14.3.2. АНЕСТЕЗІЯ У ХВОРИХ ІЗ НЕФРОГЕННОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

ьт

Найчастішими причинами нефрогенної артеріальної гіпертензії є стенозуюче ураження ниркової артерії або її гілок, а також хронічний пієлонефрит.

Хворим із иефрогенною артеріальною гіпертензією доцільно під час підготовки до операції призначати гіпотензивні засоби. Найраніональніше використовувати при цьому поєднання лікарських засобів, які впливають на центральні і периферичні судинорухові механізми І об’єм циркулюючої крові. Питання про допустимий рівень AT безпосередньо перед уведенням в наркоз вирішують по-різному. Потрібно вважати обґрунтованим порого-вий рівень AT — 180 мм рт, ст. За вищого рівня артеріального тиску його доцільно знижувати.

Під час уведення в наркоз досягнення надійного невровегетативного захисту у хворих із иефрогенною артеріальною гіпертензією ґрунтується на принципі ба-гатокомпонентиості. Препарати вводять за такою найчастіше застосовуваною схемою:

1) дроперидол (2—4 мл) + фентаніл (1 мл) внутрішньовенно; 2) тіопентал-латрій — 1 % розчин внутрішньовенно до вимкнення свідомості (тіопентал-натрій можна замінювати пропофолом або альтезиіюм).

Залежно від характеру операції застосовують різні варіанти загальної анестезії: еидотрахеальний наркоз Ізофлураном (об. частка 0,8—1 % ) із сумішшю діазоту оксиду з киснем у свіввідношенні 2:1;

2) поєднання засобів для НЛА із діазоту оксидом; 3) комбінована епідуральиа анестезія (лідокаїну або бупівакаїну гідро-хлоридом) у поєднанні з діазоту оксидом, сибазоиом (0,25 мг/кг), фентаиілом (0,005 мг/кг).

Фторотан показаний лише під час нетривалих оперативних втручань у зв’язку з його кардіодепреснвним ефектом (у більшості хворих з иефрогенною артеріальною гіпертензією порушений вінцевий кровообіг).

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.