21.7. ОТРУЄННЯ ВУГЛЕЦЮ ТЕТРАХЛ0РИД0М

Вуглецю (карбону) тетрахлорид (тет-рахлорметан, СС14) широко застосовують як розчинник жирів для чищення одягу. Летальна доза 20—40 мл. Летальність у випадках прийняття усередину досягає ЗО %. ТоксикокІиетика карбону тетрахло-риду подібна до дихлоретану. У випадках інгаляційного отруєння процеси резорбції і розподілення відбуваються у 2 — З рази швидше.

Патогенез. Унаслідок метаболізму карбону тетрахлориду за участю ферменту цитохрому Р-450 утворюються вільні радикали, які значно підвищують його ушкоджувальну дію на клітини ЦНС і паренхіматозні органи. Важливе значення має нефротоксичний ефект амінокислот, які ке знешкоджуються печінкою.

Клініка. Розрізняють 3 стадії отруєння карбону тетрахлорндом:

1) початкові явища (2—5 діб);

2) виражена недостатність печінки і нирок (2—3 тижні);

3) відновлення (3—6 місяців).

Протягом перших 3 год: ейфорія, сп’яніння, нудота, блювання, переймоподібний біль у животі, часті рідкі випорожнення. Найбільш раниіми ознаками є головний біль, психомоторне збудження, а в тяжких випадках — кома і порушення гемо* динаміки. У стані алкогольного сп’яніння ці симптоми можуть бути нечіткими. На 2-гу—3-тю добу у 80 —85 % хворих розвивається недостатність печінки й нирок, а також коагулопатія, що визначає клінічну картину отруєння.

Лікування. Застосовують методи детоксикації та симптоматичної терапії, як і при ураженнях дихлоретаном.

Специфічне лікування:

— токоферолу ацетат (1—2 мл 30% розчину кожні 6 год внутрішньом’язо-во);

— унітіол (10 мл 5% розчину кожні 6 год внутрішньом’язово);

— тетацик-кальцій (40 — 60 мл 10% розчину внутрішньовенно на 500 мл 5 % розчину глюкози).

374

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.