ТЕМА III. ПОПИТ, ПРОПОЗИЦІЯ, РИНКОВА ЦІНА ТА ГРОШІ У ФУНКЦІОНУВАННІ ЕКОНОМІКИ

§ 7. Принципи функціонування ринку. Роль кон-

• • •

• *

куренцп в організації ринкової економіки

Ринок

це організована структура, у якій

«зустрічаються» виробники й споживачі, продавці й покупці, де в результаті попиту споживачів і пропозиції виробників установлюються ціни на товари й послуги та обсяги продажу.

Ринкова економіка

це система економічних відносин, яка

пов язана з купівлею-продажем товарів і послуг, що здійснюється за допомогою грошей в умовах рівності всіх форм власності,

• • •

вільної конкуренції и ціноутворення.

Основна характеристика ринкової економіки

це товарне

виробництво. Ринок

це відносини між людьми, що проявля

ються через обмін, організований за законами товарного виробництва й обігу.

Основою виникнення товарного виробництва є поділ праці (вирізнення й відокремлення певних різновидів трудової діяльності) та спеціалізація (форма поділу праці, коли процес виробництва окремих продуктів зосереджується в уособлених господарських одиницях). Поділ праці та спеціалізація створюють умови для досягнення кожним учасником виробничого процесу високої майстерності в обраній ним справі, що забезпечує високу продуктивність його праці, тобто виробляється все більше товарів якомога вищої якості. Цей чинник робить обмін можливим, оскільки створюється більше товарів, і необхідним, оскільки тільки обмін дасть можливість задовольнити велику кількість потреб. У межах товарного виробництва продукт праці стає товаром.

Продукти, вироблені не для власного споживання, а на продаж, називаються товаром. У ринковій економіці товарну форму мають і послуги, тобто всі економічні блага виконують роль то-

43

вару. Ви вже знаєте, що за умов обмеженості ресурсів суспільство стоїть перед проблемою вибору: що виробляти? як вироб ляти? для кого виробляти? — це основні економічні питання.

Як ринкова економіка розв’язує проблему що виробляти?

Розглянемо табл. З і 4. У табл. З визначено кількість товару, яку виробник може постачати на ринок, та ціну за певний товар, яку встановив виробник. Споживачі відреагували на пропозицію товарів у такий спосіб, як показано в табл. 4.

Табл. З

Табл. 4 Фактична

Товар

Кіль

кість

Ціна виробника

Товар

Продано

товару

ціна

реалізації

А

5

15

А

5

20

В

10

10

В

10

10

С

15

5

С

10

5

Як має відповісти на реакцію ринку кожний виробник товару: збільшити або зменшити обсяги виробництва, розпочати виробництво іншого товару тощо?

Покупці ♦ проголосували грошима» за товар А, тому кількість товару А необхідно збільшити, а обсяг виробництва товару С відповідно до попиту покупців — знизити. Інтереси покупців щодо товару В збіглися з можливостями виробників. У ринковій економіці питання що виробляти? розв’язують саме споживачі, диктуючи виробникам свої потреби через сприймання певної ціни на певні послуги, тобто «голосуючи» своїми грошима.

Друга проблема — як виробляти? Вона пов’язана з організацією виробництва, поєднанням ресурсів, технологією виробництва. Коли споживачі купують на ринку одні товари й не купують інші, вони дають виробникам сигнали що виробляти, а отже, які види ресурсів і в якій комбінації використовувати. Припустимо, виробництво якогось товару забезпечують три підприємства. Дані про витрати та ціну наведено в табл. 5.

Табл. 5

Техно

логія

1

2

З

Витрати на одиницю

• II

продукції, грн

80

100

120

Ринкова ціна одиниці

• ••

продукції, грн

105

105

105

44

Яка з трьох технологій виробництва дасть змогу виробникові залишитися на ринку? Так, третій виробник не відшкодовує своїх

витрат і матиме збитки. Другий

отримує прибуток у розмірі

5 грн, який є досить низьким, але дає змогу залишитися на ринку. Лише перший виробник матиме досить високий рівень прибутку і також залишиться на ринку. Отже, ринок засвідчив, що перша і частково друга технології відповідають вимогам ринку та споживачів.

___ ^ _ • •

Третя проблема — для кого виробляти? її розв’язання залежить від бажань і можливостей споживачів купити той або інший товар. Визначальними тут є доходи споживачів, величина яких залежить від рівня цін на ресурси. Ринковий механізм у першу чергу надає товари та послуги тим, хто спроможний більше заплатити. Саме їх потреби, смаки, уподобання вивчає раціональний виробник. Із точки зору економічної ефективності саме такий розподіл товарів та послуг є раціональним, оскільки кошти, які виробник отримує через ринковий кругообіг, будуть спрямовані на відтворення обмежених ресурсів.

Одним із критеріїв ринкової економіки є особистий інтерес як головний мотив поведінки ринкових суб’єктів.

Головною рушійною силою в ринковій економіці є досягнення власного економічного інтересу. Споживачі мають намір таким чином витратити свої гроші, щоб отримати якомога більше задоволення. Виробники прагнуть максимізації прибутку. Працівники бажають продати свою працю якомога дорожче й при цьому мати кращі умови праці. Власники грошових заощаджень прагнуть розмістити їх під якнайбільші відсоткові ставки. І в усіх цих випадках рушійною силою виступає особистий інтерес. За теорією «невидимої руки», розробленою А. Смітом, саме ринкові механіз-

• •

ми спрямовують економічну систему на досягнення максимальної ефективності. Тобто в ринковій економіці виробляється лише той товар, який люди захочуть купувати, і в такий спосіб, за якого витрати на виробництво будуть найменшими. Зрештою, ресурси суспільства загалом витрачаються найефективнішим чином.

Але ідеального ринку не існує навіть у країнах зі стабільними ринковими відносинами. Ринкові регулятори не є ідеальним механізмом регулювання економічної діяльності: вони не здатні протистояти монополістичним тенденціям, існує цілий комплекс питань, які належать до неспроможностей ринку. Ринкова економіка потребує втручання держави, яке насамперед спрямоване

• •

на захист конкуренції.

Сутність конкуренції полягає в поширенні економічної влади на кожний із двох основних суб’єктів економіки: підприємства

45

(виробників) і домогосподарства (споживачів). Міра конкуренції здебільшого визначається кількістю покупців і продавців на певному галузевому ринку; наявністю точної інформації та її доступністю; типом продукту, що продається; легкістю, із якою фірми з’являються на ринку.

Ринкова структура називається досконалою конкуренцією, якщо жоден продавець не здатний істотно впливати на ціну. Для

••

• М

ринку досконалої конкуренції характерні такі основні риси:

велика кількість незалежно діючих продавців; однорідна (стандартизована) продукція, унаслідок чого відсутня нецінова конкуренція;

контроль за ціною відсутній, оскільки на ринку функціонує велика кількість незалежно діючих продавців, які виробляють настільки незначну частину від загального обсягу виробництва, що збільшивши або зменшивши її, вони не зможуть вплинути на загальний рівень цін; легкий вступ і вихід із галузі через відсутність серйозних законодавчих, технологічних, фінансових перешкод; відсутність недійової конкуренції, тому що продукція одно-

рідна. Типовим прикладом ринків досконалої конкуренції є ринок сільськогосподарських товарів та ринок іноземних валют.

Олігополією називають ринкову ситуацію, за якої кілька фірм домінують у галузі. Ринку олігополії властиві такі риси:

невелика кількість фірм на ринку (у середньому від 3 до 10), при цьому олігополіст, визначаючи лінію своєї економічної поведінки, ураховує не тільки реакцію споживачів, але й конкурентів;

продукція може бути диференційованою або однорідною з елементами диференціації;

• t#

контроль над ціною значний при таємній змові; наявність істотних перешкод при вступі в галузь; значна нецінова конкуренція (особливо при диференціації продукції). Прикладом олігополістичного ринку може бути

і

ринок мобільного зв’язку, ринок комп’ютерів, автомобільний ринок.

Ринку монополістичної конкуренції властиві риси як моно-

• •«

• •

• 00

поли, так і досконалої конкуренції, а саме:

відносно велика кількість фірм, що пропонують схожу, але не ідентичну продукцію;

диференційований тип продукту (за якістю, розміщенням, упакуванням, стилем надання послуг);

існує незначний контроль за ціною;

галузь

0 значна нецінова конкуренція (акцент робиться на рекла

мі,

Прикладами

монополістичних конкурентів можуть бути підприємства роздрібної торгівлі, перукарні, кінотеатри, виробники товарів легкої промисловості.

Чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, у якого немає близьких замінників. Для ринку чистої монополії характерні такі риси:

єдиний продавець на ринку (ціла галузь може складатися з однієї фірми);

0 продукція унікальна (немає близьких замінників);

0 значний контроль за ціною, а також контроль обсягу пропозиції;

0 серйозні перешкоди при вступі в галузь у вигляді економічних, технічних, юридичних та інших бар’єрів;

0 нецінова конкуренція існує, але має специфічний характер, наприклад прояв добродійності. Типовим прикладом підприємств-монополістів є комунальні підприємства.

Ринки чистої монополії, олігополії та монополістичної конкуренції відносять до ринків недосконалої конкуренції. У чисто-

• *1

му вигляді ринок досконалої конкуренції не може існувати, тому його розглядають як теоретичну абстрактну модель. Найпошире-

• ••

нішими типами ринкових структур є ринок олігополії та ринок монополістичної конкуренції.

У сучасних умовах в Україні особливо актуальним стає питання про стимулювання конкурентного ринкового середовища. Переваги великої кількості конкуруючих фірм очевидні. Це і розв’язання проблеми зайнятості, і поліпшення купівельної спроможності споживачів (що у свою чергу приведе до формування й зростання середнього класу), і поповнення доходів бюджету. Крім того, стимулювання конкуренції в наш час сприяє зростанню науково-технічного потенціалу.

Навчаємося разом

Чи передбачає ринкова система рівний розподіл доходів?

Відповідь. У ринковій економіці діє факторний принцип розподілу доходів: кожний власник певного фактора виробництва отримує певний до

хід. Заробітна плата — це розмір грошової винагороди, що виплачується найманому робітникові за використання його вмінь і навичок упродовж певного часу, необхідного для виробництва товарів і послуг. Дохід, що

47

отримує власник земельної ділянки, є рентою. Позичковий відсоток є винагородою, яку власник грошей отримує за те, що віддав їх підприємствам або приватним особам у використання. Прибуток

це винагорода

підприємця за ризик. Це плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, запроваджує інновації. Також у ринковій економіці можна отримувати дохід від володіння цінними паперами у формі відсотків або дивідендів.

Таким чином, домогосподарство має можливість отримувати різні доходи, що об’єктивно спричиняє диференціацію доходів населення.

?

Запитання та завдання

1.У ринковій економіці панує свобода підприємництва. Чи означає це, що підприємець за умов ринкової економіки може виробляти абсолютно все.

функція

видимої

іо забажає? 2. У чому проявляється стимулюю-у? 3. Охарактеризуйте сутність принципу «не-іку*. 4. Поясніть, для яких галузей характерна

олігопольна структура ринку, а для яких куренція.

монополістична кон-