БІОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕКА І РІВНІ БІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Інфекційні хвороби становлять небезпек)7 не лише для окремо взятої людини, тому боротьба з ними потребує колективних дій залежно від рівня небезпеки.

Одним із важливих наслідків холерних епідемій був розвиток служби санітарної і демографічної статистики, що дало змогу в майбутньому більш правильно оцінювати заходи в галузі суспільної охорони здоров’я й боротьби з інфекціями. До моменту появи холери в Європі майже всі країни мали досить розвинену карантинну службу в основних морських портах, а також на сухопутних кордонах. Таким чином, пандемії холери та інших інфекційних захворювань створили передумови для вироблення міжнародних законодавств з цього питання (Міжнародна санітарна рада в Константинополі (1839—1914), Тегерані (1867—1914), Танжері (1792-1914).

Необхідність міжнародного співробітництва для вирішення загальних проблем медицини й охорони здоров’я сприяла створенню механізмів його координації в межах ВООЗ. Так, у J 951 р. IV Всесвітня асамблея охорони здоров’я (ВАОЗ) розглянула й прийняла перші Міжнародні санітарні правила; згодом — у них було внесено істотні корективи.

Нарешті, у 1969 р. XXII сесія ВАОЗ прийняла нові міжнародні медико-сані-тарні правила (ММСП), що вступили в силу з 1 січня 1974 р. У ці правила включено холеру (у тому числі спричинену вібріоном Ель-Top), натуральну віспу (у тому числі аластрім — variola minor (легка форма натуральної віспи)), чуму, жовту гарячку, висипний і поворотний тифи; пі захворювання до 1971 р. позначали як “карантинні хвороби”. У 1973 р. із ММСП було виключено тифи як менш небезпечні, ніж інші карантинні хвороби, а в 1981 р. — натуральна віспа як перше захворювання, переможене глобальною вакцинацією людства. Нині їх визначають як “хвороби, на які поширюються ММСП”.

На початку 1990-х років знову реєструють поширення низки добре відомих епідемічних хвороб: холери (деякі регіони Південної Америки), чуми (Індія). Також з’являються нові інфекційні захворювання, наприклад геморагічна гарячка Ебола. У зв’язку із цим, а також із розвитком міжнародної торгівлі, збільшенням міграції й міжнародних сполучень, загрозою біотероризму на 48-й сесії ВАОЗ у 1995 р. було запропоновано провести перегляд ММСП.

У травні 2001 р. ВАОЗ прийняла резолюцію WHA54.14 “Глобальна безпека в питаннях охорони здоров’я: попередження про епідемії і заходи реагування”, в якій ВООЗ пропонувалося забезпечити своїм державам-членам підтримку в зміцненні їхнього потенціалу дня виявлення й швидкого реагування на ті загрози для здоров’я населення, які пов’язані з інфекційними хворобами і надзвичайними ситуаціями. 23 травня 2005 р. 58-я сесія ВАОЗ прийняла нові ММСП, які вступили в силу 15 червня 2007 р. Виконувати правила зобов’язалися 194 держави.

ММСП — міжнародний договір (міжнародний закон), шо встановлює глобальні правила в галузі суспільної охорони здоров’я з метою посилити медико-

БІОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕКА І РІВНІ БІОЛОГІЧНО) БЕЗПЕКИ

санітарну безпеку на національному, регіональному й міжнародному’ рівнях. Вони в обов’язковими для 194 країн світу, включаючи всі держави — члени ВООЗ. їхньою метою є сприяння міжнародному співтовариству в запобіганні і прийнятті відповідних заходів у разі виникнення критичних небезпек дія здоров’я людей, які потенційно можуть перетинати кордони й загрожувати людям в усьому світі. Нова редакція ММСП, прийнята в 2005 р., передбачає зовсім новий міжнародний правовий режим, спрямований па посилення захисту здоров’я населення від небезпек міжнародного значення (включаючи біологічні, хімічну і ядерну загрозу). Ці правіша створюють нову основу для співробітництва у випадку надзвичайних ситуацій, шо загрожують здоров’ю населення в міжнародному масштабі. Правила також вимагають від держав забезпечити можливість відстеження небезпечних ситуацій і вжиття відповідних заходів із допомогою і за підтримки ВООЗ, європейських або американських Центрів з контролю захворюваності.

Згідно з новою редакцією ММСП (2005), усі країни — члени ВООЗ відповідно до розробленого алгоритму повинні повідомляти про появу на їх території потенційно небезпечних захворювань у таких випадках:

1. Випадок захворювання перерахованими нижче хворобами є незвичайним і неочікуваним та може суттєво вплинути на здоров’я населення, отже, підлягає сповіщенню: віспа; поліомієліт, спричинений поліовірусом дикого типу; грип, зумовлений новим підтипом вірусу; ТГРС.

2. Будь-який випадок у галузі суспільної охорони здоров’я, що має потенційне міжнародне значення, включаючи події з невідомими причинами або джерелами та події за участю інших подій або хвороб, крім тих, що указані у п. 1 і п. 3.

3. Будь-яка подія за участю перерахованих нижче хвороб завжди має зумовлювати до використання алгоритму, так як вони продемонстрували здатність суттєво виливати на здоров’я населення і швидко поширюватися в міжнародних масштабах:

• холера;

• легенева чума;

• жовта гарячка;

• вірусна геморагічна гарячка (Ебола, Ласса, Марбург);

• гарячка Західного Нілу7;

• інші хвороби, які спричиняють особливу напіональну та регіонарну стурбованість, наприклад, гарячка денге, гарячка Ріфт— Валлі й менінгококова хвороба.

Відповідно до нової редакції ММСП (2005) країни — члени ВООЗ зобов’язані вчасно виявляти події, шо становлять небезпеку7 для здоров’я в міжнародному масштабі й сприяти ефективному усуненню загрози. У зв’язку із цим у ММСП (2005) суттєво змінилися кілька принципових положень:

1.Об’єктами епідеміологічного нагляду стають події, а не підтверджені випадки того або іншого інфекційного захворювання.

2.Країни — члени ВООЗ більше не мають монополії на надання епідеміологічної інформації. Відтепер ВООЗ може використовувати різні джерела, у тому7 числі засоби масової інформації та неурядові ресурси. Так, глобальна мережа оповіщення про спалахи захворювань і заходи реагування (GOARN — Global Outbreak Alert and Response Network) одержує інформацію як із державних, так і недержавних джерел. При цьому координуючим органом залишається ВООЗ.

БІОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕКА і РІВНІ БІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

3. Право вирішувати, в яких випадках необхідно застосовувати повною мірою ММСП, також не належить винятково країнам — членам ВООЗ. Навіть якщо країна заперечує яку-небудь подію на своїй території, ВООЗ має право рекомендувати застосування відповідних заходів для мінімізації збитків й запобігання міжнародному поширенню небезпечного інфекційного захворювання.

4. Установлено чіткі обов’язки країн — членів ВООЗ щодо вдосконалювання структури епідеміологічного нагляду.

Таким чином, на сьогодні основним джерелом інформації про спалахи інфекційних захворювань слугують засоби електронного зв’язку та Інтернет, а не офіційні зведення міністерств охорони здоров’я різних країн. За період із січня 2001 р. по жовтень 2004 р. 61 % первинних повідомлень у ВООЗ про спалахи інфекційних хвороб надходили з неофіційних електронних джерел.

Багато країн бажають приховувати ті або інші проблеми, пов’язані зі спалахами захворювань, насамперед через побоювання негативного відбитку на економіці країни в результаті зниження туризму або торгівлі. З іншого боку, обмеження інформованості міжнародних інстанцій може мати значно тяжчі наслідки через некоординовані дії і відсутність допомоги з боку ВООЗ. Тому нині міжнародна мережа інформації в галузі суспільної охорони здоров’я (GHPIN — Global Public Health Intelligence Network) — високочутлива комп’ютерна програма, яка є партнером GOARN і регулярно переглядає мережу Інтернет по заданих ключових словах на різних мовах з метою виявити повідомлення про спалахи інфекційних захворювань на території різних держав. Отриману інформацію аналізують фахівці ВООЗ, за потреби вживають відповідних заходів.

У Європі також існують системи з контролю за інфекційною захворюваністю, основними з яких є Європейська комісія і Центр з профілактики і контролю захворювань.

Поняття “біологічна небезпека” означає, що “інфекційний агент (або частина його) становить потенційну небезпеку для здорової людини, тварини та/або рослини внаслідок прямого впливу — зараження або непрямого впливу через руйнування навколишнього середовища”.

Рівні біологічної безпеки (з 1 по 4) встановлено CDC і національними інститутами охорони здоров’я (National Institutes of Health) СІЛА. Ці рівні присвоюють дія позначення біологічної небезпеки залежно від агентів, які використовують у роботі, та діяльності самої лабораторії.

                                                                                                                

Рівень біологічної’ безпеки ї

Правила роботи згідно з технікою безпеки, обладнання та приміщення лабораторії придатні для роботи з відомими штамами мікроорганізмів, з якими випадки захворювання людини не зареєстровані. Лабораторія не обов’язково має бути ізольована від приміщень усієї будівлі, Робота може проводитися на звичайному лабораторному столі для стандартних мікробіологічних процедур. Спеціальне захисне обладнання не потрібне і/або не використовується. Персонал лабораторії проходить звичайне навчання техніці безпеки і підпорядковується керівництву начальника лабораторії, що має досвід роботи в стандартній мікробіологічної лабораторії. Бокси біологічної безпеки при роботі із зазначеними штамами мікроорганізмів не обов’язкові.

Приклади мікроорганізмів цього рівня біологічної безпеки: Bacillus subtilis, Naegleria gruberi, E. coli.

БІОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕКА! РІВНІ БІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Рівень біологічної безпеки 2

Правила роботи згідно з технікою безпеки, обладнання та приміщення лабораторії придатні для роботи із широким спектром відомих мікроорганізмів, що належать до груп помірного ризику та здатні спричинювати захворювання людини середнього ступеня тяжкості. Основні відмінності від рівня біологічної безпеки 1 такі:

• персонал лабораторії проходить спеціальне навчання щодо роботи з патогенними мікроорганізмами під керівництвом досвідчених фахівців;

• під час проведення досліджень доступ до лабораторії обмежений;

• рекомендується обережне поводження з гострими предметами;

• необхідні особливі заходи безпеки при маніпуляціях, у ході яких можуть утворюватися аерозолі та/або бризки. Рекомендується використання фізичних бар’єрів захисту. Настійно рекомендується проводити роботу в боксах біологічної безпеки І і II класу.

Приклади мікроорганізмів цього рівня біологічної безпеки та захворювання, які вони спричиняють: Measles virus (кір), Salmonellae (сальмонельози), Toxoplasma spp. (токсоплазмоз), HBV (ВГВ).

                                                                                                                

Рівень біологічної безпеки З

Правила роботи згідно з технікою безпеки, обладнання та приміщення лабораторії придатні для роботи з місцевими та екзотичними мікроорганізмами, що передаються повітряно-краплинним шляхом і можуть зумовлювати тяжкі захворювання з можливим летальним наслідком. Особливу увагу слід приділяти захисту персоналу (первинний і вторинний бар’єри), а також суспільства та навколишнього середовища.

Обоє язкова вимога: проведення робіт у боксах біологічної безпеки І і II класу.

Приклади мікроорганізмів цього рівня біологічної безпеки та захворювання, які вони спричиняють: М. tuberculosis (туберкульоз), St. louis encephalitis virus (кліщовий енцефаліт Сент-Луїс), Coxiella burnetii (Ку-гарячка), Bacillus anthracis (сибірка).

Рівень біологічної безпеки 4

Правила роботи згідно з технікою безпеки, обладнання та приміщення лабораторії придатні для роботи з небезпечними та екзотичними штамами мікроорганізмів, що становлять високий ризик для здоров’я і життя людини. Захворювання передаються повітряно-краплин ним або невідомими шляхами і не піддаються лікуванню; вакцини та лікарські препарати відсутні. Персонал лабораторії проходить спеціальне і ретельне навчання з техніки безпеки щодо роботи з особливо небезпечними мікроорганізмами під керівництвом фахівця, що має такий досвід. Вхід у лабораторію суворо обмежений. Лабораторія розташовується в окремому будинку або повністю ізольованій частині будівлі. Встановлені спеціальні правила проведення робіт у лабораторії. Наявність боксу біологічної безпеки III класу суворо обоє ’язкова.

Приклади мікроорганізмів цього рівня біологічної безпеки та захворювання, що вони спричиняють: Ebolaviruses (гарячка Ебола), Sin Nombre virus (хантавірус-ний кардіопульмональний синдром), Rift Valley Fever Virus (гарячка Ріфт—Валлі).

БІОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕКА 1 РІВНІ БІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Бокси біологічної безпеки

Термін “бокси біологічної безпеки” означає спеціальне обладнання, оснащене НЕРА-фільтром (фільтрами) і призначене для захисту оператора або одночасного захисту оператора та продукту від речовин, що становлять біологічну небезпеку. Цей термін може бути застосований тільки до того обладнання, яке відповідає встановленим вимогам для і, II або III класу, що регламентують конструкцію, швидкість і розподіл повітряних потоків, системи витяжки. НЕРА-філь-три довгострокового очищення — основний компонент боксу біологічної безпеки. Це разові фільтри, виготовлені із борсилікатного мікроволоконного скла, яке складено в пачку тонкими листами завтовшки з папір.

Бокси біологічної безпеки І класу мають простішу конструкцію. У ході проведених мікробіологічних робіт усередині робочого простору боксу утворюється аерозоль, що містить потенційно небезпечні агенти. Цей аерозоль захоплюється повітряним потоком, що надходить у робочу зону боксу та проходить через спеціальну систему фільтрування. Такі бокси не захищають від забруднення зовнішнім повітрям продукт, з яким проводиться робота в боксі.

На відміну від боксів біологічної безпеки І класу, вхідний потік у боксах біологічної безпеки II класу не відразу надходить у робочу зону, а йде в решітку повітряного забору, розташовані пору1! з оператором. У такий спосіб відбувається запобігання впливу зовнішнього повітря, тобто ці бокси захищають як довкілля, так і оператора від можливого зараження небезпечним агентом.

Бокси біологічної безпеки III класу забезпечують абсолютний рівень безпеки, який не може бути досягнутий ні в боксах І класу, ні в боксах II класу. Усі бокси біологічної безпеки III класу зазвичай мають суцільний каркас і абсолютно герметичну конструкцію. Робота в боксі III класу здійснюється за допомогою герметичних рукавичок, вбудованих у передню панель боксу. У боксі III класу обов’язково підтримується знижений тиск, що є додатковою гарантією безпечної роботи.

Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської