НЕДОСТАТНІСТЬ ДИХАННЯ

Ста» організму, за якого легені не здатні забезпечувати нормальний газовий склад артеріальної крові при диханні атмосферним повітрям, називається гострою недостатністю дихання (ГНД). Корекція ГИД є одним з основних завдань Інтенсивної терапії.

Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія при патології системи пиханкя 241

У патогенезі ГНД провідну роль відіграє один Із таких основних механізмів;

1) порушення прохідності верхніх дихальних шляхів;

2) розлад механізму дихання;

3) погіршення дифузії газів;

4) порушення легеневого кровообігу;

3) зміна співвідношення вентиляції і

перфузії.

Остаточним результатом впливу кожного з цих механізмів є артеріальна гіпоксемія з гіперкапнією чи без неї. Причини розвитку цих порушень різноманітні. Залежно від провідного етіологічного та патогенетичного чинників виділяють такі форми недостатності дихання (мал. 87):

1. Бронхолегенева форма — зумовлена ураженням паренхіми легень або порушенням прохідності дихальних шляхів. Розрізняють три вади цієї форми (див. мал. 87):

а) обструктивна — виникає внаслідок закупорки дихальних шляхів (западання язика, аспірація сторонніх тіл або мокротиння, крові, блювотних мас), ларингіту, бронхіту, бронхіолоспазму, що супроводжується гіпоксемією і гіперкапнією;

б) рестриктивна — зумовлена обмеженням дихальної поверхні легень (пневмоторакс, гемоторакс, ексудативний плеврит, пухлини легень, діафрагмальна грижа тощо);

в) дифузійна — виникає внаслідок порушення дифузії газів крізь альвеолярно-капілярну мембрану (набряк легень, пневмосклероз, синдром гіаліиових мембран тощо). У випадках рестриктивної І дифузійної ГНД зменшується тільки дифузія кисню, а виділення вуглекислоти не знижується, оскільки коефіцієнт її дифузії у 20 разів вищий, ніж кисню. Часто може розвиватися гіпокапнія: у відповідь на гіпоксемію виникає задишка.

2. Торакоабдомінальна форма — виникає внаслідок травми грудної клітки (переломи ребер, торакотомія), порушень екскурсії діафрагми (щадне дихання, метеоризм, ожиріння III ступеня), а також вираженого сколіозу, кіфозу, закостеніння ребрових хрящів.

3. Центрогенна форма — зумовлена порушенням функції дихального центру

Мал. 87. Етіопатогенетична класифікація ГНД:

і — легеневі дифузійна; 2 — легенем рестриктивна: 3 -торакоабдомінальна; 4 — легенем обструктивна; 5 — нервово-м’язова; 6 — легенем розподільна І шунтова; 7 -центрогенна

внаслідок запального процесу, ендо- чи екзогенної інтоксикації, травми головного мозку, циркуляторних порушень у стовбурі головного мозку. Особливістю цієї форми ГНД є раннє порушення свідомості.

4. Нервово-м’язова форма — розвивається внаслідок розладу функції нервових провідників, передачі імпульсів у нервово-м’язових синапсах І функції дихальних м’язів. Ця форма трапляється у хворих на правець, поліневрит, міастенію, ботулізм, при отруєннях ФОС, метаболічних порушеннях після введення міорелак-сайтів. Особливість цієї форми, на відміну від центрогениої, — збереження свідомості.

5. Серцево-судинна форма — спричинена недостатністю кровообігу внаслідок зниження продуктивності серця (недостатність міокарда, зменшення ОЦК, порушення співвідношення між ОЦК і об’ємом судинного русла (відносна гіио-волемія)) або порушення легеневого кровотоку (тромбоемболія легеневої артерії чи її гілок, деякі вади серця з гіпертензією в малому колі кровообігу).

6. Змішана форма — поєднання названих вище видів.

Більшість форм ГНД супроводжується зниженням вентиляційио-перфузійно-го коефіцієнта до 0,8 і менше. Водночас при порушенні вентиляції перфузія легень зберігається. Цей коефіцієнт зростає за

242

Таблиця 21. Ступені гострої недостатності дихання

Ступінь

Колір шкіра

ЧД,

на 1 хв

Рівень AT

Частота

пульсу

Стан ЦНС

вА.

мм рт. ст.

p£Qp

мм рт. ст.

І (легкий)

Не змінений

<20

У межах норми

т

Не змінений

>60

>40

11 (середній)

Акроціаноз

35-40

т

т

Депресія або ейфорія

<80

45-60

III (тяжкий)

Тотальний

ціаноз

<45

і

t

Солор або збудження

<60

> 70

IV(украй тяжкий)

Сірий

< 10

U

і

Гілокснчна або гіпсркапнічна* кома

<40

>60

Примітки: Т — підвищення; і — зниження; 4-і — значне зниження; * — непостійний симптом ГНД.

рахунок погіршення легеневого кровотоку тільки при серцево-судинній формі ГНД. Недостатність дихання у випадках порушення дифузії газів може виникати і за нормального співвідношення вентиляції і перфузії.

Ступінь недостатності дихання визначається глибиною порушення механізму дихання, альвеолярної вентиляції, рівнем артеріовенозного шунтування, ступенем артеріальної гіпоксемії та гшеркапнії (табл. 21).

I ступінь — легкий. Задишка (ЧД до 25 на 1 хв) без порушення газового складу артеріальної крові, помірна тахікардія (до 100 на 1 хв). AT в межах норми.

II ступінь — середній. Задишка прогресує (ЧД до 40 на 1 хв). Помірна артеріальна гіпертензія; рЛ02 становить 80— 60 мм рт. ст., раС02 зростає до 45— 60 мм рт. ст. або не змінюється. З’являються ціаноз, порушення функції ЦНС.

III ступінь — тяжкий. Значне порушення механізму дихання, вентиляції й окси-генації. Частота дихання до 45 на 1 хв. Значно знижується ХАВ, аускультативно дихання ослаблене або його не чути. Поглиблення розладів функції ЦНС. AT знижується, тахікардія до 130 на 1 хв, раС02 понад 70 мм рт. ст., рЛ02 нижче 60 — 40 мм рт. ст. Самостійна компенсація гіпоксемії неможлива без застосування оксигенотерапії або ШВЛ.

IV ступінь — украй тяжкий (гіпоксич-иа або гіперкапиічиа кома). ЧД 10 на 1 хв і менше, зниження ДО, брадикардія, значний метаболічний ацидоз у разі гіпоксичної коми і респіраторний — гіиеркапнічної.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.