МЕДИЦИНА ПОДОРОЖЕЙ І ТРОПІЧНА МЕДИЦИНА

Нині близько 2 млрд людей щорічно здійснюють різні подорожі з метою туризму, гуманітарної місії, глобалізації виробництва або міграції у пошуках роботи. Через це значно підвищується ризик розвитку різних несприятливих наслідків у разі інфікування мікроорганізмами, травматизму тощо.

Усе це сприяло швидкому розвитку в галузі охорони здоров’я підрозділу ‘‘Медицини подорожей і хвороб мандрівників”. Натепер медицина подорожей — це динамічна міждисциплінарна спеціальність, яка насамперед охоплює аспекти інфекційних хвороб, тропічної медицини, медицини пустель, проблем вакцинації та охорони здоров’я. Отже, ким би не була та особа, яка здійснює подорож, і з якою місією не подорожувала б вона за межі свого постійного місця проживання, розуміння динаміки пересування і ризику, що з ним пов’язаний у різних країнах, дасть змогу’ звести до мінімуму можливий негативний вплив на здоров’я і буде сприяти максимальному задоволенню та успіху в запланованих справах.

Медицина подорожей потребує дуже хороших знань у галузі інфекційних хвороб, епідеміології, вакцинології та ін. Незважаючи на те шо на сьогодні CDC і ВООЗ закладають основи тих або інших уявлень у галузі медицини загалом, кілька груп фахівців зробили перші кроки в розробленні навчальних програм з метою кращого визначення ролі медицини подорожей та її місця в суспільній охороні здоров’я як вузької спеціальності й створили ISTM та ASTMH. Формування таких груп створило сприятливі умови для відкритого діалогу і поліпшення знань щодо медицини подорожей. Окрім цього нещодавно було створено мережу дозорного епідеміологічного нагляду спеціально для оцінювання тенденцій захворюваності серед мандрівників — Trop Net Europ і Geo Sentine. Вони можуть заздалегідь повідомити про можливий ризик тієї або іншої подорожі і надати додаткову інформацію в разі будь-якого захворювання, що виникло після повернення, для оптимі-запії діагностичного та лікувального процесу. За таких особливих обставин лікарі повинні знати, що шукати і де знайти інформацію про екзотичні хвороби, які виходять за рамки їх повсякденної практики.

Діарея мандрівників є найпоширенішою та найнссприятливішою для здоров’я мандрівників. Вона може бути досить тривалою, болючою і виснажливою. За даними CDC, 20—50 % міжнародних туристів (близько 10 млн осіб) страждають на діарею мандрівників уже в перший тиждень подорожі, але вона може розвинутися впродовж усього періоду перебування в певних країнах і навіть після повернення додому. Значна частка випадків діареї мандрівників припадає на країни Латинської Америки, Африки, Близького Сходу та Азії. До групи високого ризику цього захворювання належать люди молодого віку, особи з ослабленим імунітетом, запальними захворюваннями кишок або цукровим діабетом, а також особи, що вживають антациди або Н2-блокатори. Основною причиною діареї мандрівників є інфекційні агенти, найпоширенішим збудником — ентеротоксигенна киш

МЕДИЦИНА ПОДОРОЖЕЙ І ТРОПІЧНА МЕДИЦИНА

кова паличка. Природний перебіг характеризується одужанням протягом 1-го тижня в 90 % випадків, у 10 % — протягом місяця. Антибіотики не рекомендують призначати для профілактики діареї мандрівників. У разі її виникнення (випорожнення 3 рази на добу і більше з домішками слизу й крові, супроводжуються болем у животі) показана антибактерійна терапія протягом 3—5 днів.

Мандрівники повинні за кілька місяців до від’їзду з’ясувати, які медичні ризики пов’язані з їх конкретним маршрутом, включаючи необхідність проведення щеплення, неспецифічні профілактичні заходи, спалахи хвороб, що мають місце в тій чи іншій країні, а також політичну ситуацію в країні та можливості медичних ресурсів. Для осіб із несприятливим акушерсько-гінекологічним і стоматологічним анамнезом рекомендований ретельний огляд відповідними спеціалістами, особливо в разі ймовірної тривалої подорожі до країн, що розвиваються, Також потрібно отримати інформацію про очікуваний маршрут, умови проживання (у тому числі міська або сільська місцевість), стан свого здоров’я і препарати першої необхідності, що мають бути у власній аптечці.

При обговореній питання вакцинації слід враховувати регіон подорожі, що планується. CDC виокремлює три категорії вакцинації: рутинну, рекомендовану, обов’язкову. Рутинна вакцинація включає шешісння, які проводять для підтримання нормального стану здоров’я; зазвичай вони входять у календар щеплень тієї або іншої країни. Рекомендована вакцинація враховує низку’ чинників, включаючи подорожі особливого напрямку’ залежно від сезону, попереднього щеплення, віку, стану здоров’я тощо. Загалом ні щеплення рекомендують з мстою захистити туристів від хвороб в інших частинах світу’ і не допустити ввезення інфекційних захворювань через міжнародні кордони. Обов’язкову вакцинацію, згідно з ММСП, необхідно проводити проти жовтої гарячки в разі поїздок у деякі країни Африки (на південь від Сахари) і тропічної зони Південної Америки. Окрім того, від паломників, які подорожують під час ханжу, уряд Саудівської Аравії вимагає проведення щеплення проти менінгококової інфекції та наявності міжнародного сертифікату’ про це.

Окремим підрозділом медицини подорожей є медицина подорожей круїзних суден і морської медицини (Cruise Ship & Maritime Medicine). На круїзних кораблях концентруються люди із різних країн світу і в таких умовах різноманітні захворювання (кишкові, вірусні — грип, кір, краснуха, вірус Norwalk) можуть швидко поширюватися від людини до людини. Якщо ж судно заходить у порт для висадки пасажирів, є можливість інфікування їх різними екзотичними захворюваннями, характерними для цього регіону.

Більшість таких інфекційних хвороб можуть передаватися до появи перших клінічних симптомів (тобто ще в інкубаційний період), що підвищує небезпеку їх поширення. Якщо додати до цього той факт, що круїзні судна зазвичай недостатньо вкомплектовані й оснащені (відповідно до сучасних вимог), мають мінімальний запас лікарських засобів, відсутність лабораторної служби тощо, стає зрозумілим унікальність надання медичної допомоги в таких умовах. Натепер у штаті більшості круїзних суден повинен бути корабельний лікар із певним досвідом надання невідкладної медичної допомоги; вони мають бути оснащені малими лабораторіями й обладнанням дня надання медичної допомоги хворим, які перебувають у критичному стані, але загалом на круїзних кораблях недостатньо медичних ресурсів.

МЕДИЦИНА ПОДОРОЖЕЙ І ТРОПІЧНА МЕДИЦИНА

Таким чином, період глобальних змін, ідо відбуваються на Землі (кліматичних, міграційних, технічних та ін.), потребує нових підходів до оцінювання тих чи інших медичних ризиків, з якими може зіткнутися будь-яка людина. Одним із таких напрямів розвитку медичної галузі є медицина подорожей, яка набуває значного поширення і визнання.

Тропічна медицина — не розділ медицини, який вивчає широке коло захворювань, що мають нерівномірне поширення в усьому світі й становлять значну складність для контролю в тропічних і субтропічних регіонах. Але частина інфекційних і паразитарних хвороб, класифікованих як “тропічні хвороби”, є ендемічними і для країн, розташованих у помірній або навіть холодній кліматичній зоні: малярія, нематодози тощо. Багато із цих захворювань перебувають під контролем або навіть ліквідовані в розвинених країнах завдяки поліпшенню санітарно-гігієнічних умов життя і харчування. Оскільки клімат не є провідною причиною ендемічності цих захворювань у тропічних регіонах, усе частіше з’являються пропозиції перейменування цього розділу медицини в “географічну медицину” або “медицину третього світу”.

Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської