§ 13. Специфіка ринку капіталів і ринку грошей

Оскільки капітал можна розглядати з предметно-функціональної (фізичної) та грошової точки зору, то й ринок капіталу залежно від того, що є об’єктом взаємовідносин між

покупцями и продавцями, характеризується як ринок фізичного капіталу та ринок капіталу як кредитного ресурсу.

Капітал як фактор виробництва розглядається як інвестиційні товари (обладнання, споруди, інструмент тощо), тобто те, що створюється людиною й використовується в багатьох актах виробництва. У даному випадку ринок капіталу є складовою частиною ринку факторів виробництва, основними суб’єктами якого є фірми (підприємства) й домогосподарства.

Фізичний капітал може бути придбаний у власність фірм або надаватися їм у тимчасове користування. Тому на ринку ка-

• • •

піталу в результаті взаємодії попиту та пропозиції встановиться

рівноважна ціна в першому випадку

як ціна купівлі-продажу,

а в другому — як ціна використання у формі регулярних рентних платежів.

Капітал утворюється за рахунок неспожитої частини доходу, тобто заощадження. Це означає, що ринок капіталів розглядається як ринок кредитних ресурсів. На відміну від грошового ринку, який пов’язаний із придбанням будь-яких товарів і короткостроковими банківськими операціями (терміном до одного року), ринок капіталів націлений на придбання засобів виробництва й обслуговує середньострокові та довгострокові операції банків.

У даному випадку виникають економічні відносини між власниками тимчасово вільних коштів і підприємцями, які хо-

• • •

• U

чуть реалізувати свої інвестиційні проекти, але не мають власних грошей. Ці відносини називаються кредитними й формуються на принципах повернення, терміновості та платності. Саме завдяки кредитним відносинам відбувається перерозподіл коштів серед економічних суб’єктів, підприємств, галузей, створюються умови для безперервного суспільного відтворення.

Джерелами позичкового капіталу (тимчасово вільних коштів) можуть бути:

кошти підприємств, які виникають за рахунок амортизаційних відрахувань, нерозподіленого прибутку, унаслідок незбігу терміну виплати витрат і терміну отримання доходів;

грошові заощадження населення;

тимчасово вільні кошти держави.

Ціною на даному ринку виступає відсоток (і), тобто величина доходу, яка обчислюється за певний проміжок часу (за рік) у відсотковому відношенні до величини використовуваного капіталу (мал. 23).

Дуже близьким до ринку капіталів є ринок грошей, меха-

• ••

нізм, на якому в результаті взаємодії попиту и пропозиції встановлюється рівноважне значення кількості грошей і рівноважна ставка відсотка.

Попит на гроші з боку різних економічних суб’єктів форму

функцій

нагромадження. Цей

виливом трьох моментів. Кожному суб’єкту необхідні гроші для оплати різних товарів та послуг. Цей попит називається трансак-цінним, або попитом на гроші для угод. Він прямо залежить від кількості товарів та послуг, які виробляються в суспільстві. Кожна людина бажає в будь-який момент мати певну суму грошей на крайній випадок. Це так званий попит на гроші за мотивом обачливості.

З іншого боку, люди можуть зберігати свої кошти не лише у вигляді грошових депозитів у банках, айв інших активах (цінних паперах, нерухомості тощо). Це так званий спекулятивний попит, або попит на гроші для фінансових активів. Він обернено

• •

залежить від відсоткової ставки, оскільки чим нижча відсоткова ставка, тим вигідніше тримати гроші не в банках у вигляді депозитів, а вкласти їх в інші фінансові активи.

Грошову пропозицію складають готівкові й безготівкові гроші, що формують грошову масу. Вона контролюється центральним банком країни, підтримується на фіксованому рівні для забезпечення їх повноцінності.

Ситуацію на ринку грошей можна представити графіком (мал. 24).

На ринку кредитних ресурсів формується дохід власників грошового капіталу. Позичковий відсоток — плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими грошима.

грошей, Q

м

Мал. 23. Ринок капіталу

Мил. 24. Ринок грошей

Найчастіше позичковий відсоток розглядають не в абсолютному значенні, тобто у вигляді кількості грошей, а у відносному

74

як ставку або норму позичкового відсотка. Норма позичкового

відсотка

це відношення суми річного доходу, отриманого на

позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позику, виражене у відсотках.

Оскільки надання кредиту та його повернення розірвані в часі, виникає проблема втрати грошима їх купівельної спроможності у зв’язку з інфляційними процесами в економіці. Тому розрізняють номінальну та реальну відсоткову ставку.

Номінальна ставка (і)

відсоткова ставка, виражена за

поточним курсом грошової одиниці. Реальна ставка (г) — відсоткова ставка, скорегована з урахуванням рівня інфляції, тобто ви-

н

• •

ражена в грошових одиницях постійної купівельної спроможності:

г = і -1

де L

темпи інфляції.

Т »

Таким чином, реальна відсоткова ставка може бути не лише нульовою (за умови рівності номінальної ставки й рівня інфляції), але й від’ємною, коли темпи інфляції перевищують номінальну ставку відсотка.

На ринку кредитних ресурсів існують певні межі встановлення величини відсоткової ставки. Безумовно, власник капіталу не буде безкоштовно віддавати свій капітал у позику, що й зу-

• •

• •

мовлює існування нижньої межі величини відсоткової ставки. З іншого ж боку, верхньою межею буде виступати розмір норми прибутку, оскільки підприємець не матиме сенсу позичати капітал, якщо отриманий прибуток необхідно буде віддати у вигляді відсотка за позику.

Як і на заробітну плату, на позичковий відсоток діють певні чинники, які призводять до диференціації відсоткової ставки. Рівень відсоткової ставки за користування кредитом

залежить від рівня ризику, терміну надання кредиту та його

• •

розмірів, державної політики оподаткування; від умов надання аналогічного виду кредиту іншими кредиторами на загальнодержавному та регіональному кредитних ринках та рівня кредитно-грошового регулювання економіки центральним банком.

Не слід забувати і про міжнародні чинники, особливо віль-

• •

• •

не пересування капіталів із країни в крашу, передусім так званих «гарячих» грошей, пов’язаних з інфляційними процесами

• •

в краінах-кредиторах.

Протиріччя, які виникають в економічних суб’єктів у разі наявності наукових та інвестиційних проектів і відсутності вільних грошей для їх реалізації, можуть бути розв’язані спеціальни

ми кредитними установами

банками. Банки

установи, які

CATSBUSI NESS. INFO

75

акумулюють (зосереджують) тимчасово вільні кошти з метою використання їх для потреб суспільного відтворення.

Призначення банків полягає в забезпеченні безперебійного грошового обігу та обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, а також створення сприятливих умов для вкладання коштів із метою нагромадження заощаджень. Банки мобілізують і перетворюють на активно діючий капітал тимчасово вільні кошти, заощадження та доходи населення, здійснюють різні кредитні, посередницькі,

• м

інвестиційні, довірчі та інші операції.

Банківська система виконує трансформаційну функцію, яка полягає в тому, що, мобілізуючи вільні кошти одних суб’єктів ринку й передаючи їх у різні способи іншим суб’єктам, банки можуть змінювати терміни обігу грошових капіталів, їхні розміри та фінансові ризики; функцію створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи

• •

її щодо зміни попиту на гроші та конкретної макроекономічної ситуації; функцію забезпечення сталості банківської діяльності й грошового ринку.

. . Навчаємося разом

гроші

випуску товарів та послуг у країні. Пропозиція грошей дорівнює 200 млрд дол. Попит на гроші з боку фінансових активів зазначений у таблиці:

Відсоткова ставка, %

14

13

12

11

Попит на гроші з боку фінансових активів, млрд дол.

10

15

20

25

Визначте рівноважну відсоткову ставку, якщо в країні виготовлено продукції на суму 900 млрд дол. Обчисліть реальну ставку відсотка, якщо ціни зросли на 9 %.

76

Розв’язання. Рівноважна відсоткова ставка може бути визначена за умови відповідності величини попиту на гроші та величини їх пропозиції. Величину пропозиції грошей задано в умові.

Щоб знайти величину попиту на гроші, потрібно обчислити загальний попит на гроші за кожного рівня відсоткової ставки як суму трансакцій-ного та спекулятивного попиту. У таблиці наведено дані про спекулятив-

ний попит. Обчислюємо величину трансакційного попиту: 0,2-900 = 180 млрд дол. Отже, отримуємо загальний попит на гроші:

Відсоткова ставка, %

Попит на гроші з боку фінансових активів, млрд дол.

Трансакційний попит на гроші, млрд дол.

Загальний попит на гроші, млрд

дол.

14

13

12

11

10

180

190

15

180

195

20

180

200

25

180

205

Як випливає з таблиці, величина загального попиту на гроші дорівнює величині їх пропозиції (200 млрд дол.), коли ставка відсотка становить 12 %. Це і є рівноважна відсоткова ставка. Оскільки г = і-Іт, то г = 12 % — 9 % = 3 % .

?

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте спільні риси та відмінності ринку капіталу та ринку грошей. 2. Визначте джерела позичкового капіталу. 3. Спекулятивний попит на гроші описується рівнянням

М

D

365-25і, де і

відсоткова ставка у відсотках. Грошова

пропозиція становить 640 млрд грн. За рік у країні виготовлено товарів та послуг на суму 4800 млрд грн. Грошова маса здійснює протягом року вісім оборотів. Визначте параметри рівноваги на ринку грошей. 4. Якщо номінальна норма позичкового відсотка — 12 %, а рівень інфляції — 8 %, то якою буде реальна норма позичкового відсотка?