НАРКОЗНО-ДИХАЛЬНА АПАРАТУРА ТА АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ

3.1. БУДОВА

НАРКОЗНО-ДИХАЛЬНОГО АПАРАТА

Сучасні наркозно-дихальні апарати призначені для дозованого подавання хворому газонаркотичної суміші й кисню, а також для проведення ШВЛ.

Засоби для інгаляційного наркозу і кисень надходять до наркозного апарата зі спеціальних металевих балонів певного кольору (для кисню — блакитного, для діазоту оксиду — сірого, для циклопропану — жовтогарячого).

Місткість балонів для кисню 2—40 л. Кисень перебуває в них у газоподібному стані під тиском 150 атм*. Балони для діазоту оксиду містять від 1 до 10 л зрідженого газу під тиском 51 атм. При температурі 20 X і нормальному атмосферному тиску 1 л рідкого №20 перетворюється на 500 л газу. Циклопропан у рідкому стані міститься в балонах місткістю 2 л під тиском 6 атм. 3 1л рідкого циклопропану при температурі 20 X і атмосферному тиску утворюється близько 376 л газу.

Газ із балонів надходить до наркозного апарата через редуктори І систему шлангів. Редуктори знижують тиск газу на виході з балона, забезпечують плавне і стале подавання газу хворому через дозиметри, випарник і газопровідну систему. Редуктор може бути двокамерним — з регульованим тиском на виході та одно-камерним — зі сталим тиском на виході. Кожна камера двокамерного редуктора

*3а Міжнародною системою одиниць фізичних величин (СІ) атмосферний тиск вимірюється в паскалях (кілоласкалях); 1 атм ■= 101,325 к Па.

має манометр. Перший з них, розрахований на тиск 150 атм, реєструє тиск газу в балоні, другий, на 5 атм, реєструє тиск газу після проходження ним редуктора. Тиск у газопровідній системі наркозного апарата регулюють за допомогою вентиля на редукторі. Редуктори зі сталим тиском на виході знижують тиск із 150 до 4 атм. Це обмеження встановлюють на заводі, і змінювати його не можна. Глибокі борозенки по діаметру редуктора (мал. 6) сприяють хорошому теплообміну із зовнішнім середовищем, що зменшує можливість замерзання конденсованої води, яка утворюється в редукторі при проходженні через нього діазоту оксиду, зігрівання запобігає замерзанню редуктора.

Циклопропан міститься в балонах лід низьким тиском, тому для його використання редуктор не потрібен. Шланги від редукторів приєднують до дозиметрів наркозних апаратів.

Наркозний апарат складається з дозиметрів газу, випарників рідких засобів для наркозу і газопровідної системи. Газопровідна система, у свою чергу, поділяється на газопровідну систему власне апарата і систему, якою газонаркотична суміш від апарата надходить до хворого і від хворого повертається до апарата або виводиться зовні.

Дозиметри газів — це градуйовані скляні трубки, що мають усередині форму зрізаного конуса, основою зверненого доверху. Поплавок у конусі під час проходження газового потоку здійснює поступальний обертальний рух. Залежно від сили газового патоку поплавок зависає на рівні шкали, що відповідає кількості літрів

Мал. 6. Зовнішній вигляд редуктора

газу, який проходить через дозиметр у певний момент. Дозиметри об’єднані в єдиний блок із камерою для змішування газів. Із камери змішування виходить газова суміш, співвідношення газів у якій залежить від рівня потоку газу, встановленого на дозиметрі за допомогою спеціального вентиля. Принцип дії інших дозиметрів грунтується на тому, що газ загального анестетика і кисень надходять до камери змішування газів спеціальними отворами — дюзами. Вмикання комбінацій дюз дає можливість подавати газову суміш і кисень у різних концентраціях і в заданих співвідношеннях.

Із камери змішування дозиметрів газовий потік потрапляє до випарника, де відбувається випаровування рідкого загального анестетика і створюється необхідна його концентрація. Залежно від будови випарника газовий логік може насичуватись парами, проходячи над поверхнею рідкого анестетика (прямоточний випарник), безпосередньо крізь нього (барботажний випарник) або краплинним уведенням його до газового потоку (краплинний випарник).

Відомі три види випарників: без термо-компенсації, з термокомпенсацією і стабілізовані. У випарниках без термокомпен-сації газовий потік спеціальними клапанами можна спрямовувати повз камери випаровування, частково або повністю через камеру випаровування. Дозування загального анестетика таким випарником ускладнене, оскільки концентрація його

пари залежить від зміни його ж температури. На швидкість випаровування впливає також рівень газопотоку. Збільшення або зменшення подачі газонаркотич-ної суміші дозувальними клапанами відбувається за принципом «більше — менше», а без термокомпеисації неможливо підтримувати сталу концентрацію пари загального анестетика у газонаркотичній суміші.

У випарниках із термокомпенсацією крім дозувальних клапанів є автоматичні, напівавтоматичні та ручні пристрої, які регулюють діаметр вхідних і вихідних отворів у випаршіку, завдяки чому збільшується або зменшується газовий потік, що є компенсу-валышм чинником зміни швидкості випаровування рідкого анестетика при коливаннях температури його та зовнішнього середовища. При цьому залежність концентрації пари рідкого анестетика від швидкості проходження газового потоку через камеру випаровування зберігається. Тому швидкість потоку газу доцільно установлювати на рівні 6—10 л/хв, у межах якої коливання концентрації загального анестетика є мінімальним. Температуру рідкої наркотичної речовини і швидкість її випаровування усталює застосування водяних бань. Цей випарник дозує наркотичний засіб в об’ємних частках.

Стабілізовані випарники дають змогу створювати точну концентрацію засобу для інгаляційного наркозу незалежно від зміни температури його і зовнішнього середовища, а також газового (парового) потоку. Цього досягають завдяки спеціальній будові камери випаровування і наявності термокомпенсатора. При цьому зміни температури рідкого загального анестетика і зовнішнього середовища компенсують зміною газового потоку. Сталість співвідношення частин газового потоку, що проходить через камеру випаровування і обхідними каналами випарника, забезпечує незалежність концентрації пари па виході з випарника від газового потоку.

Сучасні спеціалізовані випарники тільки для певного загального анестетика здатні забезпечувати сталу концентрацію його незалежно від температури або потоку через випарник (мал. 7).

Наркозно-дихальна апаратура та анестезіологічний інструментарій 39

.3

Газопровідна система наркозного апарата призначена для подавання газонар-котичіюї суміші хворому і відведення її від хворого. Напрям руху суміші задають за допомогою напрямних гравітаційних клапанів, які під дією власної ваги або за допомогою спеціальних пружин закривають клапанні отвори залежно від циклу дихання. Коливання тиску в дихальній системі регулює запобіжний клапан, а для виведення надлишку газу передбачено випускний клапан. Продовженням газопровідної системи наркозного апарата є дихальні шланги, через які вди-хуваиа газоиаркотична суміш надходить до хворого за допомогою спеціального металевого трійника із запобіжним клапаном і повертається від хворого до газопровідної системи апарата або в атмосферу. Дихальні гофровані шланги виготовляють з еластичної антистатичної гуми або пластмаси. Вони мають великий внутрішній діаметр, що зменшує тиск газового потоку. Необхідною частиною газопровідної системи наркозного апарата є гумо-

Мал. 7. Схема випарника:

Г — введення газу; 2 — вимикач; 3 — ручка вимикача; 4 — компенсатор тиску; 5 — камера випаровування: б — контрольний конус; 7 — шунтуючий конус випарника; 8 — термокомпенсатор; 9 — камера вміщування; SO — вихід газу

вий еластичний дихальний мішок, або міх, місткістю 0,5 — 5 л, за допомогою якого за потреби можна проводити ШВЛ.

Частину з’єднаної з органами дихання хворого газопровідної системи наркозного апарата, в якій відбувається переміжний або зворотно-поступальний рух дихальної суміші, називають дихальним контуром. Існують два основних типи дихальних контурів: реверсивний і иеревер-сивний.

Серед реверсивних дихальних контурів розрізняють:

а) напівзакритий — видихувана наркотична суміш частково повертається до газопровідної системи наркозного апарата, а частково виходить назовні;

б) закритий — видихувана газоиарко-тичиа суміш повністю повертається до газопровідної системи наркозного апарата.

Напівзакритий і закритий контури передбачають обов’язкове використання адсорберів, призначених для поглинання видихуваного хворим вуглекислого газу. Адсорбери заповнюють гранулами погли-

а б

Мал, 8. Адсорбери:

а — примо поточний; 6-а обертал кно-лос ту пальним потоком газу

нача вуглекислого газу (мал. 8). Ефективне поглинання вуглекислого газу триває протягом 150—250 хв роботи, після чого використаний поглинач замінюють на новий. Перед подачею газоиаркотич -ної суміші потрібно обов’язково замінювати поглинач, оскільки визначити ступінь його забрудненості неможливо. Слід пам’ятати, що при використанні хімічного поглинача вуглекислого газу не можна застосовувати трихлоретилеп, оскільки за наявності основ він розкладається з утворенням дихлоретилену, фосгену і вуглецю (карбону) монооксиду (чадного газу) — надзвичайно токсичних речовин.

Напівзакритий і закритий контури дають можливість подавати газоиаркотич-ну суміш хворому двома способами: циркуляційним і маятникоподібним.

Циркуляційний спосіб — газоиаркотич-на суміш циркулює по колу (мал. 9). Напрямок руху визначає розміщення клапанів вдиху і видиху. З камери змішування через випарник газонаркотична суміш надходить до хворого, а від хворого через адсорбер — до дихального мішка, який є резервуаром видихуваної суміші.

Мал. 9. Циркуляційний спосіб подавання гаао-наркотичної суміші:

1 — адаптер; клапани: 2 — вдиху; 3 — видику; 4 — дихальний мішок; і — адсорбер

Частина вмісту дихального мішка під час вдиху змішується з новою порцією газо-наркотичної суміші з камери змішування і надходить до хворого.

Переваги: ощадливе витрачання га-зонаркотичнаї суміші, незначні втрати тепла й вологи, розміщення адсорбера на значній відстані від органів дихання хворого.

Недоліки: неможливість підтримання сталої концентрації наркотичних засобів у цдихуваиій суміші, оскільки не визначається концентрація їх у дихальному мішку; необхідність використання адсорбера і пов’язана з цим небезпека; складність стерилізації газопровідної системи наркозного апарата.

Маятникоподібний спосіб — газ із камери змішування випарника надходить до хворого. Під час видиху газоиаркотич-на суміш через адсорбер надходить до мішка-резервуара і частково назовні. Вди-хувана газонаркотична суміш із мішка знову проходить через адсорбер і, змішуючись зі свіжою порцією з камери змішування, надходить до хворого. Таким чином, газова суміш проходить через адсорбер і очищується від СО2 двічі (мал. 10).

Наркозно-дмхальиа апаратура та анестезіологічний інструментарій 41

to

Мал. 10. Маятникоподібний спосіб подавання газонаркотичної суміші

За цього способу використовують тільки прямоточні адсорбери, через які газо-наркотична суміш надходить прямо до поглинача.

Переваги: мінімальний опір диханню (відсутність дихальних клапанів у газопровідній системі), ощадливе витрачання наркотичних анестетиків, незначні втрати тепла й вологи.

Недоліки: неможливість точного дозування газонаркотичної суміші, близьке розташування адсорбера до органів дихання хворого, що у випадках перегрівання адсорбера може спричинювати опік верхніх дихальних шляхів; потреба частої заміни поглинача.

Велике значення при використанні закритого І напівзакритого випарників має розташування випарників рідких засобів для наркозу. Відносно дихального контуру випарники можуть розміщуватись або в колі циркуляції, або поза ним (мал. 11). Використання засобів із великою терапевтичною широтою дії (наприклад, ефір для наркозу) допускає розміщення випарника в колі циркуляції. При цьому кількість

вдихуваної пари засобу залежить від частоти і глибини дихання хворого і концентрацію наркотичної речовини врахувати неможливо. Переведення хворого на ШВЛ різко поглиблює наркоз, тому при використанні засобів для наркозу з активнішим наркотичним ефектом І меншою терапевтичною широтою (фторотан, енфлу-ран, трихлоретнлеи) випарник має бути поза колом циркуляції. Це дає змогу контролювати концентрацію подаваної газо-наркотичної суміші й запобігає можливості передозування у разі різкого збільшення легеневої вентиляції.

У газопровідній системі з неревер-сивини дихальним контуром інгаляція газонаркотичної суміші й пари наркотичної речовини здійснюється відкритим і на-піввідкритим контурами.

Відкритий контур є найпростішим. Прикладом проведення наркозу за відкритим контуром може бути вдихання атмосферного повітря разом із парою наркотичної речовини, яка надходить краплинним способом крізь кілька шарів марлі (мал. 12). Видих відбувається в атмосферу. Дарма що цей спосіб проведення наркозу має головним чином історичне значення, проте за певних умов його можна застосовувати, хоч це пов’язано з небезпекою виникнення ускладнень: неможливо точно дозувати наркотичний засіб.

У сучасних наркозних апаратах за використання відкритого контуру вдихува-не атмосферне повітря проходить через

Мал. 11. Закритий контур наркозного апарата з випарником: й — у колі циркуляції газів; 6 —поза колом циркуляції газів

Мал. 12. Краплинний спосіб наркозу ефіром

випарник, де насичується парою наркотичної речовини, і через дихальну приставку надходить до хворого. Видих відбувається в атмосферу. Наявність дихальної приставки дає змогу за потреби перейти до ШВЛ з використанням повітряно-кисневої суміші або 100 % кисню (мал. 13).

Перевага: простота насичення організму хворого парою загального анестетика.

Недоліки: великі втрати тепла й вологи; можливість виникнення гіпоксії та гіперкапнії; значне забруднення повітря операційної.

Використання відкритого контуру може мати велике значення у воєнно-польових умовах, а також за відсутності інших технічних засобів для проведення наркозу.

І Видих

Мал. 13. Відкритий контур наркозного апарата: І — випарник; 2 — дихальний ні шок; З — маска; 4 — не-реверсивний дихальний клапан

Останнім часом найчастіше застосовують шпіввідкритий контур, в якому газоподібний загальний анестетик і кисень із балонів надходять до випарника наркозного апарата І, насичуючись парою рідкого загального анестетика, до хворого; видихувана газова суміш виводиться в атмосферу. Щоб зменшити забруднення повітря операційної, видихувану газоиар-котичну суміш шлангом видиху виводять за межі операційного блока або пропускають крізь спеціальні фільтри, встановлені на шлангу видиху. Вдих і видих регулюють иереверсивними клапанами з малим опором газотоку.

Переваги: забезпечення високого вмісту кисню у вдихуваній суміші, легка

Мал. 14. Безклаланні системи напіввідкритого контуру: Ейра (О і Риса (2):

в — вдих; 6 — видик

Наркозно-дихальна апаратура та анестезіологічний Інструментарій 43

регуляція концентрації загальних анестетиків, простота проведення наркозу і ШВЛ.

Недоліки: неекономне витрачання газоподібних і рідких засобів для наркозу, кисню, значні втрати тепла й вологи, забруднення повітря операційної.

Для дітей дошкільного віку при застосуванні наркозу за иапіввідкритим контуром використовують безклапаїші системи з мінімальним опором газотоку і диханню. Класичним прикладом таких систем е система Ейра та її модифікація — система Риса.

Система Ейра (мал. 14, 1) — це Т-по-дібпа трубка, що дає можливість газонар-котичиій суміші вільно рухатись у напрямах відповідно до дихального циклу. Під час вдиху через центральний патрубок потік повітря з атмосфери захоплює газо-наркотичну суміш, що подається до бічного патрубка з балонів через випарник, і надходить до хворого. Видих проводиться через третій отвір назовні.

У модифікації Риса (мал. 14, 2) на вільний кінець Т-подібиої трубки прикріплюють гумовий мішок місткістю близько 500 мл, на протилежному боці якого є невеликий отвір із трубкою. ШВЛ проводять за допомогою стискування мішка.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.