, де рибалки ловлять рибу. Чим більше стічних вод буде вилито, тим менше риби зловлять рибалки).

Позитивні зовнішні ефекти — це вигоди третьої особи, які виникають унаслідок діяльності певних економічних суб’єктів

(наприклад, хобі одного з жителів міста

розводити квіти. Це

сприяє зростанню доходів бджоляра, вулики якого розміщені неподалік).

Оскільки зовнішні чинники не позначаються на ринкових цінах, вони можуть стати причиною економічної неефективності.

Корегування зовнішніх ефектів із боку уряду на практиці досягається за допомогою законотворчої та контролюючої активності держави. Так, держава встановлює норми вмісту шкідливих речовин у вихлопних газах, а також обмеження щодо забруднення повітря, води тощо. Крім того, держава може використовувати систему цін, якою передбачено стягнення штрафів із підприємств, які створюють негативний зовнішній ефект, і винагороду тим підприємцям, які створюють позитивний зовнішній ефект;

регулює розподіл ресурсів для забезпечення населення суспільними благами, необхідними для їх нормальної життєдіяльності.

145

Індивідуальні блага, як ви пам’ятаєте, мають такі істотні ознаки: подільність, тобто ці блага виступають у вигляді достатньо малих одиниць, які може придбати кожний споживач; прин

цип виключення та конкурентності

за володіння ними люди

конкурують між собою і той, хто не може або не бажає платити за товар, виключається із числа отримувачів вигод, які забезпечує це благо.

На відміну від індивідуальних, суспільні блага неподільні, тобто складаються з таких великих одиниць, що здебільшого не можуть бути продані індивідуальним покупцям. На суспільні блага не поширюється принцип виключення, тобто не існує ефективних способів відсторонення індивідів від користування вигодами цих благ. Якщо отримання вигод від товарів індивідуального споживання ґрунтується на їхній купівлі, то вигоди від суспільних

благ отримує суспільство в результаті самого виробництва таких благ. Тобто виникає проблема, пов’язана з тим, що люди можуть користуватися вигодами певного продукту, нічого не витрачаючи на його виробництво.

До суспільних благ, насамперед, належить національна оборона, регулювання повеней, боротьба зі стихійними лихами тощо, оскільки для суспільства ніщо не може бути життєво важливішим за його безпеку. Яскравими прикладами суспільного блага є також маяк, світлофор, феєрверк. Це так звані суто суспільні блага.

Суспільні блага неможливо надати якомусь одному суб’єкту суспільних відносин, не зробивши їх водночас доступними для інших. Дуже важко, а іноді й неможливо обмежити коло споживачів суспільних благ лише тими, хто за них заплатив.

Тому приватним підприємствам дуже складно виробляти і продавати суспільні блага, які неможливо справедливо розподілити за допомогою ринкових механізмів. З огляду на саму природу суспільних благ установити безпосередні зв’язки між платою за них та їхнім наданням практично неможливо. Тому в споживача немає стимулу їх купувати і платити за них гроші. Через ці дві характерні риси суспільних благ споживач намагається уникати оплати за такі блага, оскільки за нього можуть заплатити інші, а він, маючи відкритий доступ до цих благ, зможе користуватися ними безкоштовно.

Тому, щоб суспільство могло користуватися такими благами й послугами, забезпечити їх повинен державний сектор, а фінансувати їхнє виробництво необхідно за допомогою системи примусових податків, оскільки на відміну від інших суб’єктів економічних відносин, держава має законне право вилучати до-

ходи через оподаткування. Саме податки є джерелом фінансування виробництва суспільних товарів. Отже, відшкодування витрат на виробництво суто суспільних товарів здійснюється за рахунок платників податків.

Але є деякі товари та послуги, які не є ні суто індивіду-

• •

альними, ні суто суспільними, ОСКІЛЬКИ тією чи іншою мірою їм притаманні риси й тих, й інших. Деяким із них властива відсутність конкурентності, але вони цілком можуть підпадати під дію принципу виключення, наприклад кабельне телебачення, правоохоронна діяльність і пожежна охорона, бібліотеки і музеї, профілактичне медичне обслуговування. Для інших не характерне виключення, але властива конкурентність, наприклад програма благоустрою міста, у межах якої планується озеленення деяких вулиць, або магістралі та мости в часи пік. Подібні товари й послуги іноді називають квазісуспільними (квазідержавними), або мішаними, благами.

Усі ці блага ринкова система не вироблятиме в достатній кількості. Тому держава бере на себе їх фінансування і виробництво, щоб уникнути можливого дефіциту ресурсів у цій сфері. Фінансування виробництва мішаних благ здійснюється як за рахунок державних ресурсів, так і за рахунок індивідуальних, колективних споживачів. Об’єктами фінансової підтримки держави є галузі, у яких створюються мішані блага: промисловість, енергетика та будівництво; сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика; житлово-комунальне господарство; соціально-культурна сфера.

Оскільки ринкова система цін не виділяє ресурсів на громадські блага, а на квазісуспільні виділяє їх недостатньо, надзвичайно важливо створити механізм їх виробництва. Досвід багатьох країн демонструє, що суспільні блага виготовляються і доводяться до споживачів завдяки державному регулюванню.

Важливим аргументом на користь державного втручання в економіку є відома істина, що людина здатна діяти всупереч власним інтересам (наприклад, люди палять, зловживають алкоголем, порушують правила дорожнього руху, споживають шкідливі для здоров’я продукти тощо). Точка зору, згідно з якою державне втручання необхідне, оскільки державі найкраще відомо, що саме є корисним для людини, називається патерналістською. Прихильники патерналізму вважають, що «залишені напризволяще» люди здатні шкодити не тільки собі, а й іншим членам суспільства.

147

Навчаємося разом

Охарактеризуйте такі блага: 1) стрижка в перукарні; 2) міський зоопарк; 3) мобільний телефон; 4) проект контролю за повенями; 5) пакет яблучного соку; 6) міський пляж.

Відповідь. Стрижка в перукарні

суто індивідуальна послуга, якій

властиві подільність, конкурентність та виключення. Міський зоопарк — мішане благо, яке характеризується неконкурентністю та виключенням. Мобільний телефон — суто індивідуальний товар, якому властиві подільність, конкурентність та виключення. Проект контролю за повенями -суто суспільне благо, неподільне, невиключне і неконкурентне. Пакет

яблучного соку

суто індивідуальне благо, його риси

— подільність, здебільшого суто су-

конкурентність та виключення. Міський пляж спільне благо. Якщо пляж не переповнений, то для нього характерні невиключення та неконкурентність. Якщо йдеться про приватних влас

ників, які контролюють доступ на пляж, то це властиве виключення.

мішане благо, якому

?

Запитання та завдання

1. Пригадайте переваги та недоліки ринкової економіки. 2. Охарактеризуйте необхідність державного втручання в економіку. 3. Які з наведених нижче благ, на ваш погляд, має отримувати населення за допомогою ринку, а які — повинні забезпечуватися державою:

1) хліб; 2) мости; 3) освіта; 4) поштові послуги; 5) контроль над повітряним транспортом; 6) житло; 7) автостоянки; 8) медичне обслуговування? Обґрунтуйте свій вибір. 4. Наведіть приклади негативних і позитивних зовнішніх ефектів економічної діяльності.