Електрогенез потенціалу дії

У стані спокою мембрана нервової клітини поляризована. Зовнішня поверхня мембрани має позитивний заряд, а внутрішня — негативний. У разі формування потенціалу дії ця полярність змінюється й упродовж короткого часу стає насправді оберненою (рис. 2-10). Позитивне перезарядження мембрани у двох напрямах попереду і позаду потенціалу дії переходить у ділянку, де містяться негативні заряди, зумовлені потенціалом дії. Завдяки переміщенню позитивних зарядів знижується полярність мембрани попереду потенціалу дії. Така електротонічна деполяризація спричинює локальну відповідь, і, як тільки досягнуто критичного рівня деполяризації, збудження поширюється, що, відповідно, далі допереду електротонічно деполяризує мембрану. Завдяки такій почерговості подій збудження без-мієліновим аксоном рівномірно поширюється до його кінця. Отже, здатність нервового імпульсу самопоширю-ватись зумовлена циркуляцією струму з наступною деполяризацією мембрани аж до критичного рівня попереду потенціалу дії. Поширюючись, нервовий імпульс не деполяризує до критичного рівня ділянку позаду себе, оскільки ця ділянка є рефракторною.

Потенціали дії, що виникають у синаптичних контактах і чутливих закінченнях, теж залежать від електротон і чної деполяризації мембрани нервової клітини до критичного рівня (див. Розділи 4 та 5).

Вільям Ф. Ґанонґ. Фізіологія людини