Епідемічний паротит

Епідемічний паротит (лат. parotitis epidemical син.: паротитна інфекція) — вірусне інфекційне захворювання з характерною клінічною картиною у вигляді гарячки, ураження слинних залоз (насамперед привушних) і можливим ураженням підшлункової залози, статевих залоз, ЦНС (менінгіт). Епідемічний паротит належить до тої самої групи дитячих інфекційних хвороб, що й кір, краснуха і вітряна віспа (яка розглядається у розділі “Герпесвірусні інфекції”).

ВСТУП. Епідемічний паротит був описаний Гіппократом у V ст. до н. е. як “Епідемія паротиту”. У XVIII ст. дослідники звернули увагу на контагіозність й епідемічну поширеність хвороби. Тоді ж було встановлено зв’язок між ураженням слинних залоз і виникненням орхіту. У 1934 р. Е. Ґуднасчер і К. Джонсон виділили вірус. У 1966 р. було створено живу вакцину. Натепер епідемічний паротит залишається однією з найпоширеніших і дуже контагіозних інфекцій у світі. Особливу увагу приділяють цій хворобі через велику кількість випадків тяжких ускладнень: чоловіче безпліддя, євнухоїдизм, цукровий діабет, хронічний панкреатит, ураження ЦНС.

ЕТІОЛОГІЯ. Епідемічний паротит спричинює РНК-вмісний вірус, що належить до роду Rubuia viridae, Paramyxoviridae. Він виявляє гемаглютинувальну і ге молі-зивну активність щодо еритроцитів людини, барана, морських свинок, а також алергізивні властивості. Антигенна структура вірусу стабільна й однорідна, генетичних рекомбінацій не виявлено. Вірус малостійкий до впливу чинників навколишнього середовища: нагрівання й висушування, опромінення і дії хімічних речовин (хлор, формалін, лізол тощо), досить стійкий до низьких температур.

‘ДИТЯЧІ" ПОВІТРЯНО-КРАПЛИННІ ІНФЕКЦІЇ У ДОРОСЛИХ

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Хвороба належить до антропонозів. Єдиним джерелом інфекції є хворі з різними формами (типовими і стертими, субклінічними) епідемічного паротиту. Хворий може виділяти вірус у навколишнє середовище за 3 дні до початку7 хвороби і протягом 9 днів після неї.

Механізм передачі вірусу — повітряно-краплинний. Краплі слизу із носової і ротової частин горла, що містять вірус, можуть потрапляти повітряним шляхом до іншої людини під час чхання, кашлю, розмови або контактним шляхом через руки, немитий посуд та інші заражені предмети.

На епідемічний паротит найчастіше хворіють діти у період між 3-м і 7-м роком життя. В осіб чоловічої статі вірус енричинює розвиток клінічних проявів у 2 рази частіше, ніж у дівчаток і жінок. Інфекційний процес мас сезонність, трапляється частіше навесні, особливо у квітні-травні. Завдяки проведенню планової вакцинації спалахи епідемічного паротиту7 нині реєструють порівняно рідко, переважно за умови скупченості в закритих приміщеннях, таких як школи, дитячі будинки, військові табори та ін. Після перенесеної хвороби формується стійкий, довічний імунітет.

ПАТОГЕНЕЗ епідемічного паротиту до кінця ще не вивчено. Це захворювання системного характеру, при якому спостерігають ураження багатьох залозистих органів і ЦНС, розлади різних функціональних систем. Найчастіше уражуються слинні залози. Із вхідних воріт, якими є слизові оболонки ротової порожнини, носа, горла, вірус потрапляє в кров і розноситься ио всьому організму: у слинні, статеві й підшлункову залози, у ЦНС та інші органи.

