§ 18. Управління підприємством. Взаємозв’язки підприємств із фінансово-кредитними установами

Діяльність підприємства в ринковій економіці потребує ефективних управлінських рішень, які б забезпечували на підприємстві організаційний порядок та ефективну працю робітників зі створення продукції. Управління, або менеджмент це діяльність із координації роботи працівників та структурних підрозділів підприємства.

На підприємстві існують різні рівні управлінської діяльності: стратегічний та операційний. Якщо стратегічний менеджмент передбачає прогнозування шляхів, способів та результатів

• •

досягнення практичної діяльності з урахуванням різноманітних

101

чинників та розроблення стратегічного плану розвитку підприємства, то операційний менеджмент визначає її зміст на підприємстві з реалізації цієї розробленої стратегії фірми.

Під управління на підприємстві підпадають усі сфери та напрямки діяльності підприємства.

На практиці управління реалізує спеціальна категорія лю

дей

керівники, менеджери, управлінці, які виконують такі

які від-

основні функції управління:

1. Планування, підготовка й ухвалення управлінського рішення.

2. Організація процесу реалізації прийнятих рішень.

3. Мотивація персоналу.

4. Контроль за ходом виконання управлінських рішень.

Якщо для прийняття правильних управлінських рішень менеджеру необхідна широка інформація про всі процеси буваються на підприємстві, то для реалізації цих рішень потрібна певна структура управління, яка відбиває функціональний розподіл праці на підприємстві, зв’язки та обсяг повноважень усіх його працівників (робітників, керівників підрозділів та підприємства).

Людство давно усвідомило важливість управління як особливого виду діяльності, але менеджмент як галузь управлінських знань почав формуватися в другій половині XVIII ст., а його становлення відбулося на початку XX ст. в епоху індустріалізації з появою великих за розмірами підприємств. Розвиток теорії управління пов’язаний із діяльністю таких видатних учених та практиків менеджменту, як Ф. Тейлор (1856—1915), якого називають «батьком наукового менеджменту», А. Файоль (1841—1925), А. Маслоу (1908—1970) та Д. М. Грегор (1906—1964). Основні

положення сучасного підходу в управлінні розроблені американськими теоретиками П. Друкером (1919—2005) та М. Портером (народ. 1947). А наприкінці 60-х рр. XX ст. теорія менеджменту збагатилася дослідженнями в різноманітних галузях

психоло-

• ••

• ••

• м

гп, антропологи, математиці, соціологи, економіці, праві, логістиці тощо.

Для ефективного управління і планування підприємницької діяльності, пошуку майбутніх партнерів та інвесторів, отримання від банку кредиту на підприємстві складається бізнес-план. Це

документ, який допомагає підприємцям подати задуманий проект у певній формі відповідно до розробленої бізнес-ідеї, потреб ринку, можливостей його ресурсного забезпечення та отримання прибутку.

Бізнес-план описує всі головні аспекти діяльності підприємства, аналізує проблеми, з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи розв’язання цих проблем, дозволяє зробити ви-

102

сновок про необхідність залучення кредитних або інвестиційних коштів, окупність і прибутковість проекту, а також передбачає розроблення глети та завдань, які ставить підприємець на найближчу і майбутню перспективи.

Бізнес-плани різних підприємств будуть відрізнятися в деталях. Наприклад, існують питання, що є важливими для виробничих підприємств, а для підприємств роздрібної торгівлі або підприємств із надання послуг вони будуть відсуватися на другий план. Для виробничих підприємств велике значення мають технологія виробництва, сумісність обладнання, інвестицій, планування виробництва. Для торговельних підприємств — місце розташу

вання та якість приміщень, постачання та доставка товару

І*-*!

ЛЯ

фірми з надання послуг

потреба в персоналі з певною кваліфі

кацією, засобах зв’язку, доставці. Тому бізнес-план не має чітко визначеної структури. Але в ньому обов’язково повинні бути відображені основна ідея, мета бізнесу, специфіка підприємницької діяльності, організаційна і виробнича структура, стратегія фінансування, пропозиції щодо інвестицій, перспективи розвитку. Тому зазвичай бізнес-план має такі розділи:

Розділ 1

опис підприємства

U

містить короткий опис

самого бізнес-плану, який доцільно складати на останньому етапі його розробки. Саме тут подаються уявлення про мету бізнес-плану, характер підприємницької діяльності, ринкові можливості підприємства, склад управлінської команди та потенційних інвесторів, фінансові прогнози, очікувані результати тощо.

Розділ 2

маркетингова політика

визначає загальну

стратегію маркетингу, схему реалізації товару або надання послуг, напрями розвитку рекламної справи, методи збуту, шляхи

• О

• •

реалізації сервісної, гарантійної політики, рекламної діяльності стимулювання попиту та просування продукту.

Розділ З

відомості про конкурентів — містить відомос

ті про конкуренцію в тому сегменті ринку, де фірма збирається реалізовувати свою продукцію, а також оцінює конкурентоспро-

• •

• ••

можність власної продукції

У розділі 4

план виробництва — надається обґрунтуван

ня плану виробництва товару або надання послуг, необхідних для цього ресурсів та порядку їх постачання.

Розділ 5

• *

організаційний план

містить аналіз струк

тури управління підприємства, яка дозволяє визначити основні управлінські та виконавчі підрозділи, функціональні й лінійні

ЗВ ЯЗКИ 1 відповідність між ними, стиль керівництва и діяльності підприємства, пріоритетні установки для персоналу, символіку, ритуали.

103

Розділ 6

юридичний план

надає інформацію про

правові аспекти діяльності підприємства, про засновників та склад керівних органів підприємства, характер власності тощо.

Розділ 7

кадрова політика

розкриває кількість та

професійний рівень робітників підприємства та способи їх пра

цевлаштування.

Розділ 8 — ризик та страхування

надає оцінку та про

гнозування наслідків ризиків, а також способи мінімізації ризику та їх страхування.

У розділі 9 — фінансовий план — обґрунтовуються загальні витрати та можливі доходи підприємства, розміри виробництва, доцільні з економічної точки зору, та потреба підприємства в ін

вестиціях.

Розділ 10 — стратегія планування та фінансування

за

вершальний розділ, у якому необхідно охарактеризувати діяльність фірми в ході реалізації проекту, зазначити, як витрачатимуться вкладення, коли можна чекати на повне повернення цих вкладів і доходи від реалізації проекту.

Таким чином, завдяки розробці бізнес-плану та правильному і зваженому бізнес-плануванню можна відшукати інвесторів для реалізації задуманого проекту, мати ретельно підготовлений план розвитку підприємства на майбутнє.

Останніми роками в Україні відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами становлення ринкової економіки. Це також ті зміни, що спостерігаються в ринковій інфраструктурі у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, інвестиційних фондів, страхових компаній, інших фінансових інституцій). Ці умови вимагають від фахівців підприємств, які відповідають за їх фінансову діяльність, кваліфікованої оцінки фінансового стану підприємства, прийняття ефективних управлінських рішень щодо співпраці з фінансово-кредитними установами.

Фінансова діяльність підприємства

це одна з управлін

ських функцій, пов’язана з управлінням процесами формування і використання фінансових ресурсів на підприємстві.

Фінансові ресурси підприємства — це грошові фонди цільового призначення, які формуються на підприємстві й використовуються для реалізації статутних цілей. Усі фінансові ресурси, які має підприємство, можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні фінансові ресурси (або власний капітал) — власні гроші, які підприємство витрачає на організацію та фінансування підприємницької діяльності. Якщо власний капітал становить більшу частину фінансових ресурсів підприємства, то це запорука успішної, конкурентоспроможної роботи підприємства.

104

В умовах ринкової економіки великого значення набувають зовнішні джерела фінансових ресурсів. Зовнішні фінансові ресурси — це фінансові ресурси, які підприємство може отримати ззовні.

Ринкові умови діяльності підприємства породжують об’єктивну необхідність використання поряд із власними коштами, які є в розпорядженні підприємця, і зовнішніх (позичкових) фінансових ресурсів, що мобілізуються підприємством на фінансовому ринку. Вони представлені коштами, що отримує підприємство від продажу власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, а також позиковими засобами або великими інвестиціями. Таким чином, основними видами зовнішніх ресурсів є товарний кредит, кредит під цінні папери та фінансові кредити (довгострокові та короткострокові).

Товарний кредит виникає між підприємствами в розрахунках за матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Поширеною формою отримання товарного кредиту є видача підпри

ємством векселів своїм постачальникам. Вексель

це цінний па

пір, письмове боргове зобов’язання чітко встановленої форми, яке засвідчує обов’язок підприємства-боржника сплатити певну грошову суму в певний строк своєму кредитору. Повна сума векселя включає номінальну суму та обумовлені у векселі відсотки.

Крім цього, підприємство, згідно з чинним законодавством України, має можливість і право додаткового випуску й розміщення власних цінних паперів на ринку з метою залучення додаткових коштів. Ця діяльність підприємства засвідчує також відносини позики і на практиці виступає як кредит під цінні папери підприємства.

В умовах ринкової економіки підприємство також має можливість виступати не тільки як емітент, випускаючи акції, обліга-

• ••

ції та векселі, але і як інвестор, вкладаючи вільні кошти в цінні папери інших підприємств та отримуючи дивіденди (доходи) від цінних паперів інших емітентів. Підприємство тим самим формує власний портфель інвестицій та зацікавлене в безпеці вкладень, у їх прибутковості та зростанні капіталу.

Вкладення в цінні папери досить ризиковані, тому необхідно постійно відстежувати кон’юнктуру фондового ринку, щоб збільшити прибутковість вкладень, а не втратити їх. Відстежувати кон’юнктуру фондового ринку підприємство може самостійно або за допомогою особливих компаній, які називаються трастовими.

Крім зазначених вище способів отримання додаткових коштів і можливостей, усі підприємства також мають змогу отримати зовнішні фінансові ресурси і як фінансові кредити, під якими

105

розуміють надання коштів підприємству як банками, так і небан-ківськими установами (кредитною спілкою, недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями тощо) в позику на певний термін для цільового використання та під відсотки.

Найбільш поширеною формою фінансових кредитів є банківський кредит. Підприємство бере банківський кредит не стільки й не тільки для покриття збитків та інших можливих прорахунків у діяльності підприємств. Підприємства зацікавлені в отриманні короткострокових банківських кредитів для поповнення оборотних коштів. Річ у тому, що підприємствами за рахунок власних коштів створюються мінімальні запаси сировини та матеріалів. Але потреба в коштах для цього протягом року коливається. Підприємства із сезонним характером виробництва мають у певний момент часу зробити такі запаси сировини, яких би вистачило на весь термін переробки. Тому в цих підприємств виникає потреба в додаткових коштах для накопичення сировини, і вони звертаються до банків, щоб отримати кредит. Наприклад, різкі коливання потреби в коштах відбуваються у підприємств, що переробляють сільськогосподарську сировину.

У сучасних умовах підприємство має доступ до позичкового фонду через систему комерційних банків. Основна функція комерційних банків

здшснення на договірних засадах кредитного, розрахункового й касового обслуговування підприємств та організацій. Усі напрямки партнерських відносин між підприємством і комерційним банком, у тому числі в галузі кредитування, регулюються двосторонніми договорами. У них фіксуються умови, за яких банк здійснює ведення рахунків клієнтів, кредитування, безготівкові розрахунки за їх дорученнями, касове обслуговуван-

• ••

ня, у тому числі проведення інкасації та перевезення грошових знаків, довірчі операції, консультативні послуги, пов’язані з банківською діяльністю, тощо.

Кредити, які надаються комерційними банками підприємствам, залежно від термінів кредитування поділяються на короткострокові, середньострокові й довгострокові.

Короткострокові кредити видаються банками терміном до 12 місяців в основному для збільшення фонду оборотних коштів. В окремих випадках короткострокові кредити можуть бути спрямовані на купівлю машин та обладнання.

Середньострокові кредити видаються банками терміном на

один-три роки, довгострокові кредити

на термін від трьох ро

106

ків і більше. Ці кредити видаються на збільшення фонду основних коштів підприємства (на закупівлю капітальних ресурсів), тобто на капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією під-

приємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології.

Підприємці у своїй діяльності стикаються не лише з недостатністю фінансових ресурсів, але і з різними видами ризиків. Більше того, в умовах ринкової економіки ризик є ключовим моментом підприємницької діяльності в усіх видах підприємництва. Характерні особливості ризику — невизначеність, несподіваність, невпевненість, припущення, що справа матиме успіх. В умовах політичної та економічної нестабільності в суспільстві міра ризику підприємців зростає.

Ризик

це можливість виникнення несприятливих си

туацій під час реалізації господарських планів і виконання фінансових рішень підприємства. Підприємець у своїй діяльності

стикається з різними видами ризику: виробничим, комерційним, фінансовим (кредитним), інвестиційним і ринковим.

Звичайно ж, підприємці намагаються мінімізувати можливість виникнення ризику і втрат від нього в господарській діяльності. Адже втрати від ризику можуть бути різними: матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу. Особливу групу становлять втрати від дії непередбачуваних чинників політичного характеру. Вони надають непередбаченості господарській діяльності підприємця, порушують ритм виробництва, знижують прибуток.

Одним із можливих способів мінімізації ризику і невизначеності в підприємницькій діяльності є страхування ризику. Страхування ризику —

— це передача страховій компанії відповідальності за певні ризики підприємця. Так, у практиці страхування поширені такі види страхування: капіталу (майна), перерв у виробництві, технічних ризиків, сільськогосподарських ризиків, перевезень та відповідальності.

