5.3.2. АТАРАЛЬГЕЗІЯ

Атаральгезія — багатокомпонентна збалансована загальна анестезія похідними бензодіазепіну в поєднанні з наркотичними анальгетиками. За рахунок седативних, транквілізуючих засобів та нар-

114

котичіїих анальгетиків досягають стану атараксії (байдужості, незворушності) й істотної анальгезії.

Стійкого І тривалого знеболювання досягають за рахунок наркотичних анальгетиків — частіше фентанілу.

Методика проведення атаральгезії. За 30 —40 хв до операції внутрішньом’язово вводять атропіну сульфат (0,5 мг), діазе-пам (10 мг). Введення у наркоз починають з інгаляції суміші діазоту оксиду і кисню (2: 1), після чого внутрішньовенно вводять діазепам (0,2 — 0,3 мг/кг у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Потім застосовують міорелаксанти: тубо-курарин хлорид вводять у дозі 5 мг, яка запобігає фібриляції м’язів при наступному введенні деполяризуючих міорелак-саитів, після чого вводять дитилін або інший деполяризуючиЙ міорелаксапт і проводять інтубацію трахеї. Продовжують інгаляцію діазоту оксиду з киснем. За кілька хвилин до початку операції вводять фентаиіл (0,2—0,3 мг). Наступне введення фентанілу (по 0,1 мг) проводять за потреби. ШВЛ проводять за загальноприйнятою методикою. Тривалі травматичні операції потребують додаткового введення 5 — 10 мг діазепаму. М’язову релаксацію підтримують за допомогою деполяризуючих або недеполяризую-чих міорелаксантів.

Пробуджеїшя і відновлення самостійного дихання хворого відбувається швидко після припинення введення діазоту оксиду і якщо останню дозу фентанілу вводили не менш як за ЗО хв до закінчення операції.

Під час короткочасних оперативних втручань зі збереженим самостійним диханням дози беизодіазепінів, загального анестетика І наркотичного анальгетика добирають таким чином, щоб пригнічу-вальннЙ вплив на дихання був найменшим. Атаральгезію при цьому проводять на фоні інгаляції 100 % кисню.

Позитивні властивості: 1) м’який седативний ефект; 2) стабілізуючий вплив на гемодинаміку; 3) зниження внутрішньочерепного тиску; 4) зменшення кровоточивості операційного поля; 5) незначний

гіпотензивний ефект; 6) спокійне пробудження, післяиаркозна амнезія. Діазепам зменшує негативний вплив наркотичних анальгетиків — нудоту, блювання, потовиділення, гіперемію, сльозотечу, знімає спастичне скорочення м’язів грудної клітки, знижує бронхіальний опір тощо. Проте слід пам’ятати, що лригнічувальний вплив иа дихальний центр зберігається. За комбінації діазепаму з наркотичними анальгетиками може спостерігатися незначна артеріальна гіпотензія без зміни ХОС.

Недоліки: 1) порушення терморегуляції (зниження температури тіла під час операції); 2) пригнічення дихаиня; 3) виникнення синдрому генералізованого м’язового дрижання.

Показання: операції иа органах черевної та грудної порожнин з високим ступенем ризику, операції иа серці, у хворих з нестійкою гемодииамікою і значною недостатністю міокарда, коронарна недостатність.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.