21.1. ГОСТРЕ ОТРУЄННЯ БАРБІТУРАТАМИ

Розрізняють барбітурати тривалої дії (8—12 год), наприклад фенобарбітал; середньої (6—8 год) — барбітал, барбітал-натрій; короткої (4—6 год) — етаміиал-натрій, або нембутал. Вони е слабкими кислотами, мало розчинюються у воді І добре — у жирах. Шляхом дифузії барбітурати легко абсорбуються у травному каналі. Вживання алкоголю значно прискорює цей процес. Концентрація незв’я-заних фізіологічно активних барбітуратів збільшується у випадках гіпопротеїнемії, ацидозу, гіпотермії. Летальна концепт’ рація становить 10 терапевтичних разових доз кожного із препаратів чи їх суміші одномоментно.

Патогенез. Барбітурати впливають на структуру клітинних мембран, змінюють їх проникність для різних ЙОІІІВ. Це призводить до порушення енергетичних процесів у клітині, до розвитку гіпоксії, пригнічення активності ЦНС аж до коми.

Клініка. Залежно від глибини коми розрізняють отруєння:

— легке (оглушення, сопор);

366

— середньої тяжкості (поверхова кома з підвищенням або пригніченням сухожильних рефлексів і реакції зіниць на світло);

— тяжке (глибока кома з арефлексією і відсутністю реакції на больове подразнення).

Клініка. Унаслідок прямого при-гнічувального впливу снодійних засобів на довгастий мозок розвивається центральна гіповеитиляція, яка супроводжується поглибленням метаболічного і респіраторного ацидозу. Порушенню газообміну сприяє також механічна асфіксія внаслідок западання язика, бронхореї та гіпер-салівації, ларингоспазму й аспірації блювотних мас або промивних вод. У подальшому розвивається пневмонія, частота якої пропорційна глибині коми.

Токсична міокардіодистрофія, пригнічення судинорухового центру і розширення судин проявляються тахікардією, при-глушеністю тонів серця, артеріальною гіпотензією, колапсом. Зниження ниркового кровообігу призводить до олігурії. Порушення трофічної функції нервової системи спричинюється до виникнення бульоз-ного дерматиту і некротичного дерматоміозиту зі швидким розвитком пролежнів.

Інтенсивна терапія. Основою лікування хворих із отруєннями барбітуратами є активна детоксикація організму. Після промивання шлунка у легких випадках застосовують форсований діурез із підлужуванням крові натрію гідроген-карбонатом, що прискорює виведення снодійних засобів. У разі тяжких отруєнь показані позаниркові методи очищення організму. Найшвидше концентрація барбітуратів у крові зменшується за допомогою плазмо- або гемосорбції, що запобігає необоротним морфологічним змінам у ЦНС.

У хворих із отруєнням барбітуратами тривалої дії ефективним є проведення гемодіалізу. У хворих із глибокою артеріальною гіпотензією у випадках екзоток-сичного шоку засобом вибору е перито-неальиий діаліз.

Одночасно проводять реанімаційні заходи і симптоматичне лікування:

1. Туалет трахеобронхіального дерева і підтримування прохідності дихальних шляхів — аспірація слизу, іитубація трахеї, дренажні положення тіла.

2. У разі центрального пригнічення дихання — ШВЛ. Аналептики при цьому не застосовують.

3. Профілактика (лікування) пневмонії і трофічних розладів — часті зміни положення тіла, масаж і протирання шкіри, антибіотикотерапія.

4. Підтримання функції серцево-судинної системи — інфузія плазмозамінників і кристалоїдів, застосування гормонів і кардіотонічних засобів (дофаміи, добу-тамін, ііорадреналіпу гідротартрат).

5. Корекція гіпоксичних ушкоджень ЦНС — уведення вітамінів групи В, аскорбінової кислоти, кавінтону, цитохрому С.

Успіх лікування залежить від комплексного застосування ефективної детоксикації та методів підтримання функцій життєво важливих органів.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.