15.2. ЕКСТРЕНІ ОПЕРАЦІЇ НА ОРГАНАХ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

Усім невідкладним хірургічним втручанням властивий високий ступінь операційного ризику, зумовлений обмеженістю за часом для передопераційної підготовки, тяжкістю стану хворого, спричиненого ендогенною Інтоксикацією, гіпоксією, гіпо-протеїнемією, гіпертермією, дегідратацією, порушенням процесів обміну, недостатністю кровообігу, больовим синдромом, небезпекою виникнення регургітації та аспірації шлункового вмісту. Можливість ПОВНОГО клініко-лабораторного обстеження обмежена (часто операції виконують уночі), у зв’язку з чим у період підготовки до наркозу не завжди є можливість повного усунення наявних в організмі порушень. Водночас передопераційна підготовка таких хворих є необхідною умовою сприятливого результату.

У зв’язку з цим завданнями анестезіологічного забезпечення є такі:

1) проведення цілеспрямованої перед-та інтраопераційної корекції гіповолемії, токсемії і метаболізму, а також функцій життєво важливих органів і систем з урахуванням порушень в організмі, шо викликані основним захворюванням;

2) визначення оптимальних методів і засобів анестезії, які забезпечують надійний аитиноцицептивний захист і можливість регуляції функцій основних систем життєзабезпечення;

3) запобігання розвитку аспіраційного синдрому та інших ускладнень, пов’язаних із технікою проведення наркозу, загальним станом хворого і характером операції.

Коригуючу терапію проводять одночасно з передопераційним обстеженням. Її обсяг залежить від характеру порушень гомеостазу. За наявності порушень гемо-дннаміки, вираженої дегідратації, ГНД, як

Анестезіологічне забезпеченні! їх інтенсивна терапія при патологЯ органів травлення 313

правило, операцію не варто проводити до поліпшення загального стану, головними критеріями якого е стабілізація AT і ЦВТ до нормального і субнормального рівня, зменшення спазму периферичних судин, нормалізація діурезу. Лише у випадках профузіюї кровотечі (синдром відкритого крана) операцію проводять негайно, з одночасною масивною Іпфузійиою терапією. У таких випадках підготовку до операції потрібно починати з катетеризації однієї, а за потреби 2—3 центральних вен, уведення иазогастрального зонда, випорожнення шлунка, катетеризації сечового міхура для визначення погодинного діурезу, інгаляції зволоженого кисню, введення наркотичних аиальгетиків. Відразу після катетеризації вени отримують кров для визначення трупи крові, гематокритного числа, рівня гемоглобіну, електролітного складу, КОС, часу згортання крові; визначають ЦВТ, нід’єднують монітор.

Інфузійну терапію починають з уведення ізотонічного розчину натрію хлориду з 100 мл 20 % розчину альбуміну чи інших колоїдних розчинів.

Пренедикація. Якщо операцію починають терміново, то на операційному столі внутрішньовенно вводять фентаніл і атропіну сульфат. В інших випадках лреме-динацію проводять за загальноприйнятою методикою.

Уведення в наркоз і його підтримання, як і при інших ургентних операціях, здійснюють з урахуванням необхідності профілактики аспірації вмісту шлунка (у всіх хворих з перитонітом і непрохідністю кишок спостерігається значний стаз у шлунку).

Якщо гемодинаміка змінена незначно, здійснюють наркоз барбітуратами (5 — 7 мг/кг) до вимкнення свідомості. Лише у разі артеріальної гіпотензії використовують кетаміну гідрохлорид, сибазон або натрію окснбутират у поєднанні з діазоту оксидом. Для забезпечення інтубації трахеї застосовують головним чином депо-ляризуючі міорелаксантн. Добір препаратів для подальшого підтримання релаксації м’язів залежить від початкового стану хворого і обсягу оперативного втру

чання. Слід враховувати, шо у хворих із гіноволеміею недеполяризуючі міорелак-санти можуть спричинювати зниження AT.

Під час інтубації трахеї виконують заходи профілактики регургітації.

Для підтримання наркозу у хворих із стабільною гемодинамікою використовують ті самі аиестетичні засоби, що й при планових оперативних втручаннях. У разі порушення серцево-судинної діяльності поєднують діазоту оксид з ізофлураном, етраном, натрію оксибутиратом, сибазоном і фентанілом. У таких випадках слід відмовитися від фторотаиу, дроперидолу (а також від еиідуральиої анестезії) через їх гіпотензивну дію. Операції потрібно проводити при поверхових рівнях наркозу — стадія ІІІ|, із тотальною релаксацією м’язів.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.