Менінгіт — це клінічний синдром, в основі якого лежить запалення моз

кових оболон. Він проявляється мснінгеальними симптомами і запальними змінами у спинномозковій рідині. Менінгеальні симптоми поділяють на суб’єктивні й об’єктивні. До суб’єктивних належать незвичний для хворого головний біль, нудота, блювання (іноді без попередньої нудоти), світлобоязнь, підвищена чутливість до подразників, що діють на органи чуття та ін. Більшість випадків менінгіту супроводжується гарячкою. До об’єктивних менінгеальних симптомів належать виявлені під час огляду контрактури м’язів, що виникають мимовільно як захист нервових корінців від надмірного подразнення. Таких симптомів у медичній літературі описано багато, але провідними є ригідність потиличних м’язів, симптоми Керніга і Брудзінського (нижній). Також можна спостерігати реактивні больові феномени (симптом Керера, Флато та ін,), зміни диска зорового нерва, окремі неврологічні вогнищеві симптоми. У тяжких випадках виникають ознаки вираженої мозкової дисфункції (сонливість чи дратівливість, галюцініоз, сплутаність свідомості, сомнолениія, сопор, кома).

Менінгеальні симптоми є неспецифічними проявами, які свідчать лише про подразнення мозкових оболон, що може відбуватися не тільки через запалення, а й унаслідок дії різних незапальних чинників (отруєння чадним газом, тепловий і сонячний удар, субарахноїдальний крововилив, карциноматоз тощо). І лише наявність запальних змін у спинномозковій рідині (підвищення кількості лейкоцитів) слугує підтвердженням того, що процес, який спричинив виникнення менінгеальних симптомів, — це менінгіт. Зазвичай спинномозкову рідину отримують шляхом люмбальної пункції.

За характером змін у спинномозковій рідині менінгіти поділяють на:

1. Гнійні (збільшується кількість нейтрофілів):

• первинний (відсутність явних клінічних ознак первинного вогнища запалення до виникнення менінгіту);

• вторинний (наявність первинного вогнища запалення; наприклад, отит, мастоїдит, синусит, пневмонія та ін.).

2. Серозні (збільшується кількість лімфоцитів).

Відповідно до етіологічного чинника їх класифікують як бактерійний, рикетсій-ний, спірохетний, бореліозний, вірусний, грибковий, спричинений найпростішими, гельмінтами і змішаний.

Найчастішими причинами гнійного менінгіту щодо зменшення частоти є менінгокок, пневмокок (Str. pneumonic), гемофільна паличка, стафілококи, інші стрептококи, найпростіші, які вільно живуть, та ін. Серозний менінгіт найчастіше зумовлюють (щодо зменшення частоти) ентеровіруси, вірус епідемічного паротиту, борелії, що спричинюють хворобу Дайма, мікобактерії, ВІЛ, віруси герпесу, вітряної віспи та ін.

Залежно від тривалості симптомів менінгіт поділяють на:

1. Гострий (більшість випадків; симптоми з’являються протягом кількох годин або кількох днів).

2. Хронічний (окремі випадки, спричинені грибами — криптококами, гісто-плазмами, кандидами та ін.; захворювання починається поступово і триває від 4 тиж. до кількох місяців).

При всіх менінгітах потрапляння збудника до мозкових оболон відбувається гематогенно з якихось вогнищ в організмі людини, безпосередньо зі слизової оболонки верхніх дихальних шляхів через периневральні порожнини або решітчасту кістку (за наявності її дефектів). У таких випадках іноді виникають повторні або часті менінгіти різного походження.

У виникненні запалення мозкових оболон при гнійному менінгіті провідну роль відіграють цитокіни, хемокіни та інші прозапальні речовини, концентрація яких у спинномозковій рідині значно зростає під впливом бактерійних чинників. У відповідь на це нейтрофіли мігрують у великій кількості до місця запалення. Дія цитокинів призводить до ушкодження ендотелію судин, унаслідок чого виникає вазогенний набряк, підвищується вміст білка у спинномозковій рідині. Підвищена в’язкість останньої через приплив компонентів плазми у субарахноїдальний простір і зниження венозного відтоку зумовлюють появу інтсрстиційного набряку. Продукти розкладу бактерій, нейтрофіли та інші клітинні фактори спричинюють посилення цитотоксичного набряку, ННГМ, підвищення внутрішньочерепного тиску і, як наслідок, погіршання мозкового кровотоку. Основні патоморфо-логічні зміни при гнійному менінгіті виникають у м’якій і павутинній оболонах із частковим залученням у процес речовини головного мозку. На мозкових оболонах утворюється гнійний ексудат. Його розщеплення відбувається завдяки протеолітичним ферментам. Якщо ексудат повністю не зникає, можуть утворюватися спайки, відбуватися лікворологічні зрушення, що призводить до хронічних розладів відтоку і численних ускладнень менінгітів.

При серозному менінгіті рівень цитокінів, а відповідно, й запалення, нижчий, ніж при гнійному. Патологічні зміни характеризуються утворенням серозно-фібринозного ексудату на м’якій оболоні. Особливо тяжкий перебіг спостерігають при туберкульозному ураженні; у процес залучається переважно нижня поверхня мозку з наявністю там міліарних горбків.

Характер змін спинномозкової рідини при менінгітах, що виникають найчастіше, подано в табл. 1.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА МЕНІНГІТІВ

ТАБЛИЦЯ 1

Диференціальна діагностика менінгітів відповідно до змін у спинномозковій рідині

Захворювання

Результати дослідження спинномозкової рідини

Кількість лейкоцитів в 1 мкл

Домінуючий тип клітин

Концентрація глюкози, ммоль/л

Рівень білка, г/л; якісний склад

Нормальна

спинномозкова

рідина

Менше 10

Лімфоцити

Більше 2,6, або 2/3 концентрації в крові при одночасному вимірюванні

До 0,5, альбуміни, якісні реакції на глобуліни (Панді, Нон-не—Алельта, Фрідма-па та ін.) негативні

Бактерійний

менінгіт

Зазвичай більше 1000

90—100 % нейтрофілів. У перші години хвороби вміст лейкоцитів може бути низьким

Низька концентрація у більшості випадків

1,0—7,0; іноді клітинно-білкова дисоціація, позитивні реакції на глобуліни

Т уберкулвозний менінгіт

25-500

Лімфоцити (на ранньому етапі іноді можуть домінувати нейтрофіли)

Низька, але на ранніх етапах може буди в нормі

1,0—10,0; виражена білково-клітин на дисоціація із різко позитивними реакціями на глобуліни

Менінгіт вторинний при отиті, мастоїдиті, сину-ситі та ін.

0-50, може бути більше

Нейтрофіли (зрідка на початку" захворювання — лімфоцити)

Норма, при тяжкому" перебігу’’ знижується

Трохи підвищений, часто позитивні реакції на глобуліни

Хвороба Дайма

0-200

Лімфоцити

Норма

Норма або незначне підвищення

Лептоспіроз

10-500

Лімфоцити, зрідка нейтрофіли

Норма

Норма або незначне підвищення

Негерпетичний вірусний менінгіт

5—1000, більше — прилімфо-цитпому хоріоменін-гіті, епідемічному паротиті

Лімфоцити (на ранній стадії домінують нейтрофіли)

Норма (буває

зниженою при

лімфоцитному

хоріомепіпгіті,

епідемічному

паротиті)

Норма або трохи підвищений

Менінгіт, спричинений вірусом простого герпесу 1-го і 2-го типів

0—500

Лімфоцити

Норма (зрідка знижена)

Норма або підвищений

Менінгіт, спричинений вірусом вітряної віспи

0-500

Лімфоцити

Норма (зрідка знижена)

Норма або трохи підвищений

Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської