Виведення ліків з молоком матері, їхній вплив на новонародженого

Секреція молока регулюється гормоном гіпофіза — пролактином, утворення якого контролюється нейросекреторними структурами гіпоталамуса (пролактинінгібуючий фактор — пролактостатин і пролактин-рилізинг фактор — пролактолібе-рин). На синтез і вивільнення гіпоталамічних гормонів впливають інші відділи ЦНС. Крім центрального впливу, для процесу лактації велике значення мають трофіка і кровопостачання молочних залоз.

Гіпогалактія —зниження секреторної діяльності молочних залоз у період лактації. Може бути ранньою — у перші 10 дн 2 тиж після пологів і пізньою — після 10-14 дн; первинною — обумовленою гормональними порушеннями у здорової жінки і вторинною — виникати на фоні соматичних, психічних захворювань, тяжких пологів, нераціонального харчування.

Виділяють 4 ступеня гіпогалактії: І ступінь — дефіцит молока стосовно добової потреби дитини менше 25 %, II — до 50 %, III — до 75 0 о, IV — понад 75

І Ірії лікуванні гіпогалактії у матері важливо з’ясувати причину порушення, налагодити режим сну (7-8 год на добу), раціональне харчування, зціджування молока після кожного годування.

Медикаментозне лікування гіпогалактії: нікотинова кислота (по 0,05 г 3 рази на день за 20-30 хв до годування дитини), глутамінова кислота (по 0,5 г 3 рази на день), апілак (по 0,01 г 3 рази на день під язик через 20 хв після їжі), гендевіт або прегнавіт (по 1 драже 2 рази на день) і вітамін Е (по 0,015 г 2 рази на день). При ранній первинній гіпогалактії рекомендується внутрішньовенне введення протягом тижня лактину по 70-100 ОД 1-2 рази на добу у поєднанні з мамофізином 0,5-1,0 мл 1-2 рази на день. Сульпірид (по 0,05 г 3 рази на день внутрішньовенно) протягом 2 тиж збільшує секрецію пролактину. Церукал (по 1 таблетці 3 рази на день за 15-20 хв до їжі) також здатний стимулювати синтез пролактину і до-фаміну. Можливо використання фізіотерапії’. 4 рази на день (двічі одну грудну залозу, двічі — другу) обливати груди гарячою водою (40-45 °С) і одночасно робити масаж круговими рухами, від центру до периферії і згори донизу; лікування ультразвуком або ультрафіолетовими променями еритематоз-

ною дозою при закритих ареолах сосків. Тривалість лікування — 10-14 дн.

Галакторея — самовільне витікання молока; вважається патологічним, якщо спостерігається безперервно в проміжках між годуваннями. Є проявом неврозів. Потребує нормалізації режиму дня, психотерапії, призначення валеріани, бромідів із препаратами кальцію, профілактики подразнення шкіри молочних залоз.

Пригнічують секрецію молока естрогени, прогестерон, оральні контрацептиви, фуросемід, адреналін, ефедрин, піри-доксин, бромокриптин (парлодел).

Виведення лікарських засобів із молоком

Фактори, що сприяють потраплянню ліків у молоко: висока концентрація препарату в крові, яка пов’язана з великою дозою, частим введенням, внутрішньовенним шляхом введення, порушенням елімінації. Обмежують потрапляння лікарського засобу в молоко швидка його елімінація і зв’язування препарату з білками крові.

Як правило, речовина в молоко потрапляє шляхом пасивної дифузії. Така властивість притаманна медикаментозним засобам, що знаходяться в крові у вільному стані, а саме неіонізо-ваним, малополярним молекулам, добре розчинним у ліпідах. Активно секретуються в молоко літій, амідопірин. Метаболіти левоміцетину, сибазону, ізоніазиду виявляються в молоці. Деякі метаболіти утворюються безпосередньо в молочній залозі (наприклад, похідні сульфаніламідів).

Для розвитку небажаного ефекту в новонародженого важливе значення має також здатність препарату всмоктуватися в шлунково-кишковому тракті дитини. Запальні зміни в травній системі новонародженого можуть сприяти всмоктуванню ліків, що у нормі не проникають у кров.

