2.3. ЕВОЛЮЦІЯ СЕРЦЯ

Як уже зазначалося, серце виникає на більш пізніх етапах еволюції системи кровообігу: у тварин з примітивною системою циркуляції крові — олігохет та ланцетника — його немає, і кров рухається завдяки періодичним скороченням ділянки кровоносної судини. Це перший, досерцевий етап еволюції серця — стадія пульсуючої судини. Пізніше на її місці розвивається трубчасте серце, яке відрізняється від пульсуючої судини наявністю клапанів. У членистоногих таке трубчасте серце поділене на камери відповідно до сегментації тіла — з’являється багатокамерне серце, яке, наприклад, у таргана має 13 камер. Проте ці камери ідентичні як в анатомічному, так і в функціональному відношенні.

Справжнє двокамерне серце вперше з’являється в молюсків, є воно також у риб і представлене одним передсердям і одним шлуночком. У земноводних у зв’язку з появою легеневого дихання і малого кола кровообігу серце має два передсердя. При цьому артеріальна та венозна кров з кожного передсердя потрапляє до єдиного шлуночка, де вона неминуче повинна змішуватись. Проте прямі вимірювання показали, що це не зовсім так: у гігантської жаби кров з легень надходить до серця, будучи насиченою киснем на 96%. При цьому в лівій половині шлуночка її насичення становить 87.6%. а в правій всього 8,9%, тобто змішування артеріальної і венозної крові в єдиному шлуночку амфібій, принаймні у тварин даного вцду. дуже незначне (Л.Просер, 1977). Це пояснюється наявністю в шлуночку цих тварин сполучнотканинних тяжів — тра-бекул. які перешкоджають змішуванню крові. Крім того, аорта в них розділена повздовжніми перегородками на три судини: одна з них приймає артеріальну кров з лівої половини шлуночка і направляє її до голови, друга отримує змішану кров і розносить її по всьому тілу, а в третю судину виштовхується венозна кров з правої половини серця, і йде ця кров до органів газообміну, функцію яких у земноводних виконують не тільки легені, а й шкіра.

У плазунів частково, а у птахів та ссавців повністю шлуночок поділено на праву та ліву половини: отже, вони мають чотирикамерне серце. Проте у функціональному відношенні таке чотирикамерне серце можна розглядати як два двокамерних серця.

23

кожне з яких складається з одного передсердя і одного шлуночка і кожне обслуговує своє коло кровообігу. У вищих хребетних ці двокамерні серця об’єднані анатомічно в один орган, але в головоногих молюсків існують роздільно одне основне і два додатко-ви. або ампулярних, зябрових серця. Міксини мають аж чотири окремих серця, кожне з яких виконує свою функцію.

В походженні серця у хребетних та безхребетних існує принципова різниця: в перших воно розвивається з передньої частини черевної судини, а в других (принаймні у тварин з білатеральною симетрією) — із спинної судини. Оскільки майже завжди серце виштовхує кров вперед до голови, то в безхребетних вона рухається по спинній судині до голови, а по черевній — до хвоста, а в хребетних тварин, навпаки, по черевній судині до голови, а по спинній до хвоста. Цю обставину можна розглядати як доказ паралельного і незалежного розвитку систем кровообігу в згаданих двох груп тварин. Те ж саме можна сказати і про неза-мкнену та замкнену системи кровообігу: вони є результатом самостійного закладання і незалежного розвитку та природного відбору серед багатьох, (у тому числі і вже неіснуючих) систем циркуляції рідин тіла в різних груп тварин.

В.О. ЦИБЕНКО. Фізіологія серцево-судинної системи