Страхування підприємницьких ризиків в Україні здійснюють страхові компанії. Для цього страхова компанія укладає з підприємством договір, згідно з яким страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику (підприємству), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Діяльність страхової компанії є самоокупною, тому за свої послуги вона отримує від підприємства страховий платіж, за рахунок якого здійснює страхове відшкодування на випадок непередбачених подій, покриває свої витрати на ведення справи та отримує прибуток.

Таким чином, відносини між підприємством і фінансово-кредитними установами є взаємовигідними, вони надають можли-

107

вість останнім працювати за принципом самоокупності, а підприєм-

значно мінімізувати підприємницькі ризики, а також у разі

ствам

необхідності отримувати кредити чи вигідно вкладати свої гроші.

о

Навчаємося разом

Визначте, чи правильне твердження: «Страхова компанія заробляє гроші на нещасті підприємців та громадян».

Відповідь. Це твердження є неправильним. Страхова компанія чисту пає партнером як громадян, так і підприємців, оскільки несе відпові дальність перед ними за можливі збитки або негаразди, із якими сти каються люди. Вона відшкодовує підприємцям значну частину збитків Підприємці «розділяють* ризик зі страховою компанією, і за це готові сплачувати страхові внески. Страхова компанія дійсно є комерційною фірмою, тому вона не тільки повинна покрити свої витрати на ведення справи підприємства, а й отримувати прибуток. Страховий платіж включає як ці суми, так і суму, яка забезпечує виплати страхових сум самим підприємствам.

7

Запитання та завдання

1. Дайте визначення поняття «менеджмент». 2. Дайте визначення поняття «бізнес-план». Які розділи містить бізнес-план? 3. Дайте визначення поняття «фінансові ресурси підприє.мства». 4. Яки

ми є джерела утворення зовнішніх фінансових ресурсів підприємства? 5. Визначте сутність банківського кредиту та його види. 6. Поясніть, як страхування дає можливість мінімізувати ризики підприємств.

ПРАКТИКУМ

Тестові завдання

1. Підприємство — це суб’єкт господарювання, який здійснює виробничу діяльність: «

А із метою працевлаштування людей Б виключно на основі приватної власності В із метою виробництва продукції Г із метою отримання прибутку

2. За якою ознакою була проведена класифікація приватних, колектив них і державних підприємств?

А За формами власності Б за цілями діяльності В за способом створення Г за кількістю робітників на підприємстві

3. Якщо середні,ообліковн кількість працюючих на підприємстві не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн грн, то це: А мале підприємство

Б середнє підприємство

в

підприємство

Г бізнес фізичної особи

підприємця

4. Бухгалтерський прибуток за розміром:

А перевищує економічний прибуток, тому що він визначається без урахування внутрішніх (неявних) витрат Б перевищує економічний прибуток, тому що він визначається без урахування податків і відсотка за кредит В перевищує економічний прибуток, тому що він визначається без урахування постійних і змінних витрат Г дорівнює виторгу від реалізації

5. «Золоте правило бізнесу* стверджує:

А досягни обсягу виробництва, за якого MR = MC Б збільшуй обсяг виробництва, поки воно приносить нормальний прибуток

В нарощуй виробництво, поки Р>АТС Г нарощуй виробництво, поки TR = ТС

6. Установіть відповідність між змістом економічних понять та їх назвою.

1 Процес господарювання з виробництва про- А Посередницьке

?

дукції, виконання робіт та надання послуг

2 Основу підприємницької діяльності становлять операції й угоди з купівлі-продажу товарів

3 Об’єктом купівлі-продажу є гроші, іноземна валюта, цінні папери (акції та облігації)

4 Підприємець сам не виробляє і не продає товар, а пов’язує людей і фірми в процесі товарного обміну у товарно-грошових операціях

Запитання та завдання

підприємництво Б Фінансово-кредитне підприємництво В Виробниче підприємництво Г Комерційне підприємництво

1. Під час збою комп’ютерної програми в звіті про діяльність фірми залишилися лише кілька цифр. Відновіть утрачені дані.

Q

FC

VC

ТС

AFC

AVC

АТС

МС

0

120

10

40

20

ЗО

548

6

*

109

2. За даними табл. 7 (с. 94) накресліть графіки, перший із яких

ілюструє загальні витрати, постійні витрати та змінні витрати,

другий

усі види середніх витрат підприємства та граничні ви

трати. 3. Проілюструйте графічно випадок максимізації прибутку, випадок мінімізації збитків та випадок закриття фірм за даними табл. 8 (с. 97). 4. Поясніть, чи правильне твердження: «Малий бізнес є передумовою створення ринкової економіки».