Проза

Вона знову почала прислухатись до того, що говорив Емілек. — Якось ми пішли з мамою і татом на прогулянку, і я побачив, як візник б’є батогом коня. Я сказав про це татові, а він весь почервонів, кинувся до візника, накричав на нього, вирвав йому з рук батога і поламав об коліно. Тоді візник схопив тата …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (8)

— Не б’ють тебе в «Регіні»? Хлопець здивовано похитав головою. — Качечка хороша та й інші виховательки теж, і Ерна. А пан Востржейш, наш… психолог, сказав, щоб нам перед сном грали музику або розповідали казки, то я іноді й сам не пам’ятаю, коли засну, А буває так, що довго не можу заснути… — Чому? Емілек …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (7)

Францек не докінчив. Ляпас по правій щоці, по лівій, він злякано відсахнувся, вдарився потилицею об стіну. Нові удари сиплються на нього. Очі у батька налиті кров’ю, голос зривається: — Негідник, злодій, у виправний будинок тебе!.. Рідного батька обкрадати, паскуда! Францекові зовсім не болить, він чує тільки звуки ударів і відчуває, як від них здригається його …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (6)

— Гаразд, сподіваюсь, що це слово справжнього мужчини!— подав йому Мареш руку. Густав стиснув її своєю брудною, мокрою від сліз правицею і, притулившись гладкою спиною до холодної стіни, приголомшено дивився вслід директорові. Мареш поспішав додому і за хвилину вже забув про цю подію. В вухах у нього все ще звучав Войтішеків голос. Це він дзвонив …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (5)

— Сідай, Юлішко. Що б ти сказала на те, якби я дозволив тобі поїхати до матері й батька? — У гості? — Нижня щелепа у дівчини здригнулась, очі неймовірно розширилися. — Ні, назовсім. Щось затремтіло на її смаглявому обличчі, в очах відбилися подив, неймовірна радість і страх, що над нею кепкують; але людина за столом …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (4)

— А ти не могла піти до пані Буріанової, щоб дала вам щось поїсти? — Її не було дома.—Танка знайшла на підлозі соску й намагалася встромити її у рот заплаканому Іржікові. — Францеку! Даси дітям повечеряти, помиєш посуд і, перш ніж лягти спати, просвердлиш у кронштейнах дірки по вісім міліметрів, пан Майєр прийде по них …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (3)

— І не стійте наді мною, я не дитина! Проте Анежка терпляче стояла у ванній, аж поки Вєрка, все ще палаючи гнівом, не намилилась од голови до п’ят. За чверть години дівчина з приємним почуттям полегкості у всьому тілі сіла за стіл у порожній їдальні: всі вже давно пообідали. Порція була чимала, і Вєрка на …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек (2)

ХАЙ КИНУТЬ В МЕНЕ КАМЕНЕМ РОМАН РАДЯНСЬКИЙ письменник КИЮ —1972 Малюючи складні переплетіння И(Чехосл) людської долі, простежуючи, як пра- П40 гнуть люди знайти духовний контакт і як трагічно втрачають його, якою небезпекою обертається неувага батьків до власних дітей, автор показує тяжкий процес руйнування кількох сімей, темну стихію алкоголізму й розпусти, згубний вплив вулиці, слизьку стежку …

Continue reading Хай кинуть в мене каменем, Плугарж Зденек