Проза

— Справді. — Шанявський зачинив двері й швидким рухом приклав тонку долоню до обличчя, що означало замислення. — Сьогодні тут був ваш молодий співробітник, який розпитував про якогось смаглявого хлопця. Я йому розповів про дві речі… Попельський роззирнувся помешканням Шанявсько-го, яке той протягом кількох років винаймав у власника наріжного шинку. Воно було вмебльоване крикливо, з …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 15)

Попельський глянув на Мокка. Сатир умить перетворився на уважного слідчого. — Мені здається, — Мокк замислився, — що тут треба дещо додати… — Гадаю, мені відомо, що ви маєте на увазі, пане кримінальний директоре. — Попельський позирнув на Зарембу. — Обернися, Вілеку, і трохи зігни спину! Тут немає на чому писати, то напишу на твоїй …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 14)

Попельський підвівся, поправив на носі темні окуляри й став за столом Зубика. Начальник і не думав поступитися йому місцем, показуючи цим, що дає йому слово лише на хвилину. — Головний підозрюваний… — Попельський намагався говорити повільно; власне кажучи, майже всі присутні в кабінеті львівські поліцейські, крім Стефана Цигана, свої поліційні звання отримували ще за часів …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 13)

Вигукнувши це, Попельський побіг назад до Оссолі-неуму. Підійшов до столика, за яким ще недавно сиділа Ядзя Вайхендлер. Там і досі лежала його візитка. Попельський схопив її, подер навпіл, плюнув на неї й викинув у кошик для сміття. Перш ніж сісти до «Шевроле», за кермом якого сидів Заремба, комісар зняв котелка й підійшов до низенької огорожі …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 12)

Краус відвернувся від Мокка й підійшов до столу. Повільно всівся за широкою, блискучою стільницею. Він удавав спокійного, але про його справжній настрій свідчила набрякла жилка на лобі, яка з’явилася відразу після Моккових слів. — Вам лише здається, що ви підлеглий полковника фон Гарденбурґа, — тихо просичав Краус. — А насправді ніхто не зможе захистити вас …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 11)

— Воно й не дивно, що з помилками… Дивне прізвище, як на цигана… То що, пане Попельський? У нас є такий Трембащкевич? — Перепрошую, Тремоащикевич. Я перевірив це вчора в нашій картотеці й у відділі реєстрації громадян. -Попельський кашлянув. Він ненавидів сигари «Патрія», які курив Зубик. — Людини з таким прізвищем немає. Учора я надіслав …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 10)

— Не переживайте так, татусю! — Рита стиснула олівець своїми дрібними гарненькими зубками. — Я неод мінно виправлюся наступного семестру. Просто я ненавиджу ці дурні вправи, які треба перекладати латиною! Краще вже Цицерон! О, подивіться, татку! От, наприклад цей дурний лист від Броніслава до Станіслава. Вона підвелася, узяла книжку однією рукою, а другу піднесла догори, …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 9)

Запанувала мовчанка. Бандити, усміхаючись, дивилися на Попельського. Йому здавалося, що всі навколо здіймають догори чарки й п’ють за здоров’я розпусної сімнадцятирічної Рити. Налив собі третю чарку, спорожнивши пляшку. Пив маленькими ковтками. Комісар хотів, щоб горілка пекла його, щоб ця палюча рідина, яка дерла горло, була наче кара за всі провини, що їх він *фест (льв. …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 8)

— А холера ясна! — верескнув він і почав гидливо витирати підошву об бруківку, подумки проклинаючи свою звичку одягатися, наче денді. — Якби я вбрав грубі зимові черевики, не було б проблеми. Кілька метрів Попельський пройшов, щомиті витираючи підошву об каміння, а тоді опинився під єдиною на подвір’ї лампою, яка тьмяно освітлювала вхід до пивниці, …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 7)

— Ну, як це сказати… Темна, смаглява, чорноволоса, темноока. Мокка здивував прикметник «темноока». Рідко вживаний, нетиповий, літературний, стилізований. Глянув на Полера. Занадто вишукане слово, як на візника. — Ну, гаразд, але є ще одне. Чому ви не допомогли тій молодшій донести валізу до готелю? Здається, вона була дуже важка. — Бо та друга занесла. Схопила …

Continue reading Голова Мінотавра, Вхід до лабіринту, Марек Краєвський (частина 6)