22.1. БОТУЛІЗМ

Ботулізм — це отруєння токсинами бактерій Clostridium botulinum, яке супроводжується тяжкими порушеннями центральної і автономної нервової системи. Захворювання розвивається після вживання м’ясних консервів, рослинних І рибних продуктів, заражених паличкою ботулізму або П токсином. Трапляється рановий ботулізм, відомі випадки ботулізму після переливання донорської крові.

Клініка. Інкубаційний період 12— 24 гад, проте може затягуватися до 10 днів чи скорочуватися до 2 год.

Перші ознаки: загальна слабість, сухість у роті, непевна хода, головний біль, нудота, туман перед очима, температура тіла нормальна. Згодом з’являється двоїння в очах (диплопія), параліч м’язів лиця, відвисання нижньої щелепи, хрипкий голос, невиразна мова, афонія, утруднення і неможливість ковтання й дихання, слабкість м’язів шиї. Розрізняють офтальмо-плегічну, фарингоглосоплегічну і дихальну форми ботулізму.

Офтальмоплегічиа форма: мідріаз, диплопія, відсутність реакції зіниць на світло, конвергенції, параліч акомодації, птоз, тотальна офтальмоплегія.

Фарингоглосоплегічна форма: різка сухість слизових оболонок (порушення

378

секреції слини, слізної рідини, слизу), кератит, фарингіт, глосит. Першою ознакою порушення ковтання (афагії) є відчуття стискання глотки. Парез м’язів гортані виявляється хрипким голосом. їжа легко потрапляє до трахеї. Рухи язика різко обмежуються, виявляються дизартрія, анартрія.

Дихальна форма. Настає утруднення вдиху без вираженої задишки. Рано виникає парез діафрагми, зниження ЖЄЛ до рівня ДО, характерні напади ядухи за участю допоміжних дихальних м’язів, що змінюються глибоким диханням. При тяжких формах ботулізму приєднуються око-рухові, бульбарні й дихальні розлади. Неврологічні розлади спричинюються порушенням нервово-м’язової передачі.

Диференціюють ботулізм зі стовбуровим енцефалітом, бульбарною формою поліоміелііу, дифтерійним паралічем, міастенією, отруєннями (метанолом, атропіном, грибами). Має значення виявлення токсинів збудника ботулізму в їжі, крові, блювотних масах. Хворі з тяжкими формами ботулізму для забезпечення ШВЛ підлягають госпіталізації до відділень інтенсивної терапії.

Лікування починають незалежно від термінів отруєння з промивання шлунка І сифонної клізми 2 — 5 % розчином натрію гідрогенкарбонату, призначення усередину чи через назогастральний зонд проносного (ЗО г магнію сульфату у 500 мл води). Промивання шлунка у випадках бульбарного паралічу і недостатності дихання може виявитися небезпечним для хворого: через параліч м’язів глотки, гортані, язика зонд може легко потрапити до трахеї. Просування зонда слід контролювати прослуховуваиням шуму над шлунком під час уведення повітря в зонд.

Для нейтралізації токсину, що цирку-лююєу крові (перші 2—3 дні), внутрішньо-м’язово чи внутрішньовенно вводять сироватку типу А — 10 000 МО, типу В — 5 000 МО, типу С — 10 000 МО, типу Е — 10 000 МО. Подальше лікування сироваткою залежить від клінічного ефекту. При тяжких формах на повний курс потрібно 50000 —60 000 МО сироватки типів А, С,

Е і 25 000—30 000 МО — типу В. Перед першим уведенням сироватки потрібно провести бактеріологічне дослідження венозної крові для уточнення типу токсину. Щоб запобігти вегетації збудника зі спор у травному каналі, впродовж 7—8 днів уводять левоміцетин або тетрациклін.

Параліч дихальних м’язів, розлад каш-льового рефлексу і бульбарні порушення потребують тривалої ШВЛ і ретельного дренування дихальних шляхів. Для підтримки вільної прохідності дихальних шляхів виконують інтубацію трахеї, а потім, якщо упродовж 3—4 діб стан хворого не поліпшується, — трахеостомію. Головні показання: параліч м’язів глотки, гортані і язика, дихальної мускулатури, порушення механізму кашльового рефлексу, броихолегенева патологія (ателек-тази, бронхопневмонія).

Тривалу ШВЛ проводять за загальноприйнятими принципами (див. с. 282). Для імітації фізіологічних глибоких вдихів, профілактики ателектазу легень, полегшення відкашлюванім у процесі ШВЛ застосовують режим із періодичним збільшенням ДО.

При виникненні бронхопневмонії, ателектазу, токсико-інфекційного нефрозу з недостатністю нирок, стійкого парезу кишок, порушень ВЕО та КОС проводять лікування за загальними правилами, наведеними у відповідних розділах. Хворого годують через зонд до повного відновлення рефлексу ковтання.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.