13.4.1. ОСОБЛИВОСТІ АНЕСТЕЗІЇ ПРИ РІЗНИХ НЕЙРОХІРУРГІЧНИХ ДІАГНОСТИЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЯХ ТА ОПЕРАЦІЯХ

Супратенторіальні пухлини. Анестезіологічне забезпечення при оперативних втручаннях з приводу пухлин залежить від їх структури і локалізації. Якщо пухлина густо васкуляризовама, пов’язана з пазухами, кістковими утвореннями і твердою мозковою оболонкою (менінгіома), головною проблемою анестезіологічного забезпечення є профілактика кровотечі. У разі внутрішньомозковнх пухлин головний засіб — запобігання (лікування) набряку мозку. Премедикація і наркоз звичайні.

За наявності внутрішньочерепної гіпертензії і для кращого хірургічного доступу використовують діуретини, помірну гіпервентиляцію, спинномозковий дренаж. При меііінгіомах застосовують штучну артеріальну гіпотензію, яка зменшує геморагію і поліпшує доступ до пухлини. Для поповнення крововтрати переливають колоїдні та кристалоїдпі плазмозаміпни-ки, а в разі зниження гематокритного числа до 0,30 і нижче — препарати крові. У післяопераційному періоді необхідний постійний контроль за хворим через небезпеку кровотечі, що виявляється насамперед посиленням вогнищевої симптоматики, порушенням свідомості.

Анестезіологічне забезпечення оперативних втручань з приводу субтенто-ріальннх пухлин становить перед анесте-зіологом низку нових проблем, серед яких головною є профілактика декомпенсації гіпертензивного синдрому, повітряної емболії (інколи операції виконують у положенні хворого сидячи).

Під час підготовки хворих слід завжди враховувати можливість виникнеїшя частого блювання, розвитку гіпохлоремії, метаболічного алкалозу.

Для премедикації не використовують наркотичні анальгетики (небезпека сумації депресивного впливу їх і пухлини на функцію дихального центру). Наркоз проводять за загальноприйнятою методикою. Якщо операцію виконують у положенні хворого сидячи, то гіпотензивні засоби не використовують. Особливо ретельно поповнюють ОЦК. За значного порушення дихання і кровообігу, що виникає до початку маніпуляцій на життєво важливих центрах, потрібно терміново налагодити дренаж шлуночків. При видаленні неари-номи слухового нерва можливе ушкодження блукаючого нерва, що супроводжується брадикардією та різким падінням AT. У таких випадках для нормалізації гемо-динаміки необхідно терміново ввести атропіну сульфат.

У ранньому післяопераційному періоді може розвинутись гіпертеїізивна криза, шо потребує симптоматичного лікування. Гикавку і блювання усувають дроперидолом, перу калом, епдосетроиом (зофраиом). Ці ускладнення менше виражені при використанні для анестезії рекофолу з фента-нілом. У випадках оклюзійного синдрому необхідна вентрикулярна пункція.

Захворювання і травми спинного мозку. Підготовка до операції насамперед залежить від рівня ураження спинного мозку. При ушкодженні шийного відділу спинного мозку і порушенні дихання іноді до операції проводять трахеостомію і ШВЛ. За наявності трофічних порушень, розладів сечовипускання призначають антибіотики широкого спектра дії. У разі больового синдрому і відсутності порушень дихання призначають наркотичні анальгетики, тому при проведенні наркозу потрібно враховувати можливість звикання до наркотичних засобів.

Премедикація ие відрізняється від загальноприйнятої, тільки при поєднаному ураженні головного І спинного мозку протипоказані наркотичні анальгетики, а в разі спінального шоку — иевролептнки

Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія хворих із патологією центральны нервової системи 289

(небезпека зниження судинного тонусу, зниженого при ураженні судинорухового центру на рівні сегментів С4—С6). Виходячи з цих самих міркувань, лід час ввідного наркозу зменшують дози барбітуратів. У хворих з пара- та тетранле-гією перед уведенням деполяризуючнх міорелаксантів уводять неделоляризуючі, щоб уникнути фібриляції м’язів І розвитку гіперкаліемії, що може призвести до зупинення серця (у паралізованих м’язах накопичується велика кількість калію). У хворих з ураженням шийного відділу хребта особливо складною є інтубація. Під час П виконання не слід користуватися класичним положенням, а в тяжких випадках проводити інтубацію за допомогою фіброброихоскопа, виконувати запобіжну трахеостомію.

У випадках ушкодження спинного мозку на рівні сегмента С5 і вище часто порушується зовнішнє дихання, може розвинутися набряк легень, який посилюється при згинанні і розгинанні шийного відділу хребта, особливо після введення міорелаксантів. Таким хворим потрібно проводити інтубацію, не змінюючи положення голови. Враховуючи небезпеку артеріальної гіпотензії, наркоз слід підтримувати на поверховому рівні, доповнюючи його для зменшення болю введенням наркотичних анальгетиків (фентанілу, морфіну гідрохлориду). У разі значної кровоточивості застосовують штучну гіпотензію. проте вона може бути ефективною тільки за умови правильного положення хворого (вищий головний кінець операційного стола).

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.