Нематодози

Ці гельмінтози спричинюють глисти, які належать до типу круглих червів і мають такі спільні ознаки:

• круглий переріз тіла;

• наявність щільної білкової кутикули, під якою розміщений м’язовий шар із поздовжніх волокон, завдяки яким і переміщенню рідини в порожнині самих червів вони активно рухаються;

• роздільностатевість;

• розвинені нервова і травна системи.

Нематодози уражують найбільшу кількість людей у світі. Нині ВООЗ проводить програму повного знищення на планеті Земля одного із нематодозів — дра-кункульоза. У цьому розділі викладено відомості про ті нематодози, які поширені в Україні або становлять серйозну міжнародну проблему.

Ектероб/оз

Ентеробіоз (лат. enterobiasis, англ, enterobiasis, син. oxyuriasis — оксиуроз, або оксиуріаз) — контагіозний антропонозний гельмінтоз із фекально-оральним механізмом передачі, спричинюваний гостриками з переважною локалізацією їх у клубовій і сліпій кишці, який проявляється свербежем у пері анальній ділянці, кишковими розладами.

ВСТУП. Закам’янілі яйця гострика знайдено в рештках життєдіяльності людей, давність яких сягає 9 тис. років. Гострик відомий зі стародавніх часів. У єгипетському папірусі за 1,5 тис. років до н. е. описано ді гельмінти. У 5 ст. до н. е. Гіппократ виявив цього збудника у дітей. У 4 ст. до н. е. відомий грецький учений Арістотель визначав три гельмінти, яких він спостерігав у людей; серед них був і гострик. Уперше цього гельмінта детально описав і систематизував шведський біолог К. Лінней у 1758 р. У 1853 р. англійський лікар Д. Ліч назвав рід Enterobius (від комбінації грецьких слів enteron — кишки і bios — життя). Назва “verniicularis” походить з латинської й означає “черв’як — личинка (гострик)”; відома вона із раннього Середньовіччя. У 1865 р. німецький зоолог Р. Льойкарт і три його студенти шляхом самозараження встановили, що ентеробіоз — це не біогельмінтоз. Через 3 роки німецький патолог А фон Ценкср виявив гостриків на слизовій оболонні кишок людини.

Ентеробіоз трапляється в усіх кліматично-географічних зонах, але найбільш поширений у країнах із помірним кліматом, де уражує іноді до 90 % населення певних країн. Поширеність захворювання залежить від санітарного стану житла, установи та особистих гігієнічних навичок людей.

ЕТІОЛОГІЯ. Збудник ентеробіозу Enterobius vermicularis належить до роду Oxyuris, родини Oxyuridac, тину Nematoda. Це один із трьох гельмінтів, поширених в Україні, який здатний паразитувати у людей і може бути помічений самим зараженим. Має веретеноподібну форму і молочно-білий колір. Довжина самця становить 3—5 мм, самиці — 9—12 мм; хвостовий кінець самця гачкоподібно загнутий на черевну поверхню, у самиці загострений, звідки й назва “гострик”. За допомогою присмоктувального апарату дорослі гельмінти прикріплюються до кишкової стінки нижнього відділу тонкої кишки і в проксимальних відділах товстої кишки. Як правило, паразитують лише самиці, самці після копуляції виділяються з випорожненнями. Харчуються гельмінти вмістом кишок і є факультативними гемато-фагами. Чисельність особин, які паразитують у кишках, широко варіює від декількох десятків до сотень і тисяч. Виражені інвазії пов’язані з частими повторними самозараженнями.

Статева система самиці складається з парного яєчника, матки, яка в безкис-невому кишковому середовищі перебуває у спазмованому стані, тому у просвіті кишок самиці яєць не виділяють. Тільки-но матка переповнилася яйцями, самиці втрачають здатність прикріплюватися до слизової оболонки, спускаються в пряму кишку, активно виходять через анус, відкладають яйця у иеріанальних складках і гинуть. Процес яйцекладки триває від 15 хв до 1,5 години. Одна самиця здатна відкласти до 17 тис. ше неінвазійних яєць, які протягом кількох годин стають інвазійними. Яйця гостриків мають двоконтурну оболонку, асиметричні — один бік опуклий, інший сплощений. Вони нестійкі до звичайних дезінфекційних засобів, УФО, високої температури. Яйця, які пасивно виділилися із випорожненнями, не дозрівають.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Джерело інвазії — хвора людина. Інвазовані люди е безпосередньо небезпечними для оточення.

Механізм зараження — фекально-оральний, провідний шлях передачі — контактно-побутовий. Основним фактором передачі є руки, забруднені яйцями гельмінтів, а також контаміновані предмети побуту (дверні ручки, поверхня меблів, кухонного приладдя, вікон і підвіконь, посуд, іграшки, дитячі горщики тощо), рідше — контаміновані харчові продукти. Можливе зараження дітей у плавальних басейнах. Не виключається можливість інфікування при вдиханні яєць із пилом. Яйця, відкладені самицями гостриків, дозрівають через 4—6 год. Вони потрапляють на натільну і постільну білизну, накопичуються під нігтями під час розчухування і в разі недотримання правші особистої гігієни забруднюють навколишні предмети. Яйця гостриків відносно стійкі у зовнішньому середовищі і зберігають інвазійність до 2—4 тиж. Зараження людини ентеробіозом відбувається в разі проковтування зрілих яєць, які містять рухливі личинки.

Сприйнятливість дуже висока. Загальна тривалість життя гостриків із моменту зараження до виходу зрілих самиць для яйцекладки становить 1—2 міс., однак унаслідок частої повторної інвазії ентеробіоз може тривати багато років. Характер імунітету не з’ясований, однак у дорослих захворювання нерідко перебігає легше, ніж у дітей.

ПАТОГЕНЕЗ. Проковтнуті зрілі яйця досягають тонкої кишки, де личинки звільняються від оболонок. Після міграції в сліпу кишку вони через 2—3 тиж. дозрівають і починають новий цикл відкладання яєнь. Виповзання гостриків відбувається частіше вночі, при засинанні і під час сну, коли зовнішній і внутрішній м’язи — замикачі ануса дещо ослаблені. При значній вологості й неохайності періанальної ділянки яйцекладка затримується, і гострики продовжують переміщатися, заповзаючи іноді не лише у піхву, а й навіть через матку, маткові труби в порожнину малого таза, черевну порожнину, де вони потрапляють й на очеревину. На цих ділянках їх знаходять інкапсульованими (у вигляді гранульом). Іноді гострики пе-нетрують кишкову стінку ззовні аж до м’язового шару, утворюючи там гранульоми з епітеліальних і гігантських клітин та еозинофілів. Життя самиці, що відклала яйця, завершується, вона засихає, перетворюючись на безформну грудочку.

В основі патогенного впливу гостриків на організм людини лежить механічна дія гельмінтів на слизову оболонку кишок, зумовлена з подразненням механоре-цепторів і хеморецепторів під час їх фіксації та руху. Подразнення клубово-сліпо-кишкоиої ділянки може спричинити розвиток ентероколіту, проникнення в червоподібний відросток — виникнення апендициту.

Механічна дія гельмінтів на нервові закінчення періанальної ділянки призводить до вираженого свербежу і розчухування. Унаслідок тривалого подразнення і розчухів виникають дерматити і навіть тяжкі мокрі й сухі екземи, які поширюються іноді далеко за межі промежини. У хворих, інвазованих гостриками, описано анальні і ректальні нориці, парапроктит. Сильне подразнення періанальної ділянки може зумовити певні маніпуляції на статевих органах, раннє пробудження статевого інстинкту, виникнення енурезу, дизурійних проявів. Продукти обміну речовин гельмінтів призводять до сенсибілізації організму з розвитком алергії. Ектопічна міграція гостриків є причиною вагініту, ендометриту, сальпінгіту. Гострики негативно впливають на нервову систему, особливо дітей, їхню поведінку, інтелект, зумовлюючи підвищену дратівливість, неуважність, погіршення

запам’ятовування. Наявність гостриків призводить до порушення нормального складу мікробної флори кишок, інвазовані діти в 2,5—3 рази частіше хворіють на гострі кишкові інфекції. Ентеробіоз сприяє передачі інших контактних парази-тозів: гіменолепідозу і лямбліозу, спричинює несприятливий перебіг вагітності (токсикози, дерматози). Через високу контагіозність інвазії існує можливість зараження новонароджених у післяпологовий період, період грудного вигодовування.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ. У МКХ-10 ентеробіоз має шифр В80.

