Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) — пс гострі вірусні хвороби, що належать до групи інфекцій дихальних шляхів, які супроводжуються помірною загальною інтоксикацією й ураженням дихальних шляхів, кон’юнктив і лімфатичних вузлів. До ГРВІ належить і грип, але через значну соціальну значущість його прийнято розглядати окремо. Таким чином, до ГРВІ нині належать аденовірусна і риновірусна інфекції, парагрип, респіраторно-синцитіальна, коро-

ХВОРОБИ З ПЕРЕВАЖАННЯМ ПОВІТРЯНО-КРАПЛИННОГО МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАНІ

навірусна, бокавірусна, метапнсвмовірусна інфекції. Загалом, близько 200 вірусів можуть бути умовно зараховані до цієї групи.

В англомовних формах для означення цієї групи використовують поняття “cold” або “common cold” (“застуда” або “загальна застуда”). По суті, під “застудою” можна розуміти таку інфекційну хворобу, що перебігає з підвищенням температури тіла, кашлем, нежитем, дискомфортом у горлі й зазвичай минає за 7—10 днів.

ГРВ1 — це найпоширеніша патологія, на яку припадає до 90 % усіх інфекційних хвороб. За даними CDC, у кожного американського громадянина відбувається до 5 епізодів ГРВІ (без урахування грипу) на рік. Вважають, що найбільшу захворюваність спричиняють риновїруси (30—80 %).

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Джерелом збудника є хворі з вираженими або стертими формами хвороби, рідше — здорові вірусоносії. Зараження відбувається за допомогою повітряно-краплинного механізму передачі — під час розмови, кашлю, чхання. Велика кількість серотипів більшості збудників ГРВІ і типоспецифічність імунітету є причиною того, що на ці недуги люди (передусім діти) хворіють багаторазово протягом життя. Рівень захворюваності підвищується в осінньо-зимовий період і ранньою весною, за вологої і холодної погоди. Захворюваність здебільшого спорадична, але можуть виникати епідемічні спалахи.

ДІАГНОСТИКА. Для всіх ГРВІ характерними є типові зміни в загальному аналізі крові за умови неускладненого перебігу, а саме: нормоцитоз або лейкопенія, відносний лімфомоноцитоз і нормальні показники ШОЕ. При виникненні бактерійних ускладнень можуть з’являтися лейкоцитоз, нейтрофільоз і збільшуватися ШОЕ.

Специфічна діагностика. Дня етіологічного підтвердження діагнозу застосовують ІФА, ПЛР та ін. Методи експрес-діагностики включають РІФ й 1ХГ, але вони мають меншу діагностичну цінність унаслідок меншої чутливості та специфічності, що призводить до виникнення несправжньопозитивних або негативних результатів дослідження.

ЛІКУВАННЯ. Хворі лікуються переважно амбулаторно, для значної більшості епізодів ГРВІ характерний самообмежувальний перебіг. При легких неускладне-них формах хвороби лікування симптоматичне (препарати для відновлення носової прохідності, зменшення запалення у горлі, відхаркуваїьні засоби тошо). Госпіталізують лише хворих із тяжким і ускладненим перебігом інфекції, а також за епідеміологічними показаннями. Жарознижувальні препарати, анальгетики не доцільні. Антибіотики призначають лише в разі приєднання бактерійної флори і розвитку ускладнень.

Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської