ТЕМА IV. РИНКИ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ТА ДОХОДИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

§ 11. Особливості ринку праці

Ринкові відносини пов’язують економічну систе

му суспільства в єдине ціле. Національний ринок

це сукупність

соціально-економічних відносин, що виникають у сфері обміну внаслідок купівлі-продажу товарів, послуг, капіталу, землі, робочої сили.

Специфікою ринків факторних ресурсів є те, що на них формуються не лише ціни на ці ресурси, а й доходи, оскільки ціна, отримана від продажу ресурсу, — це дохід його власника.

64

Доходи являють собою суму коштів, отриманих економічними суб’єктами за певний проміжок часу. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання й розвитку суб’єктів господарювання прямо залежить від рівня доходів. Кожний конкретний фактор виробництва приносить свій конкретний вид доходу. Наймана праця робітників приносить заробітну плату, капітал (інвестиційні ресурси) створює відсоток, земля приємницькі здібності

ренту, а шд-підприємницький дохід (прибуток).

Ринок праці, або ринок робочої сили — це система соціально-економічних відносин між його суб’єктами з приводу купівлі-продажу праці найманих робітників за цінами, що формуються під впливом співвідношення попиту та пропозиції робочої сили.

Суб’єктами ринку праці виступають працедавці та наймані робітники. Об’єктами ринку робочої сили є якість праці та умови найму на роботу. Ринок праці, як і будь-який інший, базується

• ••

на попиті і пропозиції.

Під попитом на робочу силу слід розуміти платоспроможну потребу приватних фірм та держави в праці робітників відповідних професій і кваліфікацій. Як і на ринках інших ресурсів, попит на робочу силу є похідним від попиту на готові товари та послуги, для виробництва яких необхідна ця робоча сила. Попит на ринку праці залежить від продуктивності праці робітників і здійснюється з боку працедавців до тих пір, доки їх витрати на придбання робочої сили (заробітна плата) не перевищуватимуть

• ••

внесок працівника у вартість створеної продукції.

Під пропозицією робочої сили розуміють здатність до різно-

• ••

манітної та якісної праці, що пропонується для реалізації людиною працездатного віку.

Кожна людина здебільшого сама вирішує, скільки ча

су вона хотіла б працювати, а скільки

відпочивати. Дилему

«праця—дозвілля» відображає крива індивідуальної пропозиції праці (мал. 20, с. 66). Характерний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці ілюструє, що підвищення заробітної плати стимулює працівника до праці лише до певного моменту. Протягом цього періоду дозвілля приноситься в жертву інтересам високого заробітку, накопичується стомленість, діє так званий «ефект заміщення». При досягненні високого матеріального рівня людина починає цінувати вільний час і може дозволити собі більше дозвілля, тому скорочує пропозицію своєї праці й відмовляється навіть від підвищення заробітної плати, спрацьовує «ефект доходу». Специфічний вигляд кривої обумовлений також тим, що чим вища заробітна плата, тим більша відповідальність, більш важкі та шкідливі умови праці, більш рідкісними є талант і хист.

65

Крива ж ринкової пропозиції праці має звичайний вигляд, оскільки вищі ставки заробітної плати приваблять більшу кількість робітників. На пропозицію робочої сили впливає загальна кількість населення, кількість активного працездатного населення, статево-вікова структура суспільства.

Отже, ситуацію на ринку праці можна зобразити графічно (мал. 21). Перетин кривих попиту та пропозиції означає рівність

и

• ••

величини попиту и величини пропозиції праці та встановлення рівноваги на ринку робочої сили, а отже, і формування рівноважної ціни праці або заробітної плати (W£) та кількості найнятих

працівників (Qe ).

Заробітна плата

винагорода, яку отримує власник робо-

• •

• •

чоі сили відповідно до кількості та якості витраченої ним праці у виробництві. Розрізняють дві основні форми заробітної плати: відрядну та погодинну.

Мал. 20. Індивідуальна пропозиція праці

Відрядна — форма заробітної плати, величина якої залежить від обсягів виготовленої продукції. Вона застосовується на підприємствах, де праця робітників піддається точному й повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. За відрядної форми величина заробітної плати обчислюється як добуток розцінки на одиницю виробу та кількості виробів.

Виділяють такі системи відрядної заробітної плати: пряма відрядна; відрядно-преміальна; відрядно-прогресивна; відрядно-регресивна; колективна відрядна; акордна.

Погодинна заробітна плата нараховується робітникам залежно від кваліфікації й фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників, виробіток яких неможливо нормувати, у роботі яких головним є дотримання технології виробництва й підвищення якості продукції. Величи-

66

на заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки й обсягу праці. Погодинна оплата передбачає просту погодинну та погодинно-преміальну системи.

Останні десятиліття характеризуються більш широким застосуванням погодинної заробітної плати й відповідним скорочен-

• •

Ф м

ням відрядної внаслідок зростання механізації та автоматизації виробництва. У Великій Британії, США, Німеччині та Франції дві третини промислових робітників отримують погодинну заробітну плату.

Як і будь-який дохід, заробітна плата може бути номінальною та реальною. Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує власник робочої сили за певний проміжок часу. Реальна заробітна плата — кількість товарів та послуг, яку може придбати робітник на свою номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата прямо залежить від величини номінальної заробітної плати

й обернено

від цін на товари та послуги.

Вплив на регулювання заробітної плати здійснюють фірма, держава та профспілки. Підприємства й держава проводять нормування праці. Держава встановлює мінімальну заробітну плату, тобто законодавчо встановлений розмір грошового еквіваленту за просту, некваліфіковану працю, нижче за який не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці або обсяг робіт.

У сучасному суспільстві значно зростає роль профспілок, зусилля яких спрямовані на підвищення ставки заробітної плати та протидію зниженню попиту на працю.

Розміри заробітної плати відрізняються не лише в різних

країнах, а й у національній економіці та навіть у межах однієї

професії. Диференціація заробітної плати

це розбіжності між

рівнями оплати праці працівників під впливом різних чинників.

Чинниками диференціації заробітної плати є різниця у кваліфікації та освіті, умовах праці, складності виконуваних робіт, кількості праці, індивідуальних результатах виробництва і діяльності підприємства в цілому.

Розмір заробітної плати залежить від стану ринку праці (співвідношення попиту й пропозиції, моделі ринку праці — монополія, монопсонія тощо). На відхилення заробітної плати від

• •

ціни ринкової рівноваги впливає також надання переваги одній групі працівників порівняно з іншими (жіноча та дитяча праця, расизм тощо).

Одночасно на ринкову вартість послуг робочої сили впливають окремі чинники й неринкового характеру, як, наприклад, талант, що підносить людину над звичним рівнем, а також наяв-

ність на ринку праці так званих неконкуруючих груп. Неконкуру-ючі групи — представники різних професійних груп, які відрізняються певними природними здібностями, освітою й навіть профе-

• и

сінною непридатністю до певного виду діяльності, надто тривалим перенавчанням тощо (наприклад будівельники й лікарі).

Навчаємося разом

Відомо, що попит на мулярів описується функцією Ld = 16-0,061У, де W — денна заробітна плата. Серед мулярів один згодний працювати за умови виплати йому не менш ніж 200 грн на день, два мулярі готові розпочати роботу не менше ніж за 150 грн, троє —

не менше ніж за 100 грн і ще два

не менше ніж за 120 грн.

Побудуйте криві попиту й пропозиції на ринку мулярів. Охарактеризуйте рівновагу та її зміну за умови активізації житлового будівництва.

Розв’язання. Крива попиту має лінійний характер, отже, для її побудови достатньо знайти координати двох точок. Наприклад, підставимо в рівняння попиту заробітну плату 200 і 150 грн. Якщо W = 200, то LD = 16-0,06 200 = 4 . Якщо W = 150 , то LD =16-0,06 150 = 7 .

За допомогою цих даних можемо побудувати криву попиту.

Для побудови кривої пропозиції мулярів необхідно скласти шкалу пропозиції. Починаємо з нижньої межі. За 100 грн на день згодні працювати три мулярі, якщо заробітна плата становитиме 120 грн, вони також погодяться працювати і до них приєднаються ще двоє, тобто їх стане п’ятеро. За умови виплати робітникам 150 грн на день на роботу погодяться попередні п’ятеро і ще двоє, тобто їх тепер буде семеро. За 200 грн на день залюбки працюватимуть усі вісім мулярів. Отже, маємо таку шкалу пропозиції й будуємо графік.

W

L

W

100

3

200

120

5

150

150

7

200

8

100

На даному ринку мулярів установиться рівновага за умови виплати робітникам денної заробітної плати у 150 грн. При цьому на роботу буде найнято семеро мулярів. Якщо активізується житлове будівництво, попит на мулярів зросте, крива попиту зсунеться праворуч, наприклад, у положення D,. Це буде означати підвищення заробітної плати та збільшення зайнятості робітників.

68

?

Запитання та завдання

1. Обґрунтуйте специфіку попиту й пропозиції на ринку праці. 2. Покажіть схематично та поясніть зміни на ринку праці кондитерів, якщо: 1) реальні доходи населення знизилися; 2) виробництво кондитерських виробів в останні роки є прибутковим; 3) професія кондитера останніми роками стала привабливою для молоді; 4) заробітна плата кондитерів зросла на 20 %. 3. Визначте чинники, від яких залежить величина реальної заробітної плати. 4. На ринку праці попит на робочу силу описується рівнянням

L

200-4W , а пропозиція

L4=80 + 8VF. Визначте: 1) рівно

важну погодинну ставку заробітної плати; 2) кількість найнятих на роботу; 3) наслідки встановлення державою мінімальної погодинної ставки заробітної плати на рівні 15 грош. од. Побудуйте відповідні графіки.