Прояви ентеробіозу різноманітні і залежать від інтенсивності зараження, частоти реінвазії та індивідуальної реакції інвазованого. При первинній інвазії інкубаційний період становить 2 доби, гостра фаза триває 5—7 діб. Виповзання самиць гостриків відбувається через 35—75 днів. При симптомному перебігу’ основними ознаками гострої фази ентеробіозу є біль у животі, ранковий кишковий дискомфорт, нудота, прискорене оформлене випорожнення (до 4 разів на добу); останній симптом спостерігають упродовж усього періоду інвазії,

Характер клінічних проявів хронічної фази неоднозначний. У частини інва-зованих відсутні скарги і клінічні симптоми. Вираженість симптоматики залежить насамперед від інтенсивності інвазії і частоти супер- і реінвазії. При слабкій інвазії основною скаргою є періанальний свербіж, що виникає частіше ввечері перед сном, при засинанні, іноді біль у животі. Через 2—3 дні прояви захворювання зникають і, як правило, повторюються кожні 3—4 тиж. Іія періодичність пов’язана із завершенням розвитку нового покоління гельмінтів у результаті реінвазії.

При більш інтенсивній і тривалій інвазії свербіж періанальної ділянки турбує хворого не лише у вечірні й нічні години, а й удень. Посилюється біль у животі, частіше у клубово-сліпокишковій ділянці, що може нагадувати біль при апендициті, виникають тенезми, метеоризм, рідке прискорене випорожнення. Нестерпний свербіж порушує сон. Як правило, спостерігають неврологічні симптоми, такі як головний біль, запаморочення, погіршання пам’яті. Частіше страждають діти; вони стають примхливими, плаксивими, дратівливими, швидко втомлюються, погано засвоюють корисні навички. Нестійкість уваги, нездатність зосередитися знижує успішність, у дорослих — працездатність.

УСКЛАДНЕННЯ. Розчухування хворими періанальної ділянки призводить до саден, вторинної бактерійної інфекції шкіри, виникнення дерматитів, шо обтяжує перебіг хвороби. До тяжких ускладнень ентеробіозу належать апендицит, проктит і парапроктит, екзема періанальної ділянки, болісні вульвіти і вульвовагініти у дівчаток. Ентеробіоз негативно впливає на поведінку і нервово-психічний розвиток дітей дошкільного віку. Описано випадки непритомності й епілептиформних нападів у дітей.

ДІАГНОСТИКА. Цілком достатнім для встановлення діагнозу вважають виявлення гостриків у випорожненнях або на шкірі. У гострий період у загальному аналізі крові виявляють незначну еозинофілі ю, але не в усіх випадках.

Специфічну паразитологічну діагностику проводять у сумнівних епізодах захворювання. Дорослих рухливих самиць гостриків лаборант іноді може побачити на поверхні свіжовиділених випорожнень хворого. Загальноприйняті копрологіч-ні методи лабораторної діагностики гельмінтозів для виявлення ентеробіозу малоінформативні, оскільки через біологічні особливості самиці гостриків не відкладають яєць у просвіті кишок. Тому при дослідженні звичайного мазка випорожнень яйця гостриків виявляють рідко. Із цією метою проводять мікроскопію

матеріалу, отриманого із неріанальних складок, з використанням прозорої липкої стрічки за методом Грехема. Для вірогідності результату дослідження повторюють 3—5 разів.

