1.2. ВПЛИВ БОЛЮ НА ОСНОВНІ СИСТЕМИ ОРГАНІЗМУ

Потік больових імпульсів, надходячи до центральної нервової системи або замикаючись за типом рефлексів на різних її рівнях, призводить, залежно від початкового стану організму, інтенсивності й тривалості подразнення, до виникнення неприємних суб’єктивних відчуттів, а також зміни деяких життєвих функцій органів і систем організму. Однією з ранніх реакцій організму на больове подразнення є збудження різних відділів центральної та автономної нервової системи, особливо її симпатичної частини.

Реакція на больове подразнення формується на рівні різних відділів нервової системи:

1. На рівні спинного мозку у відповідь на больове подразнення виникають еле

Фізіологія болю 27

ментарні соматичні (захисні) та вісцеральні реакції, які є полісегментарлими І пов’язані з наявністю автономних центрів у слинному мозку.

2. Рівень середнього мозку забезпечує більшість автономних і деякі рухові реакції на біль. Провідну роль при цьому відіграє підвищення тонусу симпатичної частини автономної нервової системи, що виявляється тахікардією, тахіпное тощо.

3. Рівень проміжного мозку породжує складнішу реакцію на біль. Особливу роль при цьому відіграє гіпоталамус, у якому містяться вищі регуляторні центри автономної нервової та ендокринної систем. З подразненням цих відділів пов’язані гіпервентиляція, тахікардія, мідріаз, виникнення тремору тощо. Стимуляція гіпофіза, щитоподібної та надниркових залоз забезпечує невроендокриину реакцію на біль.

Таламус бере участь у здійсненні несвідомих, але більш узгоджених реакцій на біль. Це загальноемоційні поведінкові реакції (крик, опір тощо). Крім того, таламус надсилає больові імпульси до кори великого мозку.

4. У корі півкуль великого мозку формується свідоме сприймання болю. Центри лобових часток забезпечують відчуття дифузного, иелокалізованоґо, болю, лім-бічна система — появу емоційної реакції, центри зацентральних звивин тім’яних часток — швидке розпізнавання характеру і локалізації болю, а також адекватну свідому реакцію організму.

5. До реакції на больове подразнення залучається також невроендокринна система. Активізація передньої частки гіпофіза (аденогіпофіза) здійснюється відповідними рилізинг-факторами гіпоталамуса. Одночасно невросекреторні клітини гіпоталамуса продукують неврогіпофі-зарні гормони: вазопресин (аитидіуретич-ннй гормон) та окситоцин*. Стимуляція центрів симпатичної частини автономної

•Продукція здійснюється гіпоталамусом, а депонування і секреція — невро гіпофізом.

нервової системи з гіпоталамуса супроводжується посиленою продукцією (викидом) катехоламінів (адреналіну і нор-адрепаліпу) мозковою речовиною надниркових залоз. В. Кеннон вважає, що дія адреналіну спрямована на створення найкращих умов для функції тих органів і систем, на які лягає основне навантаження щодо захисту організму від будь-якого руйнівного чинника.

Особливо ретельно вивчено вплив надмірних подразнень на організм у роботах Н. Selye, па думку якого всі ушкоджувальні чинники зовнішнього середовища, впливаючи на організм, викликають у ньому реакцію двох видів: неспецифічну І специфічну. Першу реакцію визначають як загальний адаптаційний синдром, у якому розрізняють три фази: 1) аварійну (реакція тривоги) — неповну адаптацію, коли па перший план виступають симптоми збудження симнато-адреналової системи; 2) опору — повну адаптацію; 3) виснаження, коли ефект адаптації втрачається.

Ендокринна регуляція є посередником між центральною нервовою системою і виконавчими органами.

Під впливом больового подразнення діяльність організму зосереджується на організації засобів захисту, проявами яких є також підвищення тонусу м’язів, посилення обміну речовин, підвищення температури тіла, споживання кисню тощо. Значні зміни під впливом болю відбуваються у серцево-судинній системі: зміна ЧСС, підвищення AT внаслідок зростання тонусу периферичних судин і збільшення ХОС (серцевого викиду).

У разі надмірних больових подразнень замість тахікардії може розвиватися брадикардія, зниження AT і навіть зупинка серця. Часто під впливом надмірних больових подразнень настає різке розширення периферичних судин (колапс) із децентралізацією кровообігу, порушенням мозкового кровообігу, втратою свідомості (непритомність).

Таким чином, реакція серцево-судинної системи на больові подразнення може бути

26 ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ КЛІНІЧНОЇ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

різною І залежить від сили подразнення, переважання тоиусу симпатичної або парасимпатичної частини автономної нервової системи та інших чинників.

Зміна зовнішнього дихання під впливом болю проявляється спочатку короткочасною затримкою дихання, після чого воно стає прискореним. Ступінь і тривалість задишки залежать від інтенсивності подразнення.

Зміни газового складу крові також можуть бути різними. Частіше розвиваєть

ся гінокапнія з нормальним або дещо зниженим вмістом кисню в артеріальній крові. У тяжчих випадках розвивається гіпоксія з гшеркапнією.

Під впливом болю значно знижується секреція травних залоз, може виникнути діарея, блювання, мимовільне сечовипускання і навіть атонія кишок.

Особливий інтерес викликає зміна обміну речовин лід впливом больових чинників, що пов’язано з різким підвищенням катаболічних процесів.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.