5.1.2. НАРКОЗ ДІА30ТУ ОКСИДОМ

Діазоту оксид (динітрогену оксид, закис азоту) — газ без кольору, запаху, із солодкуватим присмаком, у 1,5 раза важчий від повітря, не вибухає, незаймистий, однак підтримує горіння навіть без наявності кисню і посилює вибухоиебезпеч-

ЮЯИ Газоподібний діазоту оксид

Мал. 26. Визначення кількості діазоту оксиду в балоні

ність ефіру й циклопропану. За температури, нижчої від критичної (36,5 °С), і певного тиску переходить у рідкий стан.

При температурі 20 *С тиск газоподібного діазоту оксиду («газової подушки») над рідкою частиною становить S1 атм*, 30—64 *С — 40 атм. У «газовій подушці» є токсичні домішки (азоту оксиди), у зв’язку з чим перед наркозом потрібно випустити 5—10 л газу назовні.

Діазоту оксид випускають у сталевих балонах сірого кольору місткістю 1 —10 л під тиском 45 — 55 атм. З 1 кг рідкого діазоту оксиду утворюється близько 500 л газу. Слід пам’ятати, що за наявності в балоні будь-якої кількості рідкого діазоту оксиду тиск газу над рідиною при температурі 20 *С є сталим — 50 атм (мал, 26). Коефіцієнти розподілу кров/газ та мас-ло/газ діазоту оксиду дуже низькі — відповідно 0,47 і 1,4. Цим пояснюється висока швидкість уведення в наркоз і незначна наркотична сила препарату.

Вплив на організм. Діазоту оксид — це індиферентний газ, який у незміненому вигляді виділяється з організму головним чином через легені. У концентраціях, що не перевищують об. частку 80 %, не чинить негативної дії на функцію життєво

•За СІ 5166 кПа (і атм = 101,3 кПа).

80 /p>

важливих органів. Препарат не пригнічує гемодинаміки, газообміну, не впливає на функцію печінки, нирок, незначною мірою стимулює функцію симпатоадрепалової системи. Під впливом діазоту оксиду виникають невеликі зміни у формулі крові у вигляді збільшення кількості поліморфно-ядерних клітин та лімфоцитів. За тривалого застосування спостерігається пригнічення функції кісткового мозку.

Показання: однокомпонентний наркоз діазоту оксидом через недостатню аиестетичну потужність та наявність збудження застосовується тільки для аналгезії при болючих маніпуляціях, пологах, у стоматології, в амбулаторно-поліклінічній практиці. Діазоту оксид знайшов широке застосування як один із компонентів комбінованого наркозу в поєднанні з анальгетиками, міорелаксантами, препаратами для невролептаналгезії та іншими загальними анестетиками.

Методика проведения, кпіиіка. Наркоз діазоту оксидом можна проводити за допомогою будь-якого наркозного апарата, що має дозиметри для діазоту оксиду і кисню. Як правило, використовують напівзакритий або напіввідкритий контур. Зниження тиску газу відбувається в редукторі. Під час проходження через нього діазоту оксиду водяна пара, шо міститься в ньому у невеликих кількостях, конденсується і вода може замерзнути (випаровування діазоту оксиду супроводжується поглинанням тепла, і температура води може знизитись до точки П замерзання (0 *С), що призводить до поступового припинення подачі анестетика. Цього можна уникнути, використовуючи спеціальний редуктор або зігріваючи місце його з’єднання з балоном. Щоб запобігти замерзанню у разі централізованої подачі газу, доцільно відкривати кілька балонів. Під час наркозу можна використовувати поглинач вуглекислоти.

Враховуючи небезпеку розвитку гіпоксії внаслідок неточного дозування, не рекомендують застосовувати більш як 75 % діазоту оксиду, тобто у співвідношенні з киснем вище ніж 3:1. Маску на обличчя хворого слід накладати щільно,

щоб газонаркотична суміш не змішувалась Із атмосферним повітрям.

Припинення наркозу слід проводити шляхом повільного зниження концентрації загального анестетика. Після припинення подачі діазоту оксиду потрібно протягом 4 —5 хв подавати чистий кисень: якщо відразу припинити подачу кисню, діазоту оксид швидко дифундує з крові до альвеол і, змішуючись з атмосферним повітрям, зменшує альвеолярну концентрацію кисню нижче від нормального рівня — розвивається дифузійна гіпоксія.

Враховуючи низьку наркотичну силу діазоту оксиду, його, як правило, поєднують з активнішими засобами для інгаляційного або внутрішньовенного наркозу, аналгетичними І невролептичними засобами. Незважаючи на швидке настання наркозу при інгаляції діазоту оксиду, у розвитку стадій наркозу можна простежити ту саму послідовність, що й при анестезії ефіром, хоча і з деякими особливостями.

Стадія аналгезії настає при інгаляції 50 —66 % діазоту оксиду, тобто у співвідношенні з киснем 1:1 або 2:1. Концентрація препарату в альвеолярному газі через 5 хв наближається до тієї, що подається, а в артеріальній крові досягає 0,4—0,6 г/л.

Інгаляція діазоту оксиду супроводжується станом легкої ейфорії. Виникає наплив ідей та образів, що змінюються з калейдоскопічною швидкістю, відчуття болю швидко притупляється, хоча зорові, слухові Й дотикові подразнення хворий сприймає. У найбільш ослаблених хворих із тривалим патологічним процесом й у хворих з інтоксикацією вже така концентрація препарату може спричинити вимкнення свідомості. У деяких випадках з’являється рухове і мовне збудження (у фізично міцних осіб, хворих з лабільною психікою, у осіб, які зловживають алкоголем).

Зі збільшенням концентрації діазоту оксиду до 75 % у ослаблених хворих, породілей І після активної премедккаци тран-квілізуючими, невролептичними та аналгетичними засобами досягають І рівня хірургічної стадії наркозу.

При використанні таких концентрацій можна виконувати невеликі оперативні

Види загальної анестезії 81

втручання, що не потребують розслаблення м’язів, болючі лікувальні та діагностичні маніпуляції.

На ЕЕГ при таких концентраціях діа-зоту оксиду переважають альфа-ритми з частотою 30 — 35 Гц. Частота пульсу, AT, робота серця, тонус периферичних судин, кровотік у органах якщо змінюються, то незначною мірою.

Позитивні властивості: 1) не вибухає; 2) відсутність подразнювального впливу на дихальні шляхи; 3) швидке введення і виведення з наркозу; 4) виразний аналгетичний ефект; S) відсутність негативного впливу на основні життєво важливі функції; 6) порівняно невисока вартість.

Недоліки: 1) низька анестетична сила і часто неможливість досягти хірургічної стадії наркозу із розслабленням м’язів; 2) наявність стадії збудження, особливо у дітей з лабільною психікою і в осіб, які зловживають алкоголем.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.