У дорослих частіше користуються методом періанально-ректального зїшкріб-ка сірником, заточеним у вигляді шпателя, або ватним тампоном на сірнику, змоченим 50 % водним розчином гліцерину^ або 1 % розчином харчової соди. У лабораторії тампон прополіскують у розчині, який потім центрифугують; отриманий осад наносять на предметне скло і розглядають під мікроскопом. Зі шпателя -сірника матеріал зішкрібують на предметне скло і досліджують. З інших, раніше використовуваних методів лабораторної діагностики ентеробіозу, можна назвати метод Гіммельфарба, при якому в анус обстежуваного на ніч закладають невеликий ватний тампон. Уранці його пінцетом переносять у пробірку з водою, ретельно прополіскують, після чого центрифугують осад і досліджують його під мікроскопом. Яйця гостриків нерідко вдається виявити і в зішкрібках із піднігтьових просторів.

ЛІКУВАННЯ. Ефективними анти гельмінтни ми препаратами при ентеробіозі є піперазину адипінат, левамізол, пірантел, мебендазол, альбендазол, що зареєстровані в Україні. У розвинених країнах також застосовують івермекгин. Курс лікування складається із 2—3 циклів з інтервалом 2 тиж. Конкретні дози препаратів указані в підрозділі “Аскаридоз”. Якщо специфічне лікування кількома препаратами не дає ефекту’, експерти ВООЗ рекомендують провести дослідження на наявність Dipylidium caninum, який може передаватися разом із гостриками.

Дегельмінтизацію слід поєднувати із симптоматичною і патогенетичною терапією. Так, при свербінні призначають антигістамінні препарати всередину’, змащують періанальну ділянку7 засобами, які зменшують свербіж.

ПРОФІЛАКТИКА. Необхідною умовою успішного лікування хворого на ентеробіоз є одночасне проведення поряд із терапевтичними заходами всього комплексу профілактичних заходів, що запобігають реінвазії. Перш за все це суворе дотримання правил особистої гігієни не лише хворим, а й і усіма контактними в осередку. З огляду на високу контагіозність інвазії обстеженню на ентеробіоз підлягають усі контактні; у дітей застосовують метод зішкрібка, у дорослих — опитування. Усім інвазованим особам, виявленим в осередку, проводять одночасну дегельмінтизацію.

До основних рекомендацій щодо санітарно-гігієнічного режиму в сімейних осередках ентеробіозу належать:

• дотримання чистоти рук і нігтів, боротьба зі шкідливою звичкою гризти нігті, брати пальні в рот; миття рук із милом перед їдою є основою успішного лікування;

• надягання інвазованими перед сном закритих трусів (які мають резинки не лише навколо пояса, а й навколо ніг), щоденна заміна їх;

• обов’язкове підмивання пері анальної ділянки водою з милом на ніч і вранці після сну, щоденне обмивання тіла, купання під душем, особливо вранці;

• за наявності свербежу в періанальній ділянці — постановка перед сном содової очисної клізми для механічного видалення гельмінтів із прямої кишки (часникові, молочно-часникові, оцтові клізми застосовувати не рекомендується, тому що вони подразнюють слизову оболонку прямої кишки);

• щоденна заміна постільної білизни і її прасування гарячою праскою;

При безумовному і якісному виконанні них рекомендацій хворий може звільнитися від інвазії й без медикаментозного лікування.

Ретельне проведення санітарно-гігієнічних заходів приводить до ліквідації ентеробіозу в осередку. Для запобігання розсіюванню яєць гостриків у навколишньому середовищі і реінвазії під час лікування і в найближчі 3 дні після його закінчення необхідно особливо ретельно проводити щоденне вологе прибирання приміщень із використанням мильно-содового розчину з наступним кип’ятінням ганчірок, здійснювати нагляд за дотриманням дітьми правил особистої гігієни. Килимові доріжки, надаси, ворсисту тканину диванів, крісел слід обробляти пилососом і прасувати через вологе ганчір’я гарячою праскою. Іграшки, що піддаються миттю, потрібно мити гарячою (не менше 60 °С) водою, інші іграшки краще прибрати.

Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської