Ремесла

„іка теж мала середник, але заиіСТь Гаріи<"пкіп робилися пулі які захиц». ”, клейма від пошкоджень. Сріблом Пр„. кпашали також корінець, береги „бо* дошок, простір МІЖ головними клеймами Т0ІД Проте У першій половині XVII Ст. оправи оздоблюються ще дуже скромно, ПОРОГОДІННІ метали використовуються досить економно, для прикрас застосовуються лише невеликих розмірів ,Іа. ріяшики, середники та деякі …

Continue reading Українське золотарство частина-7

Однак в цілому ио Україні гмнрки не набули великого поширення, на виробах вони зустрічаються дуже рідко. У XVI—XVII ст. серед українських золотарів існував звичай підтісувати вироби, тобто ставити своє ім’я і прізвище. Підписи майстрів можна бачити і на виробах XVIII—XIX ст., але рідше. В цей період частіше зустрічаються їх тавра у вигляді ініціалів. Поряд з …

Continue reading Українське золотарство частина-6

зображено новозавітну трійцю, на спідній — старозавітну трійцю. На овальних наріжниках чільної дошки — євангелісти з своїми символами Наріжники зв’язуються між собою пишним витким листям аканта. Такого самого характеру орнаментальні прикраси і на спідній дошці. По вільному полю навколо середників обох дощок розкидано по шість зірок. З напису, який зроблено на малюнку чільної дошки, дізнаємося, …

Continue reading Українське золотарство частина-5

Зояотаря-підсусідка, на прізвище Василь Шиляревський. мав також київський полковий суддя Стефан Барановський. Шиляревський, родом 3 містечка Бобровиці, був сином «значкового товариша», з ним жив його брат Андрій. В золотарській майстерні Шнляревського працював і найнятий підмайстер Андрій Федорович, родом з Прилук, якому хазяїн платив за роботу по 22 крб. на рік і видавав харчі. У майстра …

Continue reading Українське золотарство частина-4

Актові документи свідчать, що на початку XVI ст. у Києві було розвинуто багато різних ремесел. У грамоті литовського князя від 1505 р. на ім’я київського воєводи Дмитра Путятпча згадуються «золотари п крав-цьі, купшерьі, і ковали, и шевцьі, и винники, п хлебшіцьі, и перекупники, и рьіболове її пньїе люде»2. В 1518 р. у Києві уже був …

Continue reading Українське золотарство частина-3

Невелика за обсягом журнальна стаття П. Щурята «Українці золотарі у Львові XIV—XVII ст.» яка, но суті, с рецензією на вищезгадану книгу «Поділи*, 1912. .V 21, 22 9 В. Лозінського, доповнює історію львівського золотарства ціншіми даними, вносить певну ясність в питання про національний склад майстрів та соціальне становище золотарів — українців і вірмен. Є. Кузьмін у …

Continue reading Українське золотарство частина-2

Вироби українських золотарів, икі жили в XVI— ХУШ ст., і ЛОСІ не втратили своєї чарівності. Вони приваблюють нас чудовим декоративним оздобленням, реалістичністю трактування сюжетних композицій. Про митців, які своєю самобутньою творчістю вписали яскраву сторінку в Історію художньої спадщини українського народу,розповідає ця книга. _ І І*.пате п розмаїте мистецтво створив український народ. Яскравим свідченням цього с …

Continue reading Українське золотарство

Список ілюстрацій 1. Весільний головний убір молодої. Західне Поділля. Початок XX ст. (ІН АН України. Фонд одягу, ЕП / 22832)…… 2 2. Спосіб пов’язування намітки. Центральні області України. За Шафонським (ЦНВ АН України. Відділ рукописів. Ф. VIII. Од. зб. 185 м. Арк. 22)………….. 6 3. Спосіб пов’язування намітки. Центральні області України. XVIII ст. За Шафонським …

Continue reading Традиційні головні убори українців. Г.Г. Стельмащук (частина 57)

Ідея головного убору — як посередника між земним і небесним — залишалась незмінною в усіх народів, а її втілення в побут підпорядковувалось о бере говій, знаковій і естетичній функціям. Вінок —як оберег, знак-символ повноліття дівчини, атрибут і символ нареченої, посередник між середнім (людиною) і верхнім надприродним світами побутував у всіх слов’янських (і не лише слов’янських) …

Continue reading Традиційні головні убори українців. Г.Г. Стельмащук (частина 56)

14 Рыбаков Б. А. Язычество древних славян.— С. 519. Особливим, своєрідним комплексом виступають обрядові головні убори в XIX — на початку XX ст. В них поєднувалась вся сума функцій і вся сума художньо-естетичних законів. Обрядові головні убори були найтісніше пов’язані із духовним світом людини. Тому на формування естетичної функції мала великий вплив функція увінчування, яка, …

Continue reading Традиційні головні убори українців. Г.Г. Стельмащук (частина 55)