Патоморфологічні дослідження свідчать, що при епідемічному паротиті переважно уражується інтерстиційна тканина залоз, що мають протоки (слинні, статеві, підшлункову і молочну). Протоки слинних залоз мають ознаки запального процесу: вони розширені й заповнені клітинним детритом і білком. У випадках паротитного менінгіту7 наявні морфологічні зміни неспецифічного характеру (гіперемія, набряклість головного мозку7, периваскулярна інфільтрація мозкових оболон). Аналогічні прояви спостерігають і в інших залозистих органах (яєчка, підшлункова залоза, зрідка молочні залози, яєчники).

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ. Інкубаційний період — від II до 25 днів (частіше 15—18 днів). Згідно з МКХ-10 вирізняють такі клінічні форми:

В26 Епідемічний паротит

N51.1* Епідемічно-паротитний орхіт

G02.0* Епідемічно-паротитний менінгіт

G05.1* Епідемічно-паротитний енцефаліт

К87.1* Епідемічно-паротитний панкреатит

В26.8 Епідемічний паротит з іншими ускладненнями

• артрит (МОЇ.5*)

• міокардит (141.1*)

• нефрит (N08.0*)

• поліневрит (G63.0*)

В26.9 Епідемічний паротит без ускладнень

До 40 % випадків епідемічного паротиту7 перебігає у стертій та інапарантній (безсимптомній) формах, ці випадки практично не реєструються.

Провідними симптомами паротитної інфекції у дорослих є гарячка і збільшення слинних залоз. Спочатку7 виникає припухлість привушної слинної залози

з тієї чи іншої сторони, а через 1—2 дні до патологічного процесу залучається й інша привушна залоза. Також запалення може поширюватися на підщелепні й під’язикову слинні залози. Часте ураження саме привушних залоз зумовлене низькою антивірусною активністю їхньої слини; вона вища у секреті підщелепних залоз і найсильніша — у слині під’язикової залози.

Привушна слинна залоза збільшена в розмірах, виступає з-під верхньої гілки нижньої щелепи у вигляді припухлості, шо заповнює простір між соскоподібним відростком і гілкою нижньої щелепи. Припухлість може поширюватися на щоку’, до соскоподібного відростка і на шию. Шкіра над слинною залозою не має ознак запалення, але має вигляд натягнутої; слинна залоза еластична, відносно болюча. Хворі скаржаться на біль під час жування, особливо твердої їжі. При ураженні привушних слинних залоз у ротовій порожнині можна спостерігати характерні зміни у вигляді набряклості, гіперемії слизової оболонки навколо отвору стено-нової протоки (симптом Мурсона; мал. 28, див. кольорову вклейку), виділення з неї густого слизу. Уражені підщелепні слинні залози більш болючі під час промацування, однак теж еластичні на дотик. Ураження під’язикової залози проявляється болем у корені язика.

Основні симптоми епідемічного паротиту розвиваються за 3—4 дні хвороби і супроводжуються фебрильною гарячкою, інтоксикаційними проявами, сухістю у роті. З 5-го дня починається зворотний розвиток симптомів. Більш тривалі гарячку й інтоксикаційний синдром спостерігають у разі поширення інфекції на інші залози, що супроводжується новим підвищенням температури тіла, нерідко з помірним ознобом.

Критерії тяжкості перебігу зумовлені тим, наскільки значними є загальні й локальні ознаки захворювання: гарячка, інтоксикація, наявність чи відсутність ускладнень. Неускладнений епідемічний паротит зазвичай має легкий перебіг, рідше — середньої тяжкості, а при тяжких формах завжди виникають ускладнення (нерідко множинні).

УСКЛАДНЕННЯ. Прогноз при епідемічному паротиті сприятливий, летальні випадки бувають дуже рідко (1 випадок на 100 тис. хворих). Разом з тим часто розвиваються ускладнення:

• орхіт, орхіепідиміт (трапляється в 1 із 4 чоловіків з епідемічним паротитом); здебільшого спостерігають у підлітків і дорослих. Ознаки орхіту частіше з’являються через кілька днів від початку захворювання і характеризуються новою хвилею гарячки (до 39—40 °С), появою сильного болю в ділянці мошонки і яєчка, який іррадіює в нижні відділи живота, збільшенням яєчка, іноді разом із над’яєчком. Ці зміни тривають до 7—8 днів, потім симптоми регресують і яєчко поступово набуває попередніх розмірів. Згодом можуть з’явитися ознаки атрофії яєчка. Двобічний орхіт у дитячому, юнацькому або молодому віці може ускладнюватися безпліддям. Вважають, що 18 % випадків чоловічого безпліддя спричинені перенесеною паротитною інфекцією;

• панкреатит. Гострий панкреатит розвивається на 4—7-й день хвороби. Як правило, геморагічний панкреатит чи панкреонекроз не виникає. Переважає набряк підшлункової залози. Турбують біль у надчеревній ділянці, нудота, багаторазове блювання, гарячка. Під час огляду в деяких хворих виявляють напруження м’язів живота і симптоми подразнення очеревини. Разом з тим часто трапляються випадки панкреатиту й без виражених суб’єктивних проявів. В обох випадках

‘ДИТЯЧІ" ПОВІТРЯНО-КРАПЛИННІ ІНФЕКЦІЇ У ДОРОСЛИХ

характерною ознакою є дуже значне підвищення активності амілази сечі, яке зберігається до J міс., тоді як інші симптоми панкреатиту регресують протягом 7—10 днів. Згодом може виникнути хронічне неспецифічне ураження підшлункової залози, що спричинює фіброз і розвиток цукрового діабету 2-го типу;

• менінгіт, мснінгоенцефаліт. Менінгіт — ускладнення, яке частіше спостерігають у дітей, ніж у дорослих; його частота становить 10 %. В осіб чоловічої статі менінгіт розвивається в 3 рази частіше, ніж у жінок. Як правило, симптоми ураження нервової системи з’являються після запалення слинних залоз, але можливе одночасне їх ураження або навіть ураження нервової системи до появи збільшених слинних залоз. В окремих випадках менінгеальні ознаки можуть не супроводжуватися значними змінами слинних залоз. Менінгіт починається гостро, часто супроводжується ознобом, підвищенням температури тіла, сильним головним болем, блюванням, менінгеальними ознаками. Спинномозкова рідина прозора, витікає під тиском, характеризується значним лімфоцитним плеоцитозом (часто тисячі клітин в 1 мкл), помірним підвищенням рівня білка. Зазвичай зворотний розвиток симптомів менінгіту відбувається за 10—12 днів, тоді як спинномозкова рідина санусться набагато пізніше.

У деяких хворих окрім менінгеальних симптомів розвиваються ознаки ураження речовини мозку — мснінгоенцефаліт або, зрідка, навіть менінгоенцефа-ломієліт. Під час огляду виявляють порушення свідомості, млявість, сонливість, нерівномірність сухожилкових рефлексів, парези лицевого нерва, зниження зіничних рефлексів, пірамідні ознаки, геміпарез. Поєднання ураження слинних залоз і менінгіту характерне лише для епідемічного паратиту;

• запалення яєчників і/або молочної залози (оофорит і мастит відповідно) виникають рідко, частіше у жінок з ендокринно-гінекологічною патологією. Як правило, цс ускладнення не супроводжується вираженими суб’єктивними скаргами, перебігає доброякісніше, ніж орхіт;

• викидень. У разі захворювання на епідемічний паротит у І триместрі вагітності відзначено збільшення кількості мимовільних абортів у 2 рази;

• ураження органа слуху; іноді призводить до повної глухоти. Першою ознакою є скарги на шум і дзвін у вухах. Про ураження лабіринту свідчить поява блювання, симптомів запаморочення і порушення координації. Зазвичай глухота буває однобічною (на боці ураження слинної залози). У період реконвалесценції слух не відновлюється;

• артрити. Ускладнення з боку- суглобів трапляється нечасто і переважно у дорослих, причому у чоловіків частіше, ніж у жінок. Виникають вони зазвичай після ураження слинних залоз, хоча можлива поява їх і до виникнення змін у цих залозах. Характерним є ураження великих суглобів (променево-зап’ясткових, ліктьових, плечових, колінних і надп’ятково-гомілкових), що супроводжується скаргами на біль, припухлість; іноді виявляють серозний випіт. Симптоми артриту можуть зберігатися протягом кількох місяців.

