19.2. ОСОБЛИВОСТІ АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В АКУШЕРСТВІ

Основні вимоги до иаркозу в акушерстві: 1) мінімальний пригнічувальний вплив на плід; 2) відсутність розслаблю-вальної дії на міометрій; 3) відсутність негативного впливу на систему згортання крові.

Виконання цих умов полегшується двома чинниками: підвищеною чутливістю організму роділлі до засобів для наркозу, що дає можливість застосовувати їх у невисоких концентраціях, 1 зниженням больової чутливості в останні тижні вагітності (завдяки підвищенню концентрації ендорфінів). Тому у випадках знеболювання пологів переважно використовують наркоз у стадії аналгезії, а при акушерських операціях — поверховий наркоз (стадія III,).

Застосовуючи медикаментозні методи знеболювання, потрібно враховувати особливості дії використовуваних засобів на скоротливу функцію матки, а також пригнічувала ний вплив їх на плід. Найкраще через плаценту проникають жиророзчинні засоби з малойонізованими молекулами. Діазоту оксид хоч і мало розчинний у жирах, однак за законами дифузії газоподібних речовин проникає крізь плаценту. Пригнічувальний вплив його на плід незначний. Щоб уникнути дифузійної гіпоксії у новонародженого, потрібно перед його народженням знизити вдихувану концентрацію діазоту оксиду до 50 %.

Усі інші засоби для інгаляційного наркозу добре проникають через плацентарний бар’єр і мають пригнічувальний вплив на плід.

Найбільший пригнічувальний вплив на скоротливість матки мають засоби для інгаляційного наркозу (крім діазоту оксиду), наркотичні анальгетики і менший — засоби для неінгаляційкого наркозу (ке-таміну гідрохлорид), транквілізатори.

Наркоз у жінок із доношеною вагітністю є небезпечним щодо розвитку аспіра-ціиного синдрому Мендельсона, що зумовлено такими чинниками: 1) під час вагіт

ності й пологів сповільнена евакуація вмісту шлунка, що ускладнюється болем, страхом, неспокоєм, негативним впливом лікарських засобів, стомленням тощо; 2) збільшена матка зумовлює підвищення вну-трішньошлунконого тиску, особливо в лі-тотомічному положенні вагітної й положенні на спині; 3) акушерські операції найчастіше є невідкладними і підготовка до них мінімальною; 4) у пізні строки вагітності шлунково-стравохідний рефлюкс може бути безсимптомним.

Часто у вагітних у момент укладання на операційний стіл різко знижується AT, що супроводжується нудотою, блюванням, задишкою і непритомністю (синдром нижньої порожнистої вени). Це пов’язано з тим, що матка здавлює нижню порожнисту вену і зменшує надходження венозної крові до правого відділу серця. Синдром нижньої порожнистої вени швидко зникає після зміщення матки ліворуч. Найчастіше він виявляється у випадках вагітності з великим плодом, багатоплідності, після введення міорелаксантів. Для профілактики цього ускладнення доцільно нахиляти операційний стіл на 15* ліворуч.

Починаючи з 3-місячлого терміну вагітності з’являється гіпервентиляція легень, у зв’язку з чим тривалість уведення в наркоз значно скорочується. При переведенні вагітної на ШВЛ анестезіолог має проводити помірну гіпервентиляцію легень, що відповідає її фізіологічному диханню.

Гіперестрогенемія під час вагітності призводить до набухання і підвищення травматичності слизових оболонок зіва, носової частини глотки, гортані, тому туалет трахеобронхіального дерева, порожнини рота і глотки краще проводити через рот. Аспірація катетером через ніс може ускладнитися масивною кровотечею, особливо у вагітних з гестозом.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.