При годуванні грудним молоком жінці протипоказані такі ліки: левоміцетин, тетрацикліни, стрептоміцин, канаміцин, мет-ронідазол, налідиксова кислота, резерпін, 131І, хлорпропамід, цитостатики, препарати літію (табл. 25). У зв’язку з розвитком патологічних ефектів небажано при грудному вигодовуванні дитини застосовувати кортикостероїди, сульфаніламіди, наркотичні аналгетики, антитиреоїдні, нестероїдні протизапальні засоби, фенацетин, алкалоїди ріжків, проносні препара-

Таблиця 25. Можливий небажаний вплив на дитину ліків, що містяться в молоці матері (І. В. Маркова, М. П. Шабалов, 1984)

Ліки

Можливий небажаний ефект

Левоміцетин

Пригнічення кровотворення, анемія, гіпотрофія, дисбактеріоз

Тетрациклін

Порушення розвитку зубів і скелета, при гнічення діяльності серця, печінки, дисбактеріоз

Мономіцин, канаміцин, гентаміцин Налідиксова кислота Метронідазол Сульфаніламіди

У дітей із проносами, запаленням слизової оболонки кишечнику — ототоксичний ефект Гепатотоксичність Пригнічення апетиту, блювання Підвищення ризику білірубінової енцефало-патії, метгемоглобіноутворення (особливо у недоношених дітей, при недостатності глю-козо-6-фосфатдегідрогенази)

Триметоприм (входить до складу бісептолу) Бутамід, хлорпропамід Глюкокортикоїди

Анемія, порушення функції шлунково-кишкового тракту Гіпоглікемія, олігурія Пригнічення функції кори надниркових залоз, підвищення ризику білірубінової енцефа-лопатії, інфікування, порушення різних видів обміну

Теофілін

Підвищення збудливості ЦНС, лементування, тахікардія

Теобромін Магнію сульфат (проносне)

Листя сінни, кора жостеру, фенолфталеїн Атропін Циметидин

Сечогінний ефект, тахікардія Пронос, м’язова слабість, млявість, утруднене дихання Пронос, коліка в животі

Пригнічення дихання, сонливість Збільшення секреції пролактину і розмірів молочних залоз

Протипухлинні засоби

Пригнічення кровотворення, порушення функції шлунково-кишкового тракту, ризик інфекції

Літій

Алкалоїди ріжків

Ціаноз, гіпотонія, гіпотермія

Пронос, блювання, блідість шкіри і слизових оболонок, судоми

Діазепам

Пригнічення ЦНС, зниження маси тіла

Закінчення табл. 25

Ліки

Можливий небажаний ефект

Фенобарбітал

Сонливість

Етанол*

Пригнічення ЦНС, дихання, гіпоглікемія (можливі судоми), зниження згортання крові, «псевдокушинг»

Морфін і його група

Пригнічення дихання

Саліцилати (довгостроково)

Геморагії, порушення дихання, ацидоз

Фенацетин,

Метгемоглобінемія, гемоліз (особливо у ді-

парацетамол

тей із недостатністю глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази)

Пропілтіоурацил (й інші антитиреоїдні засоби)

Гіпотиреоз

Йодиди, 131І

Гіпотиреоз

Дипразин (піпольфен),

димедрол

Пригнічення ЦНС, сонливість, тремор

Фенілін

Геморагії

Хлорталідон

Тромбоцитопенія

Мепротан

Пригнічення ЦНС, зниження тонусу скелетних м’язів

Ізоніазид

Порушення ЦНС, судоми

*Етанол пригнічує рефлекторне виділення окситоцину і його вплив на виділення молока.

ти, транквілізатори, фенобарбітал та інші протисудомні засоби, теофілін.

Перелічені ускладнення розвиваються не в усіх дітей, але важко передбачити, у якого саме новонародженого вони можуть проявитися. Тому перераховані речовини краще або зовсім не призначати, або ставитися до них дуже обережно.

Цей перелік препаратів не можна вважати повним і остаточним, тому що занадто велика кількість різноманітних факторів впливають на виведення ліків із молоком, їхнє всмоктування в шлунково-кишковому тракті новонародженого і на реакцію дитини на речовину.

Медикаментозні препарати, які можна призначати під час лактації при вигодовуванні дитини грудним молоком: антибіотики пеніцилінової і цефалоспоринової груп, макроліди, лінко-міцин, фурадонін, салбутамол, дикумарин, гепарин, дигоксин,

строфантин, анаприлін, октадин, інсулін, кофеїн, вітаміни, діуретини, антикальцієві препарати.

При виборі препарату завжди варто враховувати можливу несприятливу дію на дитину. Навіть дозволені препарати здатні спричинити небажані явища в дитини (наприклад, дисбактеріоз при антибактеріальній терапії). Якщо все-таки призначення лікарського засобу жінці, що годує, необхідне, потрібно проаналізувати можливі наслідки його застосування для новонародженого, моніторувати розвиток небажаних ефектів, проводити профілактику або лікування в момент їхньої появи або після відміни препарату. Призначення матері абсолютно протипоказаних при годуванні грудьми лікарських засобів потребує, щоб дитину було переведено на штучне вигодовування.

Перинатологія, В. М. Запорожан М. Л. Аряєв, 2000