РОЗДІЛ 34. АЛЕРГЕНИ

Алергенами називають антигени і гаптени, здатні індукувати алергійні реакції. Алергенні властивості можуть мати речовини будь-якої природи: від простих сполук до складних — білкових і білково-полісахаридних комплексів.

Усі алергени поділяють на дві великі групи:

1. Ендоалергени, що утворюються всередині організму (ними

можуть бути клітини, ушкоджені інфекцією, хімічними, фізичними й іншими впливами).

2. Екзоалергени — речовини, що впливають на людину ззовні.

У свою чергу екзоалергени поділяють на дві великі групи: алергени інфекційної і неінфекційної природи.

        &

НЕІНФЕКЦІЙНІ АЛЕРГЕНИ

До неінфекційних алергенів відносять: пилкові, харчові, побутові, епідермальні, інсектні, лікарські й промислові (Л.В. Лусс).

ПИЛКОВІ АЛЕРГЕНИ

Це алергени рослинного походження. Вони найчислен-ніші: за даними літератури, сьогодні налічується близько 100 видів пилкових алергенів.

Найвираженіші алергенні властивості має пилок, що містить сапоніни, прості аміни, прості алкалоїди (пилок маренових, амарантових), ефірні олії (родина рожевих, айстрових), значну кількість білка (родина бобових, тонконіг). Найменше виражені алергенні властивості має пилок рослин, що належать до класу хвойних, кипарисових, тисових і соснових. Пилкові алергени поділяють на такі групи:

1) злакові трави (тимофіївка, єжа збірна, лисохвіст, пирій, вівсяниця тощо);

2) культурні злаки (овес, пшениця, ячмінь, жито, кукурудза);

3) рослини, що культивують (цукровий буряк, конюшина, щавель, соняшник);

4) дерева (дуб, клен, вільха, ліщина, береза, тополя, осика, сосна, ялина, липа тощо);

5) бур’яни (кульбаба, амброзія, подорожник, кропива, полин, лобода тощо);

6) фруктові дерева (яблуня, вишня, груша).

7) садові квіти (маргаритка, троянда, тюльпан, нарцис, лілея).

Установлено, шо здатність спричинювати алергійні захворювання

асоціюється з наступними властивостями пилку:

1) значна поширеність у регіоні проживання пацієнта;

2) наявність у повітрі в значних кількостях;

3) легке перенесення вітром (пилок трав, бур’янів, дерев тощо), тобто легкість та летючість;

4) алергенні властивості.

Роль різних пилкових алергенів у розвитку алергійних захворювань (полінозів) у різних кліматогеографічних регіонах неоднакова.

696

Найбільш алергонебезпечним є пилок таких рослин:

1. Злакові трави (тимофіївка, вівсяниця, райграс, єжа збірна, лисохвіст, пирій, тонконіг, пажитниця, мітлиця, вівсець, овес порожній, ковші, житняк).

2. Культурні злаки (жито, пшениця, овес, кукурудза, просо).

3. Рослини, що культивують (соняшник, рицина), або рицинові (боби, горчивера, шавлія).

4. Бур’яни (кульбаба, подорожник, полин, лобода, амброзія, кропива).

5. Дерева (береза, вільха, ліщина, дуб, тополя, ясен).

6. Фруктові дерева (яблуня, вишня, персик, морель, груша).

7. Садові квіти (гвоздика, хризантема, нарцис, жоржина, маргаритка, календула, троянда, тюльпан, гладіолус, лілея, айстра).

ХАРЧОВІ АЛЕРГЕНИ

Ними можуть бути будь-які продукти харчування або речовини, що утворюються в результаті їх перетравлювання, кулінарного оброблення, тривалого зберігання.

Вважають, що найвираженішу алергенну активність мають продукти білкового походження (тваринні й рослинні білки). Жири, вуглеводи, мікроелементи частіше спричинюють псевдоалергійні реакції.

До найпоширеніших харчових алергенів належать: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниця, суниця, яйця, м’ясо тварин і птахів, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морква, буряк, томати, гречана крупа, злаки (жито, пшениця, пшоно, рис, кукурудза), бобові, горіхи.

Молоко.. Найвираженіші алергенні властивості має коров’яче молоко. При алергії до молока можливі алергійні реакції і на продукти, до складу яких воно входить (наприклад макаронні, кондитерські вироби тощо). Підвищення жирності молока й відсоткового вмісту білка збільшує алергенні властивості молока. Моноалергія до молока спостерігається рідко. Щодо перехресних алергійних реакцій на білки коров’ячого і козячого молока, думки вчених суперечливі.

Яйця. У структурі харчової алергії яйцям відведено значне місце як за поширеністю, так і за тяжкістю клінічних проявів.

Алергійні реакції індукуються яйцями різних птахів, однак на практиці частіше спостерігається алергія до курячих яєць. Алергенність яєць визначається білком, до складу якого належать, принаймні, чотири алергени: овальбумін, овомукощ, кональбумін, лізоцим. Алергійні реакції можуть розвиватися і на продукти, до

складу яких входять яйця: майонез, соуси, кондитерські вироби, деякі макаронні вироби тощо.

Варто пам’ятати про можливість розвитку алергійних реакцій під час проведення щеплень вакцинами, що містять домішку тканин курячого ембріона або різних частин плідного яйця (наприклад, щеплення проти кліщового енцефаліту, жовтої гарячки).

Риба і рибні продукти. Риба, так само як молоко і яйця, належить до найпоширеніших і значних харчових алергенів, здатних спричинювати алергійні реакції різного ступеня тяжкості: від місцевих, шкірних, до тяжкого анафілактичного шоку зі смертельним наслідком.

Риба містить безліч антигенів, що мають виражену алергізивну активність. Здебільшого алергени риби стійкі до нагрівання (термостабільні), через це часто трапляються алергійні реакції як на сиру, так і на варену й смажену рибу. Нерідко алергія до риби поєднана з підвищеною чутливістю до раків, крабів, креветок і продуктів, виготовлених із них. Більше за інші вивчено алерген, виділений із тріски. Він термостабільний, стійкий до впливу ферментів і міститься переважно в білому м’ясі риб.

У паровому дистиляті, що утворюється під час варіння риби, було виявлено алерген, що одержав назву М-антигену. До нього чутливі 10 % усіх хворих з алергією до рибних продуктів. При алергії до М-антигену алергійна реакція з’являється не лише під час вживання риби й рибних продуктів, а й навіть у разі вдихання пари, яка виділяється при їхньому готуванні.

М’ясо. Алергійні реакції на м’ясо відзначають значно рідше, ніж на рибу, що пояснюється денатурацією їхніх білків і фізико-хімічних змін, які відбуваються під час термічного оброблення.

Можливий розвиток перехресних алергійних реакцій на м’ясо різних видів тварин і птахів. Наприклад, алергійна реакція на м’ясо кроля може поєднатися з алергією на куряче або інше м’ясо.

Варто враховувати і можливість розвитку перехресних алергійних реакцій на м’ясо тварин і сироваткові препарати, отримані від цих видів тварин (наприклад, на конячу, бичачу, протидифтерійну сироватки, які застосовують з лікувальною і діагностичною метою).

Зернові продукти — часті харчові алергени рослинного походження, що пов’язано з білками, які належать до їхнього складу (наприклад, глутен, проламін). Із білків пшеничного борошна виділено до 40 алергенів, здатних зумовити алергію в людини (альбумін, глобулін, гліадин тощо). Пшениця — один із найзначніших харчових алергенів серед злакових культур.

Овочі та фрукти. Алергійні реакції на фрукти можуть мати перехресний характер. Так, у хворих на поліноз (алергія до пилку

698

рослин) можлива алергія на фрукти, що мають загальні алергенні структури з пилком відповідних дерев.

Алергія на фрукти частіше проявляється непереносимістю якогось одного виду плодів, однак вона може бути і полівалентною (наприклад, непереносимість різних сортів яблук, цитрусових, суниці тощо).

Алергія до овочів може бути самостійним проявом або поєднуватися з іншими алергійними захворюваннями. Так, у хворих на поліноз часто відзначається підвищена чутливість до моркви. Можлива алергія одночасно до декількох видів овочів. Більшість алергенів, що входять до складу овочів і фруктів, термолабільні і під час нагрівання (кип’ятіння) втрачають свою алергенну активність.

Бобові, горіхи. Раніше вважалося, що алергія до бобових (горох, квасоля, соя тощо) розвивається відносно рідко. Однак останнім часом споживання цих продуктів збільшилось, унаслідок чого почастішали випадки харчової алергії до них.

У країнах, де широко вживають сою і продукти з неї (молоко, масло, борошно тощо), випадки алергійних реакцій на сою досить часті.

Виражені алергенні властивості мають гриби, горіхи. При алергії до горіхів можуть розвиватися тяжкі алергійні реакції і на продукти, до складу яких входять горіхи навіть у мізерній кількості, аж до слідів (горіхова олія, косметичні засоби).

Варто пам’ятати, що при прямій алергії до кави і какао можливі перехресні реакції на бобові (квасоля, горох, сочевиця тощо).

ПОБУТОВІ АЛЕРГЕНИ

До них належать алергени домашнього пилу, пір’я подушки, бібліотечного пилу, групи матеріалів для виготовлення м’яких меблів (морська трава), акваріумних кормів.

Алергени домашнього пилу цуже різноманітні за своїм складом. Вони включають речовини тваринного, рослинного походження, продукти життєдіяльності грибів, комах, бактерій. Основною складо-вою частиною домашнього пилу є кліщі роду Dermatophagoides. Особливо активно розмножуються в жовтні й у березні-квітні.

За даними Інституту імунології (Росія), на алергію до домашнього пилу страждають 80 % хворих на бронхіальну астму, 11 % хворих на кропив’янку і 46 % хворих на алергійний риніт і кон’юнктивіт.

Основна роль в алергізивній активності домашнього пилу належить мікрокліщам роду Dermatophagoides pteronyssinus, які отримали назву пір’яних кліщів. Кліщі, які містяться в домашньому пилу, харчуються лусочками епідермісу, цвілевими грибами й іншими органічними продуктами.

Для їхньої життєдіяльності необхідні вологість у межах 70—80 %, температура повітря 20—25 °С та кисень.

В 1 г домашнього пилу міститься декілька тисяч особин. Важливо пам’ятати, що для розвитку алергії мають значення як живі, так і неживі кліщі, а також продукти їхньої життєдіяльності. В організм кліщі потрапляють інгаляційним шляхом (під час дихання).

Останніми роками як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками доведено значну роль тарганів у розвитку алергійних реакцій. Частинки їхнього тіла, яєць і продуктів життєдіяльності теж відносять до домашнього пилу.

ЕПІДЕРМАЛЬНІ АЛЕРГЕНИ

Ці алергени можуть входити до складу домашнього пилу й мати самостійне значення в розвитку клінічної картини алергійних захворювань. До них належать: лупа людини, коня, свині; шерсть собаки, кішки, кроля, морської свинки, миші; вовна, вівці, кози тощо.

Питання про наявність алергії до епідермальних алергенів особливо важливе для осіб, які постійно працюють із тваринами й птахами (зоотехніків, працівників віварію, лаборантів і науковців, що мають постійний контакт із тваринами).

Частота алергії до домашніх тварин становить від 1 до 4 % у дорослих і до 11 % у дітей. Частіше зустрічається підвищена чутливість до шерсті собак і кішок. Є дані щодо більшої алергізивної активності слини кішок і собак порівняно з їхньою шерстю.

Епідермальні алергени потрапляють в організм різними шляхами: інгаляційним, контактним (під час погладжування тварин) тощо. Розвиток алергійних реакцій на епідермальні алергени можливий не лише під час безпосереднього контакту людини з тваринами, а й у разі зіткнення з різними виробами (пухові й пір’яні ковдри, одяг з хутра тощо).

ІНСЕКТНІ АЛЕРГЕНИ

Це алергени комах, що містяться в їхній слині, отруті, тілі. Алергійна реакція з’являється під час укусів перетинчастокрилих, двокрилих і клопів, а також у разі контакту з виділеннями і частинками тіла комах або під час вдихання цих частинок.

Алергійні реакції на укус перетинчастокрилих комах відзначаються особливою тяжкістю клінічного перебігу й високим рівнем смертності.

Вважають, що алергія на укуси перетинчастокрилих комах частіше розвивається в осіб, які вже мають якусь форму алергійного

700

захворювання, наприклад гіперчутливість до пилку рослин, харчових і побутових алергенів. Алергійні реакції на укуси комах варто відрізняти від токсичних реакцій, що з’являються під час множинних укусів, особливо в ділянку обличчя й голови.

Найвираженішу алергенну активність має отрута перетинчастокрилих, що зумовлено вмістом у ній мелітину, фосфоліпази А, гіалуронідази, апаміну, кислої фосфатази.

Отрута рудих мурашок так само, як і отрута перетинчастокрилих, містить фосфоліпазу А, гіалуронідазу, з якими пов’язана її алергізив-на активність. Після укусів рудих мурашок розвиваються прямі алергійні, псевдоалергійні й токсичні реакції, що можуть проявлятись як місцевими симптомами (набряки, свербіж, кропив’янка, печіння, біль тощо), так і системними, аж до анафілактичного шоку.

Алергійні реакції на укуси комарів становлять, за даними різних авторів, до 15 % від усіх випадків алергії до комах. Перебігають вони тяжко, проявляючись кропив’янкою, набряком Квінке, спазмом гладеньких м’язів бронхів (напад ядухи), алергійним ринітом, алергій-ним кон’юнктивітом.

Останніми роками нерідко з’являються повідомлення про алергійні реакції на укуси й контакт із клопами, тарганами, борошняними кліщами, жуками й багатьма іншими комахами.

МЕДИКАМЕНТОЗНІ АЛЕРГЕНИ

До них належать хімічні, ферментні препарати і продукти синтезу грибів. Лікарські препарати — це в основному гаптени, які стають прямими алергенами лише під час кон’югації з білком-носієм.

ПРОМИСЛОВІ АЛЕРГЕНИ

Це хімічні й біологічні забруднювачі навколишнього середовища. Серед хімічних речовин алергенами є метали та їхні солі, пестициди, синтетичні полімери. Вони спричинюють професійні алергійні зах-ворювання.

Клінічна імунологія та алергологія: Підручник Г.М. Драннік