10.4.2. ГОСТРА СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ

Колапс виникає внаслідок зниження тонусу симпатичної частини автономної нервової системи або підвищення — парасимпатичної (блукаючого нерва). При цьому знижується опір артеріол, що супроводжується їх розширенням і порушенням відповідності між вмістом судинного русла і ОЦК. Внаслідок цього зменшується венозний приплив: ХОС, кровообіг головного мозку.

Причини:

1) вазо-вагальна реакція при больовому синдромі;

2) різка зміна положення тіла (ортоста-тичииЙ колапс);

3) отруєння барбітуратами;

4) побічна дія гашгліоблокуючих, наркотичних, седативних, аитиаритмічиих, місце-воаиестезуючих засобів;

5) спинномозкова та епідуральпа анестезія.

Клініка: загальна слабкість, запаморочення, шум у вухах, холодний липкий піт, блідість, Іноді позіхання, нудота, блювання, зниження AT, уповільнення пульсу, зменшення діурезу, інколи втрата свідомості (непритомність). Найчастіше колапс має минущий характер, проте за його тривалості може розвинутися шок.

Невідкладна допомога. Часто достатньо надати хворому горизонтального положення, дещо ПІДНЯТИ НИЖНІ кінцівки, дати понюхати 10 % розчин аміаку, звільнити шию від стиснення одягу, покропити обличчя холодною водою, розтерти тіло, припинити введення препаратів, які викликали колапс, зігріти хворого, усунути всі несприятливі чинники, які можуть бути причиною колапсу. У тяжких випадках застосовують судинозвужувальні засоби: мезатон (0,2—0,3 мл 1 % розчину) або иорадреналіну гідротартрат (0,5—1 мл 0,1 % розчину) у 10—20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно. У випадках тривалого колапсу внутрішньовенно вводять плаз-мозамішшки — реоноліглюкін, препарати гідроксіетилкрохмалю (200—400 мл); гормональні препарати — гідрокортизон (3—5 мг/кг) або преднізолон (0,5 — 1 мг/кг). У разі значної брадикардії внутрішньовенно вводять атропіну сульфат (0,5—1 мл 1 % розчину).

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.