9.1.3. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ РЕАНІМАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

У містах реанімаційна допомога на до-госпітальному етапі здійснюється бригадами швидкої медичної допомоги (ШМД). На станціях організовано такі спеціалізовані бригади: кардіологічну, протишокову, неврологічну, токсикологічну. Підготовка персоналу, технічне оснащения цих бригад дають змогу класифікувати їх як реанімаційні.

Кардіологічна бригада забезпечує проведення І—II етапів СЛЦР із самого початку або, що буває частіше, підключається до роботи загальної бригади ШМД, що викликала кардіологічну бригаду. Як правило, хворого не транспортують до відновлення діяльності серця. У разі відновлення і відносної стабілізації гемодипаміки відсутність у хворого свідомості І необхідність проведення ІІІВЛ не є проти показаннями для перевезення його до стаціонару.

Адекватність спонтанного дихання або ШВЛ краще оцінювати за допомогою пульсоксиметрії. Вітчизняний портативний пульсоксиметр UTASOXI-200 mini (мал. 63) дає можливість неінвазивиого визначення Sp02 і ЧСС. Завдяки невеликому розміру його зручно використовувати в умовах швидкої допомоги.

Мал. 63. Пульсоксиметр UTASOXI-200 mini

Протишокова бригада на місці події за показаннями починає іпфузію розчинів, продовжуючи її під час перевезення до стаціонару, проводить інгаляцію кисню, місцеву, впутрішпьовенпу, іноді загальну анестезію.

На промислових підприємствах центром, що організує і надає реанімаційну допомогу, є медико-санітарна частина. Навчені групи працівників і чергова медсестра медичного пункту цеху починають СЛЦР з першого етапу, у випадку тяжкої травми з шоком надають першу допомогу.

Цеховий медичний пункт повинен мати мінімальний набір реанімаційної апаратури й лікарських засобів: ручні дихальні апарати (РДА, мішок типу Амбу), ножні аспіратори, повітроводи, ларингоскоп з інтубаційішми трубками і забезпеченим джерелом освітлення; 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду, 0,2 % розчин норадре-наліпу, 0,1 % розчин атропіну сульфату, ізотонічні розчини натрію хлориду та глюкози, реополіглюкін (400 мл), 4 або 8,4 % розчин натрію гідрогенкарбонату з одноразовою системою для іііфузії. Другий етап СЛЦР забезпечує бригада медично-санітарної частини або реанімаційна бригада ШМД.

У сільській місцевості у випадках раптового припинення кровообігу негайну СЛЦР забезпечують співпрацівники, що пройшли спеціальну підготовку. Навчання окремих груп населення методу негайної СЛЦР є обов’язком дільничного лікаря.

Спеціалізований етап СЛЦР забезпечує персонал центральної районної лікарні (ЦРЛ) або найближчої районної лікарні.

152

Мал. 64. Кардіопамп зі шкалою хомлресії-дс-компресіі

У поліклініці міського або сільського типу обов’язковим є навчання всього персоналу заходам першого, негайного, етапу СЛЦР. Другий етан здійснює персонал поліклініки або аиестезіолог-реаніматолог стаціонару чи бригада ШМД.

Успіх реанімаційної допомоги у багато-профільній лікарні визначається рівнем обізнаності всього персоналу лікарні з технікою першого, негайною, етапу СЛЦР, кваліфікацією медичного персоналу, ступенем оснащення та організації BAIT, яке має бути центром навчання, пропаганди і контролю готовності персоналу всіх відділень лікарні до забезпечення першого етапу СЛЦР.

За падання допомоги поза стаціонаром і обмеженої кількості людей, здатних ефективно проводити реанімаційні заходи, можна використовувати сучасні апарати для реанімаційної допомоги — кардіопамп і кардіовент.

За допомогою кардіопампа створюють негативний тиск у грудній порожнині у фазі штучної діастоли за рахунок збільшення притоку крові до серця. Апарат має вигляд присоски діаметром близько 15 см і з’єднаного з нею диска Із вмонтованим індикатором компресії-декомпресії (мал, 64).

Присоску розташовують на передній грудній стінці на межі середньої та нижньої третини груднини. Реаніматолог тримає диск двома руками, не згинаючи їх у ліктьових суглобах. Першим натисканням на диск присоска міцно фіксується до тіла хворого, що дає змогу піднімати груднину відносно її положення у стані спокою на кілька сантиметрів, створюючи понижений тиск у грудній порожнині. За збереженої прохідності дихальних шляхів у фазі декомпресії в легені засмоктується певна кількість повітря, що підвищує ефективність реанімаційних заходів. Компресію проводять з такими самими частотою і силою, що й при класичному непрямому масажі серця. Тиск на груднину у дорослих здійснюють із силою 27—41 кг. Декомпресію здійснюють із силою до 9 кг. Силу компресії і декомпресії визначають за допомогою шкали Індикації, яка є на цьому апараті (див. мал. 64).

Ідею одночасного застосування масажу серця і ШВЛ реалізовано у кардіовеигі (мал. 65).

Цей пристрій дає змогу проводити реанімаційні заходи (закритий масаж серця і ШВЛ) одному реаніматору з ефективністю, яка дорівнює, а інколи й перевищує ефективність проведення реанімації двома реаніматорами.

На відміну від класичних ручних респіраторів у кардіовеигі встановлюється необхідний дихальний об’єм, для чого існує шість стандартних поділок — від 0,2 до

1,5 л.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.