ДІАГНОСТИКА. Клінічні критерії епідемічного паротиту: гостре двобічне ураження привушних слинних залоз у молодому віці, яке супроводжується гарячкою. Розвиток патологічного процесу в інших слинних і залозистих органах, що мають вивідні протоки; є ше більшим клінічним підтвердженням епідемічного паротиту7, тому що таке поєднання при інших хворобах практично не трапляється.

Специфічна діагностика. Використовують ізоляцію вірусу або частіше серологічні тести: ІФА з виявленням IgM, а також пізню діагностику за допомогою РЗК, РГГА у парних сироватках. Діагностичним критерієм вважається наростання титру в 4 рази і більше. ІФА дає змогу виявити віруси у клітинній культурі вже через

2—3 дні (при стандартному методі дослідження — лише через 6 днів).

ЛІКУВАННЯ. Специфічного етіотропного лікування епідемічного паротиту не існує, тому використовують симптоматичну, иідтримувальну терапію. Важливим завданням лікування є запобігання розвитку’ ускладнень. Необхідно дотримувати ліжковий режим не менше 10 днів; його порушення протягом 1-го тижня підвищує ризик розвитку орхіту у чоловіків майже у 3 рази. Дієта — стіл № 2 за Пе-взнером. НПЗП (парадетамол, метамізол або ібупрофен) застосовують лише дія зменшення больового синдрому і гарячки. Підтримування водпо-слсктролітного балансу потрібно проводити з урахуванням витрат організму внаслідок гарячки, блювання.

При орхіті призначають преднізолон протягом 3—5 днів, починаючи з 0,04 г і зменшуючи дозу кожен день на 0,005 г, або інші ГКС в еквівалентних дозах. Така пульс-терапія не призводить до значної депресії надниркових залоз хворого і не спричинює синдром відміни. Застосування суспензорія вкрай необхідне в разі розвитку орхіту.

При менінгіті та менінгоеннефаліті застосовують курс ГКС, призначають де-токсикаційну і протинабрякову терапію. Антибіотики при цьому необхідні для профілактики можливого вторинного бактерійного ураження мозкових оболон.

У разі запалення підшлункової залози призначають холод на живіт, лужні промивання шлунка, голодування протягом 2 днів, надалі дієту (стіл № 5-п за Певзнером), спазмолітики, знеболювальні препарати, інгібітори протеаз, зокрема контрикал, сольові та глюкозні розчини. В окремих тяжких випадках проводять антисекреторну терапію.

ПРОФІЛАКТИКА. Найефективнішим метолом профілактики епідемічного паротиту є вакцинація, яка в Україні входить до календаря щеплень. Для профілактики кору, епідемічного наротиту і красную застосовують комбіновану вакцину. Перше щеплення проводять дітям віком 12 міс., друтс — у 6 років. Хлопців додатково вакцинують паротитною вакциною у 15 років.

До неспецифічних методів профілактики можна віднести поради щодо дотримання гігієнічних навичок: частіше мити руки, уникати контакту зі слиною інших осіб при чханні або кашлі, не користуватися непевним посудом.

                                                                                                                

Основні положення * •

• Епідемічний паротит — вірусне інфекційне захворювання з повітряно-краплинним механізмом передачі, характерною клінічною картиною у вигляді гарячки і збільшення слинних залоз.

• Уражені слинні залози еластичні, шкіра над ними не змінена.

• Особливістю паротитної інфекції є ураження перш за все залоз, шо мають протоки.

• Хлопчики хворіють на клінічно-симптомпий епідемічний паротит у 2 рази частіше, ніж дівчатка.

■ Основні прояви епідемічного паротиту розвиваються впродовж перших 3—4 днів хвороби. Нові хвилі гарячки і наростання інтоксикації спостерігають у тих випадках, коли

‘ДИТЯЧІ" ПОВІТРЯНО-КРАПЛИННІ ІНФЕКЦІЇ У ДОРОСЛИХ

інфекція поширюється на інші залози — підщелепні, під’язикову, підшлункову, статеві тощо.

• Основними ускладненнями епідемічного паротиту’ є орхіт, менінгіт, панкреатит.

• Діагноз ґрунтується на характерних клінічних проявах, епідеміологічному анамнезі. Що більше залоз уражено, то достовірніший діагноз. Поєднання запалення слинних залоз і серозного менінгіту властиве лише епідемічному паротиту.

• При атиповій клінічній картині використовують ізоляцію вірусу або, частіше, серологічні тести — РЗК, РГГАу парних сироватках.

• Специфічного лікування не існує.

• Найефективнішим методом профілактики епідемічного паротиту с вакцинація живою атенуйованою вакциною. * 1

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення епідемічного паротиту.

2. Схарактеризуйте епідеміологічні закономірності епідемічного паротиту на сучасному етапі.

3. Назвіть основні ланки патогенезу і патоморфологічні зміни при епідемічному паротиті.

4. Які особливості має клінічна картина епідемічного паротиту у дорослих?

5. Які ускладнення трапляються у хворих на епідемічний паротит?

Ь. Які зміни у спинномозковій рідині виникають при розвитку паротитного менінгіту?

7. Назвіть методи діагностики епідемічного паротиту.

8. Схарактеризуйте лікування неускладненого епідемічного паротиту.

9. Схарактеризуйте лікування ускладнень епідемічного паротиту.

10. Як здійснюють профілактику епідемічного паротиту?

Тести для самоконтролю

1. Вірус паротиту належить до:

A. Параміксовірусів

B. Реовірусів

C. Аденовірусів

D. Ретровірусів

E. Герпесвірусів

2. Хлопчики порівняно з дівчатками хворіють на клінічно-симптомний енідемічний паротит:

A. Дуже рідко

B. З однаковою частотою

C. У 2 рази частіше

D. У 5 разів частіше

E. У 10 разів частіше

3. Яке ускладнення нетипове для епідемічного паротиту?

A. Серозний менінгіт

B. Орхіт

C. Гострий панкреатит

D. Лабіринтит

E. Апендицит

4. У період реконвалесценції хворий на епідемічний паротит є заразним протягом не більше ніж:

A. 2 дні

B. 4 дні

C. 6 днів

D. 9 днів

E. 15 днів

5. При паротитному менінгіті для спинномозкової рідини характерними є всі перераховані нижче ознаки, окрім:

A. Рідина прозора або опалесцентна

B. Цитоз (1000 клітин і більше)

C. Переважають лімфоцити

D. Переважають нейтрофіли

E. Уміст білка підвищений

6. Для лікування неускладненого епідемічного паротиту застосовують:

A. Противірусні препарати

B. Антибіотики

C. Сульфаніламідні препарати

D. Специфічні імуноглобуліни

E. Симптоматичні засоби

7. Який механізм передачі вірусу епідемічного паротиту?

A. Повітряно-краплинний

B. Трансплакснтарний

C. Парентеральний

D. Фекально-оральни й

E. Контактний

8. Яка залоза зазвичай не уражується при паро гитній інфекції?

A. Підщелепна

B. При вушна

C. Щитоподібна

D. Щшuлункова

                                                                                                                

Еталони відповідей

Е. Яєчко

9. Мішенями епідемічної’» паротиту стають:

A. Легені

B. Нирки

C. Лімфатичні вузли

D. Залози з протоками

E. Залози без проток

10. У дорослих частіше» ніж у дітей, спостерігають такі ускладнення епідемічного паротиту:

A. Менінгіти

B. Пневмонії

C. Артрити

D. Оофорити

E. Орхіти

1 — А; 2 — С; 3 — Е; 4 — D; 5 — D; 6 — Е; 7 — А; 8 — С; 9 — D; 10 — Е.

Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської