5.2. НЕІНГАЛЯЦІЙНИЙ НАРКОЗ

Основним видом неінгаляційного наркозу е внутрішньовенний. Значно рідше застосовують прямокишковий, внутрішньо-м’язовий, внутрішньокісгковиЙ, підшкірний, гіпно- та електронаркоз. Підшкірний вид має тільки історичній інтерес, оскільки його тепер не застосовують. Прямокишковий, внутрішньої* ’язовий, гіпнонаркоз використовують обмежено, за особливими показаннями. Електронаркоз перебуває на стадії вивчення.

Вимоги до ідеального засобу для

внутрішньовенного наркозу такі:

— швидкий початок дії;

— швидке відновлення свідомості;

— аналгезія в субнаркотичних концентраціях;

— мінімальне пригнічення серцево-судинної і дихальної систем;

100 /p>

Таблиця 8. Особливості фармакоднкамікн засобів для неінгаляційного наркозу

Показник

Особливості фармакодинаміки засобів для неінгаляційного наркозу

Тіопентал-

натрій

Етомідат

Пропофол

Натрію

окси-

Кетаміну гідрохлорид» уведення

бутират

в/в

в/м

Доза, мг/кг

5-8

0,2-2

2-2.5

50-150

1,5-2

4-6

Час уведення в наркоз, хв

1-2

1-4

0,2-0,4

5-10

1-2

6-7

Час пробудження, хв

15-20

3-5

6-8

20-60

10-15

30-40

Вплив на дихання Вплив на серцево-судинну

«

4.

U

4.

т

систему

Небезпека виникнення

44

4.

і

т

аритмій серця

4-

Анальгетичний ефект Вплив на симпатичну нервову

"

+

"

++

систему

Вплив на парасимпатичну

Стимулює

нервову систему

Стимулює

Стимулює

Стимулює

Ускладнення

Ларинго-спазм, рідко алергічні реакції

Міокло-нія. гикавка, блювання

Флебіт, біль у місці ін’єкції

Рідко: дрижання, збудження під час уведення в наркоз

Ригідність м’язів, галюцинації

Примітка. (+) — виразно; (-) — немає; t — підвищення; 4- — зниження;Ті — спочатку підвищення, потім пригнічення; іі — значне зниження.

— водорозчинність;

— можливість тривалого збереження;

— відсутність взаємодії з міорелаксаи-тами;

— безпечність у разі випадкового введення в артерію.

Також потрібно, щоб препарат не викликав збудження, блювання, галюцинацій, болю в місці введення, не подразнював венозну стінку, не мав токсичної дії на інші органи і не сприяв вивільненню гістаміну.

Жоден із доступних засобів для неінга-ляційного наркозу не має всіх зазначених властивостей. Залежно від частоти застосування їх умовно можна поділити на З групи засобів, які використовують:

1) широко (кетаміну гідрохлорид, тіо-пентал-натрій, пропофол);

2) в окремих випадках (етомідат, аль-тезин, натрію оксибутират);

3) майже ие використовують (лропані-дид, пред іон).

Порівняльну характеристику найчастіше використовуваних внутрішньовенних анестетиків наведено в табл. 8.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.