5.1.11. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ІНГАЛЯЦІЙНОГО НАРКОЗУ

5.1.11.1. МАСКОВИЙ НАРКОЗ

Масковий наркоз застосовують головним чином у хворих без значних порушень дихання, функції серця, паренхіматозних органів. Його можна застосовувати у випадках, коли немає потреби у розслабленні м’язів і положенні на операційному столі, яке ускладнює вентиляцію легень.

Масковий наркоз відкритим краплинним способом не застосовують. Для цього раніше використовували маски Есмар-ха, Ванкувера, тепер — наркозні апарати.

Готуючись до апаратно-маскового наркозу, спочатку вибирають найменшу маску з тих, що добре прилягають до лиця хворого, для зменшення шкідливого простору. Всю систему апарата кілька разів продувають киснем. Спочатку хворий дихає чистим киснем, звикаючи до маски. Протягом перших 3—5 хв подають мінімальну концентрацію загального анестетика для звикання хворого до нього.

Якщо масковий наркоз застосовують для знеболювання малооб’ємних малотравма-тичних оперативних втручань без м’язової релаксації, достатньо підтримувати глибину наркозу на першому рівні хірургічної стадії. Якщо операція травматична і необхідна м’язова релаксація, слід поглибити наркоз до другого рівня хірургічної стадії.

Після досягнення другого рівня хірургічної стадії (при використанні ефіру — через 15—30 хв, фторотану — 5—7 хв) можна ввести повітровід (мал. ЗО) і маску зафіксувати лямками (мал. 31). Якщо повітровід не застосувати, та потрібно утримувати нижню шелепу руками, виводячи її вперед, щоб запобігти западанню язика і відвисанню нижньої щелепи, що призводить до часткового закриття верхніх дихальних шляхів. Повітровід повторює вигин спинки язика і притискує язик, запобігаючи його западанню, що забезпечує прохідність дихальних шляхів.

Зовнішній кінець повітроводу прикріплюють до кута рота липким пластиром або фіксують тасьмою навколо шиї хворого. Потім накладають маску. Це полегшує проведения допоміжної вентиляції.

Масковий наркоз найчастіше проводять за папіввідкритнм контуром. При цьому об’єм вдихуваної газової суміші має бути вищим за ХОД у 1,5—2 рази (6—10 л). Це знімає погребу застосування адсорбера. Щоб запобігти забрудненню операційної парами засобів для наркозу, об’єм газової суміші можна зменшити до 2—4 л, використовуючи напівзакритий контур з адсорбером. У випадках, коли як основний анестетик використовують ефір, щоб прискорити введення у наркоз і для профілактики ускладнень (блювання, збудження), застосовують ввідний внутрішньовенний наркоз.

90

Масковий наркоз за допомогою сучасних апаратів має такі переваги перед краплинним масковим наркозом: 1) точне дозування загального анестетика; 2) зменшена витрата загальних анестетиків, а отже, їх вплив на персонал операційної;

3) можливе застосування не тільки летких, а й газоподібних анестетиків із використанням різних контурів наркотизації, допоміжної і навіть штучної вентиляції легень; 4) застосування повітроводів, фіксація маски, що дає змогу повністю звільнити руки анестезіолога; 5) зменшел-

Мал. 31. Утримання лицевої маски лямками

ия тепловіддачі при використанні реверсивних систем.

Недоліки: 1) збільшення шкідливого (мертвого) простору; 2) складність забезпечення прохідності дихальних шляхів через можливий спазм голосових зв’язок при поверховому наркозі, западанні язика, аспірації слизу, крові у разі глибокого наркозу; 3) поглиблення наркозу до другого рівня хірургічної стадії (релаксація м’язів при поверховому рівні наркозу не настає), що супроводжується пригніченням життєвих функцій організму;

4) складність забезпечення допоміжної, особливо штучної вентиляції легень (повітря може роздувати шлунок, сприяючи виникненню регургітації); б) неможливість проведення знеболювання при багатьох отоларингологічних, офтальмологічних і нейрохірургічних операціях (маніпуляції анестезіолога можуть утруднити дії хірурга).

Сучасний комбінований еидотрахеаль-ний наркоз позбавлений багатьох цих недоліків.

Віши загальної анестезії 91

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.