Зденєк Плугарж

Вєрка почула ці слова, але все ще нічого не могла зрозуміти. Та раптом у її затуманеній голові прояснилося, і вона аж очі заплющила від радісної думки: «Я більше не повернуся до «Штєпанки»!—Ця думка приголомшила її своєю раптовістю.— Авжеж! Як же інакше? Мати нарешті вийде заміж, у нас буде справжня сім’я, то чого б це я …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (52)

— Зачекай трохи, Анно, я ще не знаю… Вєрка подзвонила. їй відчинила мати і простягла до неї руки. — Нарешті! А я вже боялася, що старий тебе не пустить. — Можеш бути спокійна, він уже давно в моїх руках. Чим ти так намазалась? — Це білок з лимонним соком, не смійся! — Кіті похмурніла.— Треба …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (51)

— Звичайно! Чому б ні? Войта хвилювався, і телефонна трубка тремтіла в його РУЦІ— тч — Тату, я… Це ж, мабуть, було б чудово… — Не квапся, синку, це не дрібниця, ідеться про все твоє життя. Увечері ми підемо з тобою кудись повечеряти й там усе обміркуємо. — І ще одне, тату… Але не зараз, …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (50)

Пеша вперше погодився з Марешем. «Що не кажи, але цей чоловік у дечому має рацію!» — В одному я, звичайно, згоден з вами: власними силами людина нічого не доб’ється. Я ходжу до деяких батьків, але це майже нічого не дає. І все ж таки я робитиму це доти, поки не вдасться виховання правопорушників частково перенести …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (49)

За чверть години вона вийшла з перукарні і ще раз кокетливо оглянула себе в дзеркалі. «Слава богу, тепер у мене природний колір волосся. Ото буде чудасія: цей шалапут мене й не впізнає!.. А розсада?» Раптом вона завмерла, побачивши знайоме обличчя з широченною нижньою щелепою, блискучий череп… Не встигла вона отямитись, як вихователь Пеша зупинився перед …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (48)

— На, не плач,— Лібор тицьнув йому в руки свій прутик з підсмаженою ковбаскою. Францек під загальний регіт підсмикнув штани й почав шукати свій черевик, який загубив у цьому гармидері. Та хлопці, мабуть, десь заховали черевик, і Францек кілька хвилин стрибав на одній нозі. Францек був героєм дня. Він сидів на камені, досмажуючи ковбаску, і …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (47)

Мареш потис йому руку. Францекові це полестило. В ту ж мить у голові в нього майнула рятівна думка, і він швиденько розповів, що його не допускають до виготовлення турбіни, а він усією душею прагне хоч як-небудь узяти в цій справі участь. Мареш уважно вислухав його, киваючи головою, потім спинив погляд на порваному Францековому светрі. — …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (46)

Але тепер я можу іронізувати скільки зовгодно, від цього легше не стане! Сподівався, що відмежуюсь від усього й чекатиму, чекатиму… А вийшло, що пливу за течією, прикидаюся так, що аж самому гидко, навіть беру участь у засіданнях заводської ради, виголошую безглузді ідейні промови, від яких мене нудить! З самого початку я грав перед Анною, а …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (45)

Францек щасливо усміхався, виструнчившись від хвилювання, мов на параді. Це була знаменна хвилина! Досвідчений майстер, якому довірили виховання підлітків, один з найкращих на заводі, просто не знав, що йому й сказати!.. — Коли ж ги почав допомагати батькові? — Хіба я знаю? Мабуть, із другого класу, якщо не раніше. Батько завжди лупцював мене, коли ловив …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (44)

Дівчатам було трохи смішно і трохи дивно з нової вигадки директора, але його слова зачепили їхнє жіноче самолюбство. Кілька рук піднеслося над головами, і Ма-реш, зітхнувши з полегкістю, крадькома перезирнувся з Вєркою. Від нього не сховалося те, що в глибині її очей блиснув вогник схвалення. Однак дівчина тут же відвернулася. — Вєрка відведе всіх до …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (43)