Коронавірусна інфекція

Коронавірусна інфекція — вірусне захворювання із групи ГРВІ, що характеризується ураженням верхніх відділів дихальних шляхів і незначно вираженою інтоксикацією з доброякісним прогнозом (за виключенням ТГРС, який розглядається окремо).

ВСТУП. Уперше коронавірус був виділений у 1965 р. англійськими вірусологами Д. Тайрелом і М. Біноєм від добровольця, зараженого виділеннями хворого на гострий риніт. У 1968 р. визнали нову родину вірусів — Coronaviridae. У 1975 р. коронавірус також був виявлений у випорожненнях дітей, які хворіти на гастроентерит.

Частота гострих респіраторних захворювань коронавірусної етіології варіює від 4,5 до 10 %.

ЕТІОЛОГІЯ. До родини коронавірусів належить два роди — Coronavirus і Torovirus. Рід Coronavirus об’єднує більше десятка вірусів, що спричиняють захворювання у людини і тварин. За рецепторною специфічністю їх поділяють на три групи:

1- а група — людський коронавірус 229Е і віруси, що уражують свиней, собак, котів і кролів.

2- а група — людський коронавірус ОС-43 і віруси мишей, щурів, свиней, великої рогатої худоби та індиків.

3- я група — кишкові коронавіруси людини і віруси курей та індиків.

Рід Torovirus об’єднує кілька вірусів, шо спричиняють захворювання у великої рогатої худоби і людини.

Коронавіруси містять РНК, оболонку з ворсинками, яка прикріплюється до вібріону за допомогою вузького стебла і розширюється до дистального кінця, нагадуючи сонячную корону під час затемнення (звідси і назва родини). У складі оболонки містяться три структурні білки: мембранний білок, трансмембранний білок і гемаглютиніни. Усім коронавірусам властива здатність фіксувати комплемент за наявності гіпсрімунних сироваток або сироваток, отриманих від перехворілих людей. У навколишньому середовищі коронавіруси нестійкі, руйнуються за температури 56 °С через 10—15 хв.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Джерело інфекції — хворий або носій коронавірусів. Механізм передачі — повітряно-краплинний. Сприйнятливість до вірусу дуже висока. 80 % дорослих мають антитіла до коронавірусів. Пік захворюваності припадає на зимові МІСЯЦІ.

ПАТОГЕНЕЗ респіраторних проявів коронавірусної інфекції ще недостатньо вивчений. Коронавіруси зумовлюють ураження переважно верхніх дихальних шляхів.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ. Згідно з МКХ-10 у блоці “Інші вірусні хвороби” виділяють:

В34.2 Коропавірусна інфекція, неуточнена

В97.2 Коронавірусна інфекція як причина хвороб, класифікованих в інших рубриках.

Хворобу також можна класифікувати як:

JOO Гострий ринофарингіт

Інкубаційний період триває 2—5 днів. Клінічні прояви неспецифічні, можуть нагадувати захворювання, спричинені респіраторно-синцитіальною, парагрипоз-ною або риновірусною інфекцією. Характерні дряпання або біль у горлі при ковтанні, чхання, помірний головний біль. Провідним (а часто єдиним) симптомом є риніт. Температура тіла частіше нормальна або субфебрильна. Загальна тривалість захворювання — 5—7 днів. Можуть уражуватися, особливо у дітей, не тільки верхні, а й нижні відділи дихальних шляхів, що проявляється кашлем, болем у грудній клітці при диханні, свистячими хрипами, утрудненням дихання. Вважають, що ці спостереження засвідчують певну роль коронавірусів як збудників, що сприяють розвитку пневмонії.

ДІАГНОСТИКА така само, як при інших ГРВІ. Застосовують РІФ, РИГА, ІФА, найточнішим метолом діагностики с ПЛР.

ЛІКУВАННЯ симптоматичне.

ПРОФІЛАКТИКА неспецифічна (див. Загальна характеристика).

Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської