10.4.3.1.4. Дегідратаційний шок

Варіантом гіповолемічного є дегідрата-ційний шок, який розвивається головним чином у випадках значних ізотонічних втрат рідин організму (діарея, нориці — дуоденальні, жовчні, тонкої кишки, шлунка — інтенсивне блювання). Класичним прикладом значної втрати води й електролітів (Na\ К+, СГ, НСО£) є гострий холерний ентерит і гастроентерит.

Провідною ланкою в патогенезі цього виду шоку є ізотонічна дегідратація. Тяжка діарея і блювання призводять до втрат рідини разом з великою кількістю електролітів.

Дегідратація клітин супроводжується виходом із них К+. Втрати лужного кишкового вмісту і порушення кровообігу викликають метаболічний ацидоз; інтоксикація і дегідратація ЦНС призводять до порушення свідомості, об’єм плазми значно зменшується, починається згущення крові — гематокрит підвищується, роз

222

вивається дегідратаційний шок з типовими для нього порушеннями як центральної, так і периферичної гемодинаміки: знижується AT, зростає тахікардія, спадаються периферичні вени.

Основними напрямами невідкладної інтенсивної терапії є:

— швидка регідратація організму;

— відновлення центральної І периферичної гемодинаміки;

— корекція дефіциту електролітів.

Після катетеризації вен регідратацію

проводять із швидкістю до 100 мл/хв ізотонічним сольовим розчином з додаванням похідних гідроксіетилкрохмалю або декстраиів.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.