Механізм сальтаторної провідності

Провідність у мієліновому аксоні залежить від подібних процесів поширення струму. Однак мієлін є ефективним ізолятором, тому циркуляція струму крізь нього незначна.

Рис. 2-9. Зміни збудливості клітинної мембрани нейрона під час поширення нервового імпульсу. Як видно, збудливість обернено пропорційна до рівня порога (модифікована схема, відтворена за дозволом з Morgan СТ. Physiological Psychology. McGraw-Hill, 1943).

ПКР

Ґ

+ + + +

\ і

)

+ + +

і

+ +

1- — — І\ і

Аксон

X

_j U

7

і

т п

_ — — — —

1 + +

— — -\і

+ + + +

+ + +

1

ї \

)

Активний Неактивний

вузол вузол

ПКР

Мієлін

і і

W ї ‘ г

Аксон

і

\

+

1

1\

Ґ

+

\

т

LL

А _LzJl.

J-K_І + І

1

Напрям поширення

Рис. 2-10. Локальний струм в аксонах / рух позитивних зарядів навколо імпульсу. Угорі: безмієліновий аксон. Унизу: мієліновий аксон; ПКР — позаклітинна рідина.

Ось чому деполяризація в мієліновому аксоні поширюється стрибкоподібно, наче сальто, від одного вузла нервового волокна (перетяжка Ранв’є) до іншого зі згасанням струму в активному вузлі, що спричинює електротонічну деполяризацію аж до критичного рівня у вузлі, розміщеному попереду потенціалу дії (див. рис. 2-10). Такого типу поширення деполяризації від вузла до вузла називають сальта-торною, або стрибкоподібною провідністю. Це швидкий процес, провідність у мієліновому аксоні відбувається у 50 разів швидше, ніж провідність у найшвидшому безміє-ліновому волокні.

Вільям Ф. Ґанонґ. Фізіологія людини