3.3. АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ

Для проведения загальної анестезії та ШВЛ крім наркозного і дихального апаратів потрібен комплект спеціальних анестезіологічних інструментів.

Ларингоскоп (мал. 18) застосовують головним чином для інтубацїї трахеї. Його можна використовувати для деяких лікувальних та діагностичних маніпуляцій у ротовій порожнині, в ділянці глотки і входу в гортань. Ларингоскоп складається з двох частин: клинка-шпателя з лампочкою,

Наркозно-дихальна апаратура та анестезіологічний інструментарій 47

розташованою па кінці клинка, і рукоятки з електричними елементами живлення всередині.

Існує два різновиди клинків: прямий і зігнутий. При інтубацн прямим клинком захоплюється надгорташіик, що може призвести до надмірного подразнення блукаючого нерва, зігнутим — це ускладнення е неможливим, оскільки надгортанник не захоплюється, а упор робиться на кутик між надгортанником і коренем язика. Вибір розміру І форми клинка визначається анатомічними особливостями дихальних шляхів хворого і навичками аиесте-зіолога.

Ендотрахеальні трубки (мал. 19) призначені для іитубації трахеї, проведення ецдотрахеального наркозу і ШВЛ. їх виготовляють із термопластичної пластмаси. Ендотрахеальні трубки мають різноманітну конфігурацію. Найчастіше застосовують рівномірно зігнуті трубки. Ендотра-хеальні трубки досить жорсткі, інколи застосовують армовані трубки, що зменшує можливість згинання їх під час наркозу і ШВЛ, проте одночасно збільшує ризик травматизації слизової оболонки ротової порожнини, глотки, трахеї, ушкодження голосових зв’язок під час іитубації.

Грубки мають різні розміри. Номер трубки відповідає її потроєному зовнішньому діаметру в міліметрах (міжнародна шкала Шар’єра). Герметичне прилягання трубки до стінки трахеї забезпечується за допомогою роздувної манжетки. Ступінь роздування манжетки контролюється спеціальним балончиком, розташованим на початку повітроносної трубки, за допомогою якої манжетка з’єднується з атмосферою; через цю трубку роздувають манжетку. Трубка з дуже роздутою манжеткою, тривало перебуваючи в трахеї, може викликати порушення кровообігу в місці прилягання манжетки до стінки трахеї з подальшим утворенням некротичних ділянок і пролежнів.

Для іитубації однієї легені використовують одноканальні трубки, які вводять безпосередньо у головний бронх. Роздільну інтубацію легень для окремої їх вентиляції здійснюють за допомогою двока-

Мал. 18. Ларингоскопи з клинком:

а — прямим; 6 — зігнутим

Мал. 19. Ендотрахеальні трубки:

а — Мегіла; 6 — армована з манжетко»; в — Кюма а манжеткою; а —кутом а манжеткою; і.< — Коула

пальної трубки. Необхідний згин для полегшення іитубації у випадках короткої шиї, кіфозу, сколіозу надають ендо-трахеальній трубці спеціальним металевим провідником, ЯКИЙ вводять усередину трубки перед ішубацією (див. мал. 21, б).

Лицеві дихальні маски (див. мал. 22, 2) застосовують для подачі хворому кисню, газонаркотичної суміші, а також для проведення ШВЛ. їх виготовляють з антистатичної гуми або пластику. Для забезпечення герметичного прилягання маски на лицевому ЇЇ кінці е роздувна манжетка. У масках без манжетки щільність прилягання забезпечується спеціальною конфігурацією її лицевого краю. Для фіксації маски на лиці хворого застосо

вують гумову лямку-фіксатор, проте найпоширенішим способом фіксації є ручний.

Для забезпечення прохідності дихальних шляхів, яка може порушуватися внаслідок западання кореня язика під час глибокого наркозу, коматозних станів, застосовують повітроводи Т-подібної форми зі щільної гуми, металу, пластмаси (мал. 20). Зовнішній фланець повітроводу запобігає надто глибокому проникненню його у порожнину рота.

У випадках иазотрахеальиої Інтубації використовують анестезіологічні щипці або затискачі з довгими браншами для введення ілтубаційної трубки у трахею (мал. 21, а). Крім того, їх використовують для видалення тампонами слизу, мокротиння, сторонніх предметів.

До анестезіологічного інструментарію належить набір для венесекції або пункції підключичної та яремної вен, який складається зі шприца, затискачів, ін’єкційних І пункційних голок, термопластичних катетерів з провід ми ками-манд репами для них, шовного матеріалу.

а — гумовий ротовий; 6 — металевий ротовий; е — гумовий носовий

Мал. 21. Анестезіологічні щипці (а). провідинки-мандрени (б)

Крім того, потрібно мати набір стерильних катетерів: гумових або пласти-кових, різного діаметра для відведення вмісту з трахеї і ротової частини глотки, а також набір шлункових зондів.

З’єднувальні елементи наркозних і дихальних апаратів призначені для з’єднання дихальних шляхів хворого з наркозним апаратом і апаратом ШВЛ (мал. 22).

Дихальні шланги (мал. 22, 1, 4) (еластичні, гофровані, з малим опором газото-ку) призначені для подачі газоиаркотич-ної суміші від наркозного або дихального апарата до хворого і для відведення її від хворого до апарата або в атмосферу, їх виготовляють з антистатичної гуми або спеціальної пластмаси.

Дихальні міхи (3—5 л) і контрольні (600—800 мл) мішки (мал. 22, 3) з латексу або антистатичної гуми призначені для проведення ШВЛ і контролю за нею, а також для допоміжного дихання за наявності самостійного дихання, наприклад при масковому наркозі. Дихальним міхом можна створювати розрідження під час видиху, тобто робити активний видих при використанні закритого і напівзакритого дихальних контурів.

Нереверсивні дихальні клапани забезпечують розподіл вдихуваного і видихуваного потоків газоиаркотичної суміші при сіюіпан-ній і штучній вентиляції легень. їх застосовують при використанні нагтіввідкритого дихального контуру (у дітей і дорослих).

Трійник пацієнта використовують для безпосереднього сполучення дихальних шлангів із дихальними шляхами пацієнта. За циркуляційного способу подавання га-зонаркотичної суміші трійник оснащується клапаном для скидання надмірного тиску газу. При обертанні клапана змінюється його опір. Два патрубки трійника для дихальних шлангів розміщені в одній площині, а патрубок пацієнта — під кутом до них.

У-подібний трійник (мал. 22, 8) має два патрубки для дихальних шлангів і один патрубок у тій самій площині для пацієнта. Застосовують при використанні циркуляційного способу подачі газонаркотичної суміші.

Трійник пацієнта для иапіввідкритого дихального контуру має патрубок вдиху.

Наркозно-дихальна апаратура та анестезіологічний Інструментарій 49

Мал. 22. З’єднувальні елементи і деталі з гумн до наркозно-дихального апарата: і — газопровідний шланг; 2 — лицева маска: 3 — мішок; 4 — налий гофрований шланг; 5 — трійник Із клапанам; 6 — адаптер для маятникової системи; 7 — адаптер для відкритого (наліавілкрнтого) контуру; 8 — У-подібний трійник; 9 — перехідних до маски; to — T-подібний адаптер; II — адаптер для новонароджених; 12 — дитячий адаптер; 14 — втулка до манометра; 14 — велика з’єднувальна втулка; 15 — мала з’єднувальна втулка; 16 — прямі нонепори; 17 — зігнуті

конектори

патрубок пацієнта і клапан видиху. З апаратами ШВЛ не використовують.

Трійник для подавання газонаркотич-ної суміші маятникоподібним способом має бічний патрубок, через який газонарко-тачна суміш надходить до хворого, патрубок для з’єднання з прямоточним адсорбером і патрубок пацієнта. Для скидання надмірного тиску газу існує спеціальний клапан.

При використанні системи Ейра застосовують трійники для немовлят і дітей дошкільного віку.

Для приєднання патрубка трійника пацієнта безпосередньо до ендотрахеаль-них і трахеотомічних трубок використовують приєднувальні елементи — конектори. Конектори можуть бути прямими й зігнутими (мал. 22, 16, 17), різних діаметрів. їх виготовляють Із металу і пластику.

Адаптери (мал. 22, 10—12) — з’єднувальні елементи для сполучення між собою двох інших з’єднувальних елементів. Найчастіше адаптер з’єднує патрубок трійника пацієнта з конектором. При використанні Т-подібного адаптера один з його патрубків закритий заглушкою. За потреби заглушку знімають і через цей патрубок уводять катетер для аспірації.

За допомогою яерехідииків з’єднують трійники з лицевою дихальною маскою. Втулки застосовують для з’єднання дихальних шлангів між собою, для приєднання манометрів, сполучення дихального мішка з подовжувальним шлангом. Для м’якого сполучення трійника, адаптерів Із конектором еі ідотрахеальної або трахеотомічної трубки застосовують гумову гофровану трубку (див. мал. 22, 4).

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.