Альба Де Чеспедес

— Я подумала собі: він південець, так невже в суботу десятого серпня о п’ятій він буде на службі? Але мені сказали: «Зачекайте». — Тобі було тоді непереливки, га? — Ні, я знала, що ти перелякаєшся і скажеш: облиш. Після того, що ти довідався про тітку Джованну… — Овва, ще була й тітка Джованиа… — Ні, …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (27)

— Ні. Якщо ви хочете йому щось передати… — Дякую. Скажіть лише йому, що дзвонив Пікуті. В понеділок уранці Джуліо прийшов до контори. Був переддень свята Вознесіння. Стоянки на площах були вільні, круг фонтанів не купчилися машини. Джуліо міг стати перед самою конторою. Дочекатися цього понеділка коштувало йому стільки зусиль, все одно як ухопитися за …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (26)

— Поверхом нижче, там якесь свято доброчесного товариства,— сказав Ернесто і по-змовницькому підморгнув. Івана стояла на терасі й роззиралася довкола цілком невимушено. Зате Джуліо — чи то від довгого чекання, чи тому, що при Ернесто він не міг одразу її обійняти — волів би, щоб Івана взагалі не приходила. Він не знав, що їй сказати, …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (25)

— Скільки? — сказав Джуліо, дорікаючи собі, що не захопив з собою чекової книжечки. — Ні, так одразу не знаю скільки. Я записала все точно в зошит, але, боронь боже, ніяких грошей ми од вас не хочемо, тільки поради, поки ще не пізно; потім 1 Хай би там що (франц.) уже, як почнуть роздзвонювати в …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (24)

— Боїться? Не боїться нічого. Він хоче ускочити, а потім вибратися з цього. — Але навіщо? — Просто так, з примхи. — За такі примхи дорого платять,— зауважила Да-рія.— Він хоч багатий? — Так, середнє. — Закоханий? — А, це так. Або, мабуть, ні: вона йому подобається. — Розумію. Боюся, що це не так. Якби …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (23)

— Кажуть, що це цілком природно, і коли жінка подивиться на маля, то про все забуде. — Дурниці. А знаєш, що сьогодні ще жінки вмирають при пологах? — Це треба бути страшенно нещасливою. — Отже, ти хочеш дітей? — А хіба я про це вирішую? Як не будуть, то не будуть, а як будуть, то …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (22)

не хвилюйся, це завжди потрібно. Особисте життя для нас, співробітників «Малої Ведмедиці», аж ніяк не привабливе; ми поборники такої рівності, що поважає й думку іншого, й аби те, що ми проголошуємо, здобуло належний розголос, як би ми обійшлися без фатуму, без святості? Людина по-справжньому боїться тільки зустрічі сама з собою; зло їй править за ширму. …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (21)

— Ну з цим листом на віа Сардінія. Потім куплю біфштекси, нам треба підживитися. Він був такий жвавий, що Джуліо запитав його: — У тебе якісь новини? — Ні, (ЗІн не показався, але дарма. Озветься наприкінці місяця, коли стануть потрібні гроші. Мені вельми прикро, що вчора ввечері ви згаяли стільки часу зі мною. Але тепер …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (20)

Він підтвердив, хоч і не зрозумів нічого. Івана самими губами пояснила: — Ієрихонська Труба! Крізь вузьку щілину в прочинених дверях вони побачили лису бабусю в довгій спідниці з біноклем у правій руці. — Це ви, синьйоро Чезіро? — запитала синьйора Аделіна і нахилилася; ніби шукаючи дитину під час гри в жмурки: — Дуже рада, що …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (19)

— А навіщо мені бути такою, як інші? Я ніколи такою не була. Коли мені було десять років, зі мною діти не хотіли бавитись, і я почувала себе незграбною лялькою, бо була товста й не дуже метка. — А тепер скажи: коли ти прийдеш до мене? — Я Ще не дала тобі слова, не набридай, …

Continue reading Альба Де Чеспедес, «Лялечка» (18)