РОЗДІЛ 31. ОНТОГЕНЕЗ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Становлення імунної компетенції розпочинається на ранніх етапах ембріонального розвитку і є процесом генетичні > детермінованим.

Імунний статус новонародженого залежить, перш за все. від імуногенетичних особливостей матері та батька, а також віл особливостей перебігу вагітності і пологів, і лише потім від умов навколишнього середовища, тобто всіх факторів, що формую и. фенотип.

У плода поетапно формуються окремі імунні функції в різні періоди його розвитку.

ОД 31. ОНТОГЕНЕЗ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

583

Гемопоез починається в жовтковому мішку між 3-м та 6-м тижнями внутрішньоутробного розвитку з проліферації плюрипотентних стовбурових клітин. Клітини, які здатні реалізовувати неспецифічні та специфічні імунні реакції, мігрують із загальної бази гемопоетичної системи, тобто, стовбурова клітина може мігрувати із жовткового мішка до загруднинної залози, кісткового мозку, печінки та селезінки. Таким чином відбувається поділ клітинних типів і становлення стабільних клітинних ліній, здатних до клональної проліферації. Утворюються лінії еритроцитів, гранулоцитів, моноцитів, мегакаріоцитів і лімфоцитів. Лімфоїдні органи закладаються та розвиваються дешо пізніше за кровотворні. Далі спостерігають певну єдність в анатомії цих органів, їхньому розвитку та функціонуванні. Лімфоцити можна виявити в периферійній крові ембріона на 7—8-му тижні розвитку.

ПК-Клітини в плода з’являються на 9-му тижні гестації, однак їхня функція у внутрішньоутробний період недостатня для елімінації інфікованих вірусами клітин організму.

T-Лімфоцити виявляють у тканинах плода приблизно на 6-му тижні гестації — спочатку в печінці та кістковому мозку, а згодом — у загруднинній залозі та селезінці. Кількість Т-лімфоцитів збіїїьшується зі збільшенням терміну вагітності, але на момент народження їхня кількість менша, ніж у дітей у постнатальний період та в дорослих. Функціонально Т-лімфоцити плода також відрізняються: їх цитотоксична функція починає формуватися з 14-го тижня внутрішньо-утробного розвитку. В цей час на тимоцитах плода виявляють АГ гканинної сумісності. Проліферативна активність Т-лімфоцитів у відповідь на мітогени (ФГА) досить висока і не відрізняється від показників у дорослих, тоді як цитотоксична активність Т-лімфо-цитів-кілерів значно нижча, ніж у дорослих. Відомо також, що у внутрішньоутробний період, а потім у період народження та іштинства (грудний і переддошкільний вік) переважає супресорна с прямованість Т-системи. Супресорну функцію здійснюють не лише ( І)8\ але й інші, зокрема незрілі тимоцити, що циркулюють з маркерами CD1, CD10, CD11, а також ПК. Недостатньо повноцінна активність Т-системи імунітету плода зумовлює високу чутливість по таких протозойних та вірусних інфекцій, як краснуха, герпес, вірусний гепатит, токсоплазмоз, лістеріоз тощо.

Іріїїі В-лімфоцити виявляють у крові плода на 12—15-му тижні. Мі іміпіе з’являється ї;:ня здатність до утворення плазматичних клітин і а продукції AT. Кількість В-лімфоцитів у плода найбільша на 28-му мі/Кіп вагітності, в подальшому вона зменшується.

< интез імуноглобулінів у плода починається із 17—20-го тижня вт ірішньоутробного розвитку. Вміст IgG у крові до 20-го тижня

584

вагітності становить у середньому 0,1 г/л, до 32-го тижня підвищується до 0,4 г/л, а в новонароджених рівень власних IgG — 1 г/л. Однак у доношених новонароджених високий рівень IgG досягається не за рахунок синтезу власного IgG, а в результаті активного транспорту материнських IgG крізь плаценту в останні тижні вагітності. Кількість імуноглобулінів у доношених дітей однакова з материнською. Трансплацентарне проникнення материнських IgG забезпечує захист організму плода та дитини перших місяців життя від інфікування патогенними мікроорганізмами (переважно грампозитивними). IgG2 не проходить крізь плаценту, тому в новонароджених висока частота грамнегативної бактеріальної інфекції. Протягом 1-го півріччя життя діти не хворіють на вітряну віспу, кір та деякі інші вірусні інфекції.

IgM крізь плаценту не проникає, що пояснює недостатню захищеність новонародженого від грамнегативних мікроорганізмів При контакті з чужорідними АГ імунна система плода активує синтез IgM. Підвищення рівня IgM у пуповинній крові понад 0,2 г/л свідчить про АГ-стимуляцію плода або його внутрішньоутробне інфікування Позитивним моментом того, що IgM не проникає крізь плаценту, є відсутність тяжких наслідків для організму плода за несумісносч і з материнським за груповими еритроцитами АГ, оскільки до IgM належать і групові ізогемаглютиніни.

slgA та IgE також не надходять від матері. Рівень IgA, що синтезується в організмі плода, дуже низький аж до самого народ ження.

Вироблення власних імуноглобулінів в умовах фізіологічною перебігу вагітності незначне, що і представлено на мал. 54.

Фактори природного імунітету. Фактори природної резистентноо і філогенетично давніші і беруть на себе основну функцію захисту організму дітей перших днів і місяців життя до дозрівання більш досконалих імунних механізмів.

Вони виконують функцію першого бар’єру захисту організму їхнє значення дуже велике у захисно-пристосувальних реакціях новонародженого.

Фагоцитарна ланка. З розвитком плода (12—18 тиж) активність фагоцитозу підвищується і до народження дитини досягає рівня показників дорослої людини. Однак якісно фагоцитоз у ново народженого незрілий. Поглинальна здатність достатньо розвину ті а завершальна фаза фагоцитозу недосконала і формується до 6-місяч ного віку. Рівні катіонних білків, лізоциму, лактоферину, мієло пероксидази, що беруть участь у завершальній стадії фагоцитозу, знижені і лише потім підвищуються. У дітей перших МІСЯЦІВ ЖИТІЯ

В-Лімфоцити Продукція імуноглобулінів

Місяць гестації Народження Вік, роки

Ми і. 54. Термін вироблення власних імуноглобулінів в умовах фізіологічного ііі рсОііу вагітності

її.1 піддаються фагоцитозу Pneumococcus, Klebsiella, Haemophilus iiilluenzae, а стафілококи та гонококи навіть зберігають здатність |м> їм пожуватись у цитоплазмі фагоцитів.

Лізоцим (мурамідаза). У новонародженого вміст лізоциму в слині

1.1 сироватці крові високий, навіть перевищує рівень у дорослої полини. У дитини найбагатші на лізоцим лейкоцити, слина, і, лі.оіи, сироватка крові. Лізоцим в організмі дітей грудного та нгреддошкільного віку відіграє важливу роль у місцевому імунітеті, в ції модіючи із секреторними імуноглобулінами.

Комплемент. Фетальна печінка синтезує біологічно активні компоненти комплементу С2 та С4 на 8-му тижні вагітності. Через и л.тенту білкові структури комплементу не проникають, і плід не мо і с отримати їх від організму матері. У новонароджених активність * исіеми комплементу низька і становить 50 % активності дорослих. У нгрніиИ тиждень життя рівень комплементу сироватки крові швидко

ііі.іииіцусться і до кінця першого місяця життя не відрізняється від нікого в дорослих. Комплемент активується під впливом комплексу М ЛТ за участю іонів кальцію і магнію.

Становлення найважливіших функцій комплементу відбувається пізніше, ніж розвиток Т- і В-лімфоцитів. До 19-го тижня кров плода містить усі компоненти комплементу, проте опсонічна активність плазми новонародженого недостатня, що є одним з істотних факторія, які визначають чутливість організму новонародженого до інфекції Першим у новонародженого до захисних реакцій включається альтернативний шлях, пізніше активується класичний. Система активації за альтернативним шляхом у новонародженого незріла Поштовхом до активації альтернативного шляху є швидке підвищення рівня пропердину протягом тижня.

Пропердин. Вміст пропердину в новонародженого низький, потім, протягом першого тижня, швидко підвищується, досягаючи рівня дорослої людини.

Інтерферон. На момент народження здатність до утворення інтерферону висока, після цього знижується, і в дітей першого ром життя низька, з віком поступово підвищується, сягаючи максимум \ у 12 років. Унаслідок цього в дітей грудного та переддошкільної о віку висока сприйнятливість до ГРВІ.

slgA не виявляють у секретах новонародженого. У слині вони з’являються в дітей 2-місячного віку, причому спочатку — вільний секреторний компонент і тільки пізніше — повна молекула slgA.

У будові, особливостях розвитку та перетворенні в онтогепімі органів імунної системи є певні закономірності:

• раннє закладання в ембріогенезі;

•на момент народження органи імунної системи досяганні достатньої морфологічної зрілості;

•у дітей грудного віку відбувається швидке збільшення їхіи\ розмірів, прискорене диференціювання лімфоїдної тканини;

• вікова інволюція із заміщенням паренхіми сполучною та жи ровою тканинами.

Фактори, які впливають на імунні процеси організму,

що розвивається 1 2 3 4 5

1. Гострі вірусні і бактеріальні захворювання організму ман-рі в перші 3 міс вагітності (краснуха, вітряна віспа, цитомегалонірм вірус герпесу тощо).

2. Токсикози в І триместрі вагітності.

3. Загроза переривання вагітності в ранні терміни.

4. Загострення перебігу хронічної інфекції в період вагітнос 11

5. Часте і тривале необгрунтоване вживання лікарських прані ратів, особливо антибактеріальних, гормональних, цитостатичіпш,

ОД 31. ОНТОГЕНЕЗ ІМУННОЇ СИСТЕМИ 537

■ \ ‘іі.ф;іиіламідних, протизапальних, імунотропних та антигістамінних ітоОів І покоління.

(*. І Іологи із патологічним перебігом.

7. Шкідливості виробництва.

к. Значні стресові навантаження.

Клінічна імунологія та алергологія: Підручник Г.М. Драннік