3.7. ПЕРЕВІРКА АПАРАТУРИ ПЕРЕД НАРКОЗОМ

Перед наркозом обов’язково потрібно проводити контрольну перевірку наркозної апаратури та інструментарію:

1. Робота дозиметрів. По черзі відкривають і закривають вентилі дозиметрів, стежать за поплавками ротаметрів у процесі регулювання витрати газу: поплавки повинні підніматись до верхньої позначки шкали, а потім опускатись на сідло.

2. Екстрена подача кисню. Запобіжний клапан встановлюють на позначці 300 мм вод. ст.*, закривають вихід адаптера, натискують кнопку екстреної подачі кисню. Дихальний мішок місткістю 3 л повинен заповнюватись приблизно за 5 с.

3. Робота пристрою для блокування. Відкривають вентилі (02 і N20) дозиметра і затискують газопровідний шланг, через який подається кисень. При цьому поплавки в ротаметричних трубках дозиметра повинні одночасно опуститись (діа-зоту оксид не подається за відсутності тиску кисню на вході в дозиметр).

4. Герметичність апарата. Запобіжний клапан встановлюють на позначці 600 мм вод. ст. і, закривши вихідний штуцер адаптера, наповнюють дихальний мішок газом із дозиметра. Після припинення надходження газу мішок має залишатись роздутим протягом 1—2 хв.

5. Робота клапанів вдиху і видиху. Клапан розгерметизації встановлюють на позначці 100 мм вод. ст., подають в апарат кисень і кілька разів стискують дихальний мішок. При цьому клапани мають рівномірно підніматись і опускатись. Під час вдиху і видиху опір диханню практично не повинен відчуватись. Затиснувши шланг вдиху, переконуються у неможливості видиху крізь клапан вдиху.

6. Робота клапана розгерметизації. Мішок наповнюють киснем, закривши перед цим вихідний штуцер адаптера. Відкривають клапан. Зусилля для розгер

метизації має відповідати тиску, встановленому на клапані.

7. Робота випарника. При встановлені шкали на нуль і подачі кисню через випарник не повинен відчуватися запах загального анестетика.

8. Робота міха і клапана забору. Апарат готують для наркозу за иапіввідкри-тим контуром. На апарат встановлюють міх через иереверсивиий клапан і колектор з контрольним дихальним мішком місткістю 0,5 л.

9. Заземлення наркозного апарата.

10. Заповнення адсорбера свіжим хімічним вбирачем вуглекислого газу.

11. Заливання рідкого загального анестетика до випарників (безпосередньо перед наркозом).

12. Визначення кількості газу в балонах. Помножити значення тиску, реєстрованого манометром редуктора, на місткість балона. Для визначення кількості діазоту оксиду потрібно знати масу зрідженого газу в балоні. Помноживши її на 500 (1 кг зрідженого діазоту оксиду перетворюється на 500 л газу), визначають кількість газу, яку можна отримати з даного балона.

13. Добір маски, перехідників, повітроводів, роторозширювачів і кількох ендотрахеальних трубок різного діаметра, провідника.

14. Підготовка апаратів та інструментів для спостереження за станом хворих.

15. Перевірка справності ларингоскопа і добір відповідних клинків до нього; справності аспіратора І наявності стерильних катетерів для санації бронхіального дерева, ротової частини глотки.

16. Перевірка наявності потрібних лікарських засобів, які мають бути розміщені у певному порядку, препаратів крові належної групи і кровозамінників.

17. Підготовка систем для внутрішньовенного вливання.

18. Перевірка справності операційного стола.

•За СІ 1 ми вод. ст. 9,8